Бахмутський напрямок – позиції 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Вона стримує наступ піхоти армії РФ. Як розповідають бійці ЗСУ, російська армія намагається атакувати тут постійно, і часто їхні солдати йдуть на вірну смерть. Українські військовослужбовці кажуть, що російські військовополонені розповідають, що в них часто розстрілюють за дезертирство.

З березня позиції під Авдіївкою боронять бійці 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, яку формували вже під час великої війни. Дев’ятий місяць піхотинці одного з підрозділів стримують наступ росіян на Авдіївському напрямку. hromadske побувало на позиціях військових, які щодня відбивають атаки противника. 28-річний командир підрозділу Варр каже, що пишається своїми підлеглими - багато з яких старші за нього, і не сумнівається у здатності підрозділу тримати оборону.

Юрій Бутусов: «Унікальне відео відзняв Олександр Солонько з підрозділу  аеророзвідки з Бахмуту - тут добре видно тактику штурмової групи «Вагнера». 10 росіян зробили спробу захопити наш спостережний пост, на якому знаходилось двоє бійців. Варто відмітити, що противник провів ретельну розвідку і діяв в координації зі своїм розвідувальним дроном. Росіяни йдуть дуже впевнено, швидко, добре знають куди і знають, на маршруті їх не побачать та не обстріляють. Група ділиться на дві частини, одна намагається зав’язати бій та закидати нашу позицію гранатами, інша намагається зробити маневр с флангу. Місцевість сприяє прихованим діям. На щастя, оборона цього пункту забезпечувалась контролем з нашого дрона, який вчасно помітив ворога, передав інформацію двом нашим бійцям, і вони підготувались до бою і не дозволили ворогу підійти ближче та закидати гранатами, не дали реалізувати велику чисельну перевагу. Наявність дрона для контролю оборони дозволило врятувати життя, дати бій та втримати позицію навіть попри значну перевагу противника. Саме кількість дронів в повітрі забезпечує ситуаційну обізнаність командира взводу та роти. Це відбулось у листопаді під Бахмутом. На знак поваги до ефективних дій аеророзвідників передаємо їм Мавік-3 від фонду».

Один із підрозділів, які намагаються щільно закрити небо, розташований на передовій під Бахмутом. Нині там щодня російська армія намагається штурмувати позиції ЗСУ. Бійці за допомогою ПЗРК прикривають небо над піхотою. Загалом у невеликого підрозділу на рахунку вже 16 збитих цілей: вертольоти К-52, Мі-8, армійська авіація Су-25, 30, 34. Незважаючи на ризик і, без перебільшення, активний обстріл, бійці знайшли механізм, як збивати російську авіацію. Автор: Мар'ян Кушнір

Під Бахмутом Донецької області, одній з найгарячіших ділянок фронту, Збройні сили України застосовують радянське озброєння, що залишилося у спадок Україні. Крім того, що у ЗСУ сьогодні є чимало іноземного озброєння, але чи не основним озброєнням оборони є те, що залишилося в українській армії з Радянського Союзу. Зазвичай, це артилерія 70-80-х років. Солдати кажуть, що хоч озброєння старе, але сьогодні стане в нагоді і дає шанси на ефективну оборону. Як застосовують у бою САУ 2С3, "Гради", трофейний російський танк Т-80 та МТ-12 "Рапіра", і чи втримається Бахмут дивіться у відео Радіо Свобода Україна. Автор: Мар'ян Кушнір

Позиції між Сіверськом і Соледаром уже не перший місяць тримає 10 коломийська гірсько-штурмова бригада. Тут українська армія обороняється й не дає росіянам і найманцям із групи «Вагнера» оточити Бахмут. Соледар — одне зі стратегічних міст на шляху до цієї мети росіян. Бої тривають уже в населеному пункті. Попри те, що ситуація на цьому напрямку найважча для української армії, hromadske тут більше чує роботу української артилерії, аніж російської. Це підтверджує нам і командир батареї — «Атлас». Ситуація понад місяць тому змінилася в український бік. росіяни більше не засипають тутешню землю снарядами з усіх видів артилерії, що може свідчити про те, що й у них почалися проблеми з боєприпасами. А з точністю в них і раніше були проблеми. В українців, каже «Атлас», із точністю краще. «Йшла група в наступ, 30 їхніх людей, і три снаряди акуратно по центру наших лягло». Справжнє ім’я «Атласа» — Сергій. Він тут наймолодший, але головний. Йому 24 роки. Коли війна з росією лише почалася, Сергій ще навчався у школі. Завжди хотів бути військовим. В академії на факультеті ракетних військ навчався вже тоді, коли війна була в розпалі, готувався до повномасштабної. Пройшов усі щаблі — від командира відділення до командира батареї. Його підопічні працюють і в дощ, і в холод. Але втоми чи нарікань ми не чуємо жодних. «Я до всього вже так звик, сприймаю на позитиві все»,  — каже командир.

Звичайна робота артилерійської бригади з підтримки військ на передовій у Донецькій області. Артилеристи використовують польські самохідні установки Krab. (У відео використано кадри Військового телебачення України). Автори: Роман Пагулич, Павло Холодов

«Удома, напевне, буду сумувати за цим місцем», — каже нам старший технік артилеристів. Цю фразу ми чуємо крізь звуки пострілів танка. На щастя, нашого. Бригада, до якої ми приїхали, вже понад місяць працює під Бахмутом. Зараз це найважча ділянка фронту. На відміну від інших позицій, де українська армія перейшла від оборони до наступу, тут досі обороняються. А росіяни, основу яких на цій ділянці становлять найманці з груп «Вагнер» і «Ліга», безкінечно намагаються прорвати тут українську оборону — як не в одному, то в іншому місці. З військового погляду в цьому зараз небагато логіки, однак артилеристи пояснюють ці спроби наступів тим, що хоч десь росіянам потрібні перемоги. Перемог ця бригада з усіх сил намагається росії не дати. Усе — дорогою ціною. Тиждень тому два артилерійські екіпажі вийшли з ладу через обстріл, загинули найкращі бійці. І це те, з чим мусять далі жити й воювати їхні побратими, котрі вже також майже всі поранені, але продовжують боротись.

На Донбасі точаться бої на околицях міста Бахмут. Це одна з найгарячіших ділянок фронту, де російські окупаційні війська продовжують активно штурмувати ЗСУ. Так уже кілька місяців вони намагаються захопити селище Яковлівка, що на сході від Бахмута та Соледара. Щоразу спроби атакувати українські війська стають провальними для ЗС РФ. Втім, по собі вони залишають руїни та трупи своїх підлеглих. Як обороняють лінію фронту ЗСУ дивіться у відеоматеріалі Радіо Свобода Україна. Автор: Мар'ян Кушнір

Артилеристи 43-ї окремої артилерійської бригади на самохідних артустановках великої потужності 2С7 «Піон» ведуть вогонь по російським військам на Донеччині. Через далекобійність і калібр їх використовують для ударів по ворожій артилерії, командним пунктам, складам боєприпасів, колонам ворожої техніки, станціям радіоелектронної боротьби та іншим важливим цілям. З 24 лютого ці гармати постійно виконують бойові завдання у всіх важливих операціях – від оборони на півночі та сході до контрнаступу у всіх напрямках. 2С7 «Піон» – найпотужніша ствольна артилерія у Збройних силах України – її калібр 203 мм. До того, як Захід почав надавати Україні сучасну артилерію, ця гармата також була найбільш далекобійною – максимальна дальність пострілу звичайним снарядом – 37.5 км.