Внаслідок контрнаступу Збройні сили України вибили російську армію з населених пунктів на півночі Харківської області, які РФ захопила ще першого дня повномасштабного вторгнення. Про наслідки окупації розповідають місцеві жителі та військові, які брали участь у контрнаступі.

Ми приїхали на Миколаївщину знімати артилеристів 63-ї бригади. Одна з установок — 2СЗ «Акація» — зламалася просто дорогою до нас. Військові кажуть, що таке трапляється через вік самої техніки. Якщо знайти необхідну запчастину до машини не вдається, її здають у рембат, де вона може стати донором для іншої техніки. Як українські військові лагодять самохідну гаубицю в польових умовах — у відеоматеріалі hromadske.

Місто Купʼянськ у Харківській області було окуповане російськими військами 27 лютого 2022 року. росіяни через близькість міста до кордону зайняли його практично без боїв. Через 6 місяців окупації до Купʼянська вранці 10 вересня зайшли українські війська. Місто звільняла 92 харківська бригада. Але на відміну від звільнених Балаклії та Ізюма і багатьох населених пунктів, котрі через швидкість контрнаступу української армії опинились у тилу й нарешті почули тишу, Купʼянськ, навпаки, опинився на лінії фронту. hromadske побувало в місті 15 вересня. У цей момент лівий берег річки Оскол, яка розділяє Купʼянськ та Купʼянськ-Вузловий, був під контролем російських сил, а правий — українських. Через це артилерійські дуелі, танкові бої, пакети «Градів», касетні бомби добре було чутно. І все це безперервно прилітало на голови мешканців Купʼянська. Люди спішно покидали місто, хтось залишався і просив у військових хліб. Цього дня поранення в місті зазнали 10 людей, двоє з них — діти. В місцевій лікарні, яка працювала протягом усієї окупації, залишилося 20 працівників. Замість 900 — до війни. У госпіталі, який рятує поранених, нема ні світла, ні води, ні звʼязку, ні спецтранспорту, щоб усіх пацієнтів евакуювати в безпечніше місце. Ситуація в цей день у Купʼянську мала катастрофічний вигляд. 16 вересня, наступного дня після того, як знімальна група hromadske була в місті, Купʼянськ-Вузловий на лівому березі річки Оскол був звільнений підрозділом «Кракен». Але обстріли лівого і правого берега не припинились.

Місто Ізюм на півдні Харківської області було окуповане російськими військами пів року. Після авіанальотів і бомбардувань його зайняли повністю наприкінці березня. Саме тоді Ізюм найбільше постраждав, місцева влада оцінює, що зруйновано 80 відсотків населеного пункту і що під час шквальних обстрілів в Ізюмі могло загинути до тисячі мешканців. У містечку до війни проживало трохи менше ніж 50 тисяч людей, а під час окупації ізюмців залишилося приблизно 10 тисяч. Українські війська звільнили Ізюм 10 вересня вранці. Більшість росіян устигли втекти, щоб не потрапити в оточення. Вони покидали військову техніку. Але втекли все ж не всі. Журналісти hromadske першими з-поміж інших потрапили до звільненого міста. За три дні після звільнення тут усе ще шоковані тим, що нарешті вільні.

Юрій Бутусов показує, як виглядає траса Волохів Яр - Ізюм після контрнаступу ЗСУ. Окупанти кинули чимало військової техніки, а деякі з них лишились в Україні назавжди.

Пів тисячі українських бійців щодня дістають поранення на передовій. Такі цифри президент Зеленський озвучував ще в червні. Тим часом гинуть і ті, хто рятує бійцям життя, — парамедики. Вони — пріоритетні цілі для ворожих снайперів, адже мінус один військовий медик на фронті — це щонайменше десять втрачених бійців. Цьому вчать на вишколах із надання екстреної медичної допомоги. Як парамедики з Харкова та Донеччини евакуюють поранених та в яких умовах працюють — у відео hromadske.

Днями 112-та бригада тероборони міста Києва підтвердила звільнення Шевченкового, що на Харківщині. Також бійці бригади продовжують брати участь у наступі на сході України. Майкл Щур у липні зняв репортаж з передових позицій 112 бригади, до якої він також належить. Лише зараз ми можемо опублікувати це відео, адже лінія фронту змістилась вперед.

У Балаклії під час російської окупації на білбордах з'явилися пропагандистські гасла. Українські військові почали знищувати ці агітаційні матеріали одразу ж після того, як перебрали контроль над містом. Під час такої роботи троє бойових товаришів раптом побачили, що під російським плакатом добре зберігся український з поетичною цитатою Шевченка. Символічний епізод військової операції з визволення Харківщини потрапив на відео. BBC вдалося зв'язатися з його авторами. Volodimir Karapchuk, Богдан Гулковський, Ivo Fedortsi зараз перебувають в районі бойових дій.

Юрій Бутусов: «Унікальне відео, зняте одразу після успішної засідки на дорозі, допит полонених найманців – узбеків з Москви з загону ЗС РФ «Редут». В російському пікапі, який горить на відео, двох найманців було знищено, троє потрапило у полон, у кузові був 120 мм міномет. Знищення двох БМП та машини з мінометом в цьому місці – це робота розвідгрупи «Барс». 25-та повітряно-десантна бригада увійшла до числа героїв Балаклійської операції. Після 6 місяців важких ви наплив з боїв десантники без відпочинку атакували ворога, і діяли максимально швидко, багато разів нашим воїнам вдалось захопивши зненацька російські війська. На вістрії наступу йшли бійці розвідроти, і серед них група розвідників під командуванням десантника з позивним Барс, і їм вдалось влаштувати цю вдалу засідку в районі Балаклії, куди потрапила російська колона, яка не здогадувалась, що українські бійці пішки та безупинно рвонули на десятки кілометрів вглиб і опинились далеко в тилу!»

hromadske зустрілося з «ультрас» Одеси, Миколаєва та Криму неподалік передових позицій у Миколаївській області, де вони утримують ділянку фронту в складі одеської тероборони. Наша зустріч відбулася незадовго до початку активних наступальних дій на півдні з боку Збройних сил України. Більшість хлопців — уже ветерани. Кілька років свого життя вони віддали, воюючи на сході України, здебільшого в полку «Азов». Частина їхніх побратимів і друзів уже загинули або потрапили в полон у боях за Маріуполь. Бійці показують hromadske тіла так званих «днрівців», яких покинули на цій ділянці фронту росіяни, коли відступали. Хлопці кажуть, що з радістю обміняли б їх на своїх загиблих товаришів з «Азовсталі», але ці тіла поки що нікому не цікаві. Поки всі тут готуються до наступальних дій української армії. Мотивація висока, бо у частини підрозділу дім — в окупації. Ніхто з нас ще не знає, що не всі з цього контрнаступу повернуться живими.