Звільнення насамперед Півдня, Криму чи всіх окупованих територій? Які очікування від анонсованого контрнаступу ЗСУ в українців, української влади та світових політиків? І чому ці очікування, вважає Міністр оборони України, можуть бути завищені?

У ніч на понеділок, 8 травня, Росія атакувала Україну дронами. Усі 35 безпілотників були знищені силами ППО, більшість із них над Києвом, – повідомили у Командуванні Повітряних Сил ЗСУ. Це була наймасовіша атака дронами-камікадзе, – заявив міський голова Києва Віталій Кличко. Уламки від збитих БПЛА впали у різних районах столиці, зокрема, влучили у багатоповерхівку. Також відомо про 5 поранених. Наслідки нічної атаки у матеріалі Радіо Свобода.

Сергій Хижняк – спортсмен-екстремал з Запоріжжя. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він разом із трьома колегами перебував у Прип'яті, де екстремали планували встановити неформальний рекорд з хайлайну, ходіння по стропі між багатоповерхівками. Побачивши обстріл зони відчуження, спортсмени вирішили шукати притулок на ЧАЕС. І вже того дня опинилися разом із персоналом та охороною станції у заручниках російських військових. На ЧАЕС сталкери знаходилися до 20 березня, коли було проведено часткову ротацію та евакуацію персоналу станції, разом з якими вони змогли виїхати до Славутича. Автор: Євгенія Назарова

До початку повномасштабного вторгнення Юлія Волкова та Сергій Якимчук із двома синами жили у Маріуполі. Жінка служила у поліції, її чоловік – в «Азові». Російське вторгнення розділило сім'ю у лютому 2022-го. Поки Сергій тримав оборону міста, Юлія з дітьми за першої нагоди зважилася виїхати з оточеного російськими військами Маріуполя. З собою взяла лише ноутбук та поліграф, яким заробляла на життя останніми роками. Переїхавши до столиці, жінка повернулася до роботи поліграфологом та тестувала російських військовополонених на факти цивільних вбивств під час окупації Київської області. Деякі обстежені нею військові РФ вже одержали вироки.

Українські прикордонники захищають небо над Бахмутом від російської авіації. 45-річний Валерій має особливу мотивацію давати відсіч ворогу. У 2014 році йому довелося виїхати з рідного Луганська, а минулоріч – із Сєвєродонецька. Вивезши сім’ю у безпечне місце, чоловік прийшов до військкомату, тому що не хоче втретє ставати переселенцем. Його напарник Василь майже на 20 років молодший. Він з Чопа Закарпатської області. Прикордонник продовжує сумлінно виконувати свою роботу, попри постійно небезпеку. Найголовніше для нього – перемога України.

Штурмова група підрозділу Гонор, в складі батальйону Вовки Да Вінчі, зачищає посадку, яка веде до дороги в Бахмут.

Зараз на полях України триває посівна. Особливо небезпечна вона на деокупованих територіях, наприклад на Миколаївщині - біля Снігурівки, яку звільнили в листопаді минулого року. Тут фермери, ризикуючи власним життям, сіють і разом з тим, самі допомагають саперам в розмінуванні. Наприклад, тягнуть снаряди з чорнозему, прив'язуючи тросом за хвіст. Про справжню ціну хліба у воєнні часи

Битва за Бахмут триває вже майже десять місяців. Попри значні втрати, російські сили продовжують штурмувати населений пункт, повільно просуваючись вперед. Протистояння перемістилось в центральну частину міста. Бої в щільній міській забудові точаться на мінімальних дистанціях. Подекуди окупантів та українських військових розділяють лічені метри, що вкрай ускладнює оборону. Водночас, жодних ознак «снарядного голоду», про який раніше заявляли в ПВК «Вагнер», тут не помічають. Натомість, відзначають зміни серед особового складу ворога. Разом з іншими силами оборони Бахмут продовжують захищати українські прикордонники. Як військовослужбовці ДПСУ ведуть вуличні бої, полюють за ворожою авіацією, «вітають» російських військових з останнім снігом та рятують побратимів – дивіться в матеріалі.

Юрій Бутусов: "Український воїн «Тихий» на відстані від 10 до 50 метрів знищує 6 російських найманців «Вагнера» та разом з товаришами повністю знищує російську штурмову групу! Росіяни стріляють впритул та кидають гранати, але українці їх перебили усіх. Видатний ближній бій 1-го батальйону 67-і бригади «Вовки Да Вінчі» під Бахмутом зняв на відео командир відділення «Тихий». Рота «Гонор» під командуванням Сергія Філімонова отримала наказ втримати важливу посадку, яка прикриває останню дорогу життя на Бахмут. На позиції було 4 бійців «Гонору» з 1-го батальйону, та їм придали 6 бійців 4-і танкової бригади, які тільки прибули з військкомату, та не мали, на жаль, належної підготовки. Старшим на позиції був саме «Тихий», який вже багато років разом з Філімоновим. Росіяни піддали посадку важкому артилерійському обстрілу, під час якого штурмова група Вагнера підійшла майже впритул до нашої позиції. Від російських снарядів загинуло кілька наших бійців, але ті, хто тримав позиції зберегли високу боєздатність та діяли як справжні герої в умовах переваги ворога. Як тільки наш безпілотник помітив росіян, «Тихий» вимкнув камеру, і діяв сміливо, рішуче та продумано. «Тихий» не сидів у окопі, і не стріляв по сомалійські кудись у напрямку, а вистрибнув наверх, і раптово вступив у ближній бій, на відео видно як буквально з кількох метрів «Тихий» знищує вагнерівців, які намагаються закидати наші траншеї гранатами. Також під час бою «Тихий» постійно командує бійцями, контролює фланги, зосереджує увагу кількох груп бійців по різних напрямках, отримує постійно інформацію від ротного Філімонова. Зразкові героїчні та професійні дії українського воїна, який не є кадровим військовим. Важливо відмітити грамотні дії командира роти Філімонова, який постійно передає інформацію «Тихому» з безпілотника, і наводить наші міномети та артилерію на інші атакуючи групи росіян. В результаті бою російська група знищена повністю, бійці «Гонору» знищили: «Тихий» - 6, «Владос» - 2, «Ябчанка» -1 росіян. Решту атакуючої групи добила у траншеях, до яких вони добігли, артилерія 1-го батальйону. Під час перестрілки наші втрат не мали. Видатна перемога «Вовків Да Вінчі», особлива порядку «Тихому», який у цілому бою увійшов в історію, саме його лідерство, сміливі та грамотні дії, постійні команди, дозволили перебити усіх ворогів. Дмитро Коцюбайло, це на твою честь!".

Івана Мартинова вся Україна знає як "Чоткого Пацу". Під час інтерв'ю місцевій телекомпанії вісім років тому він назвав підвищення курсу долара "мєрзістю". Ролик з ним за лічені години став вірусним. Ще до всенародної слави "Чоткий Паца" був учасником Майдану. Згодом Іван пішов служити в АТО. Звільнившись з армії, встиг пожити мирним життям кілька місяців. З 24 лютого хлопець знову в ЗСУ. Кореспондентка ВВС Ілона Громлюк поспілкувалася з "Чотким Пацою" про його життя та мрії.