Президент Володимир Зеленський заявляє, що на передовій щодня отримують поранення півтисячі українських військових. Настя Станко і Колян Пастико побували в прифронтових госпіталях Донбасу, де зараз найскладніша ділянка фронту. Вони поговорили з лікарями опорних лікарень, військовими хірургами, командирами і рядовими медичних рот бригад, лікарями волонтерами, а також самими пораненими. У кадрі журналістів: — анестезіологиня, яка взяла відпустку у лікарні Відня, щоб евакуювати з передової поранених українських бійців; — колишній командир взводу «Азов», який вирішив стати фельдшером бригади у цій вже повномасштабній війні; — хірург з Франківщини, котрий розгорнув на Донбасі військовий госпіталь, і через медроту якого вже пройшло півтори тисячі поранених, і який змінює військову форму на лікарняний халат, і назад на військову форму; — стоматолог волонтер, котрий 6 годин пролежав під обстрілом, поки зміг вибратись з пораненими на «велику землю». Часто під обстрілами або на великій швидкості вони зашивають рани, зупиняють кров, рятують життя. Як їм це дається — дивіться у репортажі hromadske

На південному напрямку окупаційні війська проводять стримуючі дії, сил для проведення наступальної операції або локальних атакуючих дій в армії РФ наразі немає, розповів заступник командира 63-ї механізованої бригади ЗСУ полковник Вадим Чорний. Він пояснює, що на Миколаївщині ведеться контрбатарейна боротьба з двох сторін. Російська армія всіма способами відволікає ЗСУ на півдні, щоб українська армія не перекинула сили та резерви на схід. Крім того, «противник добре окопався і це ще раз підтверджує, що вони не планують проводити будь-яких наступальних дій». «Головне завдання – дочекатися ленд-лізу. Потрібна підтримка країн-партнерів. Я думаю це можливо. Люди – вмотивовані, люди хочуть якнайшвидшого звільнення. Ну і залишати так, як це було до 24-го, тобто часткову окупацію Луганської та Донецької областей та Криму, це неможливо. І це навіть не обговорюється. Тому що, як показує практика, з Росією нема про що говорити. Росію потрібно ставити на місце, заганяти в кут, і щоб вони і носа боялися підняти», – наголосив військовий.

У мирний час Олександр Жуган і його небінарна партнерка Антоніна Романова працювали у київському театрі. Коли почалася війна, вони вирішили приєднатися до територіальної оборони й поїхали на лінію фронту під Миколаєвим. Олександр і Антоніна розповіли про те, що означає нашивка із зображенням єдинорога на їхній формі, і як ставляться до ЛГБТК-солдатів в Україні.

Полученные от Франции самоходные артиллерийские установки CAESAR ведут огонь по целям в тылу российских войск в Донбассе. Эта пушка способна произвести выстрел на максимальную дальность в 38 км обычным боеприпасом – это самая большая дальность ведения огня среди тех артиллерийских систем калибра 155 мм, которые получила украинская армия от западных партнеров. У ВСУ сейчас есть по меньшей мере 12 таких САУ – о таком количестве ранее заявлял президент Франции Эмманюэль Макрон. В конце мая стало известно, что Украина вскоре получит новую партию самоходных орудий CAESAR.

Український гурт Танок на майдані Конґо (ТНМК) дав благодійний концерт в Празі. Троє учасників колективу нині воюють, але командування відпустило їх в європейське турне на підтримку України. Гурт збирає допомогу на фронт, а музиканти після концерту планують повернутися до війська. Колектив назвав свою програму «Війна світів». Солісти гурту закликають розбурхувати міжнародний інформаційний простір, не даючи темі війни в Україні затихнути.

Андрій Селецький став волонтером, щоб допомагати мешканцям Херсонщини евакуюватися з окупованих територій та доставляти гуманітарку в окуповані села чи населені пункти «на нулі». Зараз Андрій вже не їздить на контрольовані окупантами території, тому може на камеру розповідати про своє ставлення до ворога, не стримуючись у виразах. З перших тижнів війни його рідне село Нововоронцовка та сусідня Осокорівка, що розташовані на адміністративному кордоні Херсонської області, опинилися на лінії вогню. Осокорівка прожила місяць в окупації. Однак і після звільнення ворожі обстріли не припиняються. Зовсім поруч – лінія фронту.

Сєвєродонецьк продовжують активно штурмувати російські війська. У ході бойових дій їм вдалося зайняти половину міста. Водночас, як стверджують українські військові, у місті точаться міські бої. ЗСУ намагаються закріпитися і підготуватися до контрнаступальних операцій. Їм на допомогу приїхали підрозділи іноземців із різних країн світу, які добровільно сформували окремий спецпідрозділ та воюють на боці України. Кореспондентам Радіо Свобода вдалося потрапити до Сєверодонецька. Що відбувається у цьому місті та як бореться «Іноземний легіон» – дивіться в ексклюзивному відео Радіо Свобода.

Мешканці Донбасу не просто не раді російській армії - чимало з них зустрічають її зі зброєю в руках. Кореспондент DW поспілкувався з трьома добровольцями, які тримають фронт на Донеччині. Дивіться, хто саме захищає Донбас і до чого тут українська мова.

«Танк — це сила», — кажуть танкісти 3-ї танкової бригади ЗСУ. Вони одні з тих, хто зупинив наступ росіян в районі Ізюма. За наслідками одного з боїв командир роти Сергій Пономаренко отримав Героя України. У тому бою його 6 танків вийшли на 20 танків ворога. Знищили 9 ворожих одиниць, з бою вийшли без втрат техніки. Змагання серед українських танкістів, хто більше підбив російських танків, нема. Для них це не статистика, хто і скільки машин знищив. Бо за кожною підбитою бронетехнікою стоїть робота людини. Також мають спільне завдання: вигнати окупанта з України. І з кожним втраченим танком ворога у ЗСУ залишається на кілька життів більше. Водночас танкісти визнають: коли підбивають танк — більше адреналіну та азарту, ніж коли захоплюють ворожу техніку. Серед захоплених — два новітні російські танки Т80. Їх уже використовують українські танкісти, знищуючи техніку ворога. Після важких боїв під Ізюмом настав період, коли більше доводиться працювати артилеристам. І хоч нині танкістам щастить більше відпочивати, вони все одно готуються до бойових дій. А особливо — до наступу.

На Горлівському напрямі щодня працює російська авіація – і літаки, і гелікоптери. Як по позиціях, так і по населених пунктах. Під прикриттям артилерії та кількох одиниць бронетехніки угруповання так званої ДНР періодично намагаються просунутися вперед. Спроби поки що неактивні. Українські військові вважають, що зараз цей напрямок для противника – не пріоритетний. Тому в основному тривають обстріли з артилерії різних калібрів.