Знову на граблі: чому бреше Яценюк?

Арсеній Яценюк, фактичний лідер теперішньої об'єднаної опозиції, починає знову повторювати свою помилку 2010 року і надягати на себе військову форму, хоча окуляри йому і личать більше і виглядають природніше. У нього і його радників якось критично відсутнє чуття міри, тож Арсеній Петрович любить впасти в крайнощі і перегнути палицю. Він тепер більший тимошенківець, як сама Юлія Тимошенко. Він настільки войовничий і палкий опозиціонер, що йому варто йти не на вибори, а на курси снайперів.

Як видно з останніх інтерв'ю й заяв Арсенія Яценюка, нічого гіршого ніж Янукович і зграя реформаторів на цій планеті немає. Воно може й так, але цікаво часом послухати як із цим злом боротися, як його знешкодити. Пробував слухати і я. Два тижні тому у Варшаві я відвідав дискусію про Україну, організовану фундацією Стефана Баторія. Почесним гостем був Арсеній Яценюк, який виступав настільки палко, що часом навіть зривався на крик. Мені імпонує його ненависть до окупаційної влади, але я так і не зрозумів, яким саме чином опозиціонер хоче її позбутися.

Отож, головною варшавською тезою Яценюка, яку він потім неодноразово повторював в Україні, було твердження, що Партія Регіонів гірша за терористів і будь-яка співпраця з ними, переговори чи компроміси неможливі. Благородна позиція, яка має під собою раціональне підґрунтя. Але таку позицію можу собі дозволити я, людина ззовні політичного життя, таку позицію можуть собі дозволити люди, які політикою не займаються, але часом коментують і цікавляться нею, громадські активісти, митці, науковці. Але не політик, який декларує своєю ціллю зміну влади в Україні.

Бо виходить трохи так, як із програмою опозиції: ми зробимо те, але не кажемо вам як це збираємося робити. Якщо ціллю Яценюка є імпічмент Януковичу, то він має мені, виборцю, пояснити в який саме спосіб це відбудеться. О'кей, опозиція виграє вибори восени і отримує парламентську більшість. Сподіваюся, що так і буде. Більшість може обрати спікера Верховної Ради. А далі — проблеми, від яких Яценюк самоусувається. Наприклад, сформувати уряд без участі Президента неможливо — і крапка. Як діяти в цьому випадку? Чи готовий, скажімо, Яценюк бути Прем'єр-міністром в ситуації, коли Президентом є Янукович? Чи готова опозиція сформувати уряд при такому Президентові? Інших шляхів наразі нема, у цій ситуації доведеться щось вирішувати, бо конституційної більшості опозиційні сили, на жаль, не матимуть. Гаразд, Яценюк може відповісти, що опозиція домагатиметься прийняття Закону про імпічмент і розпочне процедуру імпічменту. Як кажуть наші молодші сусіди — це «дєтскій лєпєт», бо зрозуміло, що сам Янукович ніколи не підпише цей закон про імпічмент.

Мені дуже не подобається, що опозиція намагається нас обдурити. Тому поставлю питання просто: як діятиме опозиція після ймовірної перемоги на парламентських виборах? Усі ми не любимо Януковича, але має бути чітко проартикульований план дій після жовтня 2012 року. Скажімо, спочатку опозиція отримує посаду спікера, потім — формує уряд, який блокує діяльність Януковича (а таке, мусимо визнати правду, за сьогоднішніми українськими законами неможливе). Потім довго й нудно вимагає його самовільної відставки, цього не відбувається, і вже тільки в 2015 році на виборах Янукович програє комусь із опозиціонерів. Такою є реальність, хай би як вона нам усім не подобалася. Тому Яценюк, який поведе опозиційні сили на вибори, має вже тепер оголосити як саме буде продовжуватися боротьба проти Януковича і яким чином країна може позбутися цього «гаранта». Механізм, Арсенію Петровичу, поясніть нам механізм!

А поки Яценюк цього — в деталях — не зробить, я буду змушений думати, що він сам не вірить у перемогу восени.