Прощання з літом: Зима буде довгою

Довідалися про це дітлахи, які одразу ж озброїлися палицями й з криками індіанців нападали на декоративні кущі і вазони з квітами. У самому готелі не залишилося людини, яка з острахом не глянула б в унітаз, перш ніж на нього сісти: небезпека могла виринути в будь-якому місці. Молоді пари перед сном ретельно інспектували ліжка, зазирали за тумбочки, а перед виходом з номеру щільно зачиняли вікна.

Таке могло трапитися тільки з нею. Ось існує категорія людей, які притягують на свою голову всілякі пригоди й негаразди. Ліна б легко могла очолити якусь всесвітню асамблею таких персон. Того дня її непосидючий чоловік, Максим, професійний історик, замовив собі екскурсію руїнами древнього міста неподалік, тож залишив дружину саму ще вранці. Він любив вештатися і розглядати різну старовину, на пляжі всидіти більше години йому не вдавалося. Добре, міркувала тоді Ліна, що цього літа з ними не поїхали друзі, особливо цей Віктор з його хамським почуттям гумору. Минулого року на відпочинку в Єгипті, коли Максим поїхав у піраміду оглядати мумію якоїсь фараонки, Віктор, наприклад, сказав: «Бачу, найбільше ти любиш старших жінок. А цього разу навіть на кілька тисяч років старша тебе зацікавила.. Геронтофіл!». А потім ще півроку повторював цей дурний жарт. А все тому, що Ліна була старшою за свого чоловіка на один місяць і чотири дні. Ну, і хіба це смішно?

Тож цього року вони друзів не взяли, поїхали самі. Але й один від одного часом треба відпочити, тому Ліна зраділа, коли чоловік знайшов для себе цікаве заняття деінде. Цей день вона вирішила присвятити собі. Поснідала тільки фруктами, втомилася в тренажерному залі, після чого випила фреш і пішла в басейн. Похлюпавшись у воді хвилин десять і трішки позасмагавши, Ліна вийшла нагору, витерлася білосніжним рушником, взяла килимок під пахву й пішла у затінок пальм. Настав час йоги.

Виконавши кілька вправ стоячи й сидячи, Ліна лягла на живіт. Жінка зробила довгий вдих носом, вигнулася вгору й напружила сідниці, зіпершись на кінчики пальців ніг. Бхуджанґасана, асана кобра. Улюблена вправа Ліни. Найприємніша, адже в спині в цей час розливається насолода. Це все від роботи в офісі, постійного сидіння за робочим столом, схиляння над паперами і – як наслідок – неправильної постави. А під час цієї вправи спина вигинається в протилежний бік, це квінтесенція задоволення, наче після десятигодинного перельоту й сидіння в незручному кріслі літака можеш розім’яти ноги й випростатися.

Тоді це й сталося: коли Ліна втретє готувалася вигнутися, її рука ковзнула за килимок, і жінка долонею придавила маленьку зміючку, яка бозна-звідки у тій травичці взялася. Мала гадина вчепилася в мізинець Ліни цупко, як защіпка, щоб її відкинути від себе, довелося зробити майже бейсбольний рух – і нападниця полетіла кудись за пальми. Скільки крику було! Зі швидкістю метеора жінка побігла до рецепції, кожною своєю клітинкою відчуваючи, що отрута розповзається тілом і скоро настане смерть. Проблемою було те, що Ліна не знала жодної іноземної мови, тому рецепціоністка ніяк не могла зрозуміти її збуджених криків. Тоді вкушеній не залишалося нічого іншого, як лягти на землю в холі й показати змію собою. На цей галас туди ж збіглися всі відпочивальники, що були неподалік. Ліна лягла на землю, знову зробила асану кобри, широко розплющила очі, зашипіла і рвучким рухом вкусила себе за палець. Тепер усе стало зрозуміло всій публіці навколо, тож негайно викликали швидку.

Слава Богу, у лікарні виявилося, що нічого страшного, жодної отрути не знайшли, та й місця укусу як такого не було – мабуть, у зміючки ще й зубці не виросли. Про всяк випадок зробили якесь щеплення, страховка оплатила всі витрати, а готель після цього випадку в якості вибачень подарував парі безкоштовну двотижневу путівку. Але після цього відпочинок там уже дратував Ліну, оскільки їй здавалося, що всі постояльці дивилися на неї глузливо, згадуючи, як вона імітувала кобру в холі. На летовищі перед перельотом додому Максим купив сувенірну змію – щоб нагадувала їм про цей відпочинок і кумедний інцидент.

Ліна ще хвильку розглядала фігурку змії, потім протерла її ганчіркою й поставила назад на полицю. Усміхнулася замислено, бо згадала, що по поверненні в готель вона не застала свого чоловіка на місці. Почувши про укус змії, зляканий Максим сторчголов погнав у лікарню до своєї дружини. А значить – таки любить її. Не тільки своїх мумій і музейні експонати. Вечоріло, кімната повнилася сутінками, тому жінка вирішила ввімкнути світло, а перед тим опустити жалюзі. Крізь шибку побачила, що за вікном починає падати перший у цьому році сніг.

Автор: Андрій Любка