Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

І якщо доля політичних проектів Коломойського мені глибоко байдужа, то за "Правий сектор" справді гірко. Забудьмо про візит Яроша до Януковича під час розстрілів Майдану, про темне минуле, помічництво у Наливайченка і нез'ясовані джерела фінансування. Крім лідерів і кар'єристів-пристосуванців, у "ПС" є тисячі справжніх патріотів, простих людей, які не вагаючись пішли захищати Україну. Ідеалістів, які махнули рукою на політичні перипетії і без зайвих слів та показухи жертвують своїм життям. Анонімні герої завжди трішки достойніші за розпіарених шустером парасюків. Але, на жаль для самого "ПС" і України взагалі, цей політично-мілітарний рух занадто швидко забув про своє призначення. Став українською політичною партією у найгіршому значенні цього скомпрометованого вислову. З різних куточків України долинають новини про негідну поведінку правосекторців, про нахабство, рекет, покривання злочинних схем, рейдерські атаки. Зброя розв'язала активістам "ПС" руки, але - на жаль - зробила це не лише на фронті. Події в Мукачеві показали, що цей політичний рух втратив адекватність, привласнив собі виключне право на встановлення справедливості, пішов проти інтересів народу. Умовно кажучи, раніше "Правий Сектор" захищав Україну, а тепер захищає себе - і це початок їхнього кінця. Замість засудити дії своїх членів, які влаштували вестерн у мирному місті, Ярош вирішив розкачувати ситуацію в цілій країні. А це на руку лише ворогам України. Прикро, але це так.

Трішки інша ситуація з Коломойським, який завжди переслідував свої олігархічні інтереси і лише ситуативно став народним улюбленцем. Якби він висловив на минулих парламентських виборах підтримку власній партії "Україна майбутнього", то вона б майже напевно подолала виборчий бар'єр. Натомість щодо майбутнього його нового проекту - партії "Укроп" - є серйозні питання. Головна причина - злодійська поведінка самого олігарха, який вирішив смоктати соки України і в момент, коли вона переживає смертельну небезпеку. Позови проти України, поведінка вокзального хама, примітивна маніпуляція своїм медійним ресурсом - усе це гидко і відразливо настільки, що Коломойський семитонною лопатою викопує свою політичну могилу. По-друге, самі "гасконці" олігарха, які ще недавно демонстрували чудеса піару і злагодженої гри, тепер втратили адекватність і політичний нюх. Вибори на чернігівському окрузі, гречка і концерти - це абсолютно заперечення того, за що українці виходили на Майдан. (Це не скасовує факту, що конкурент Корбана також вів імбецильну кампанію, але про нього й говорити не хочеться, представники президентської партії у всі часи були відстійні; чесно кажучи, найправильніше було б обох зняти з реєстрації і судити, а вибори визнати такими, що не відбулися). Словом, якщо Коломойський і виграє 205 округ, то це буде пірова перемога, адже після цієї кампанії його політична сила не має перспектив в Україні.

Усього за рік народні улюбленці перетворилися у відразливих і бридких персонажів, знахабніли і втратили відчуття страху. Що спільного у стрілянині в Мукачеві й примітивного підкупу у Чернігові? Загроза того, що осінні місцеві вибори перетворяться на бойовик і змагання грошових мішків. Якщо влада хоче цього уникнути, то пора всіх, хто діє поза межами правового поля, ставити на місце. Закон має бути один для всіх, а покарання - невідворотне. Але й для влади також...