Ведмежа послуга: чи існувала в Україні проституція до Femen?

Ні для кого не секрет, що Україна в західні мас-медії найчастіше потрапляє завдяки скандалам. Кожне восьме повідомлення про нашу країну в європейських ЗМІ — негативне. Існує більш-менш сталий перелік стереотипних уявлень про Україну: «щось таке розмите й незрозуміле поряд з Росією», «постсовєтська республіка», Чорнобиль, Помаранчева революція, Київ (Kiev), кілька прізвищ спортсменів, політиків, митців.

Проституція в Україні ніколи не входила навіть в першу десятку іміджетворчих компонентів. Так, українських повій часто можна зустріти в Європі, але це суто український стереотип, що, мовляв, «наших там найбільше». «Наших» так само багато, як і вихідців з інших не дуже заможних країн Центрально-Східної Європи: Румунії, Угорщини, Білорусі, Росії, Польщі чи Чехії.

Так само Україна не має іміджу країни, в якій процвітає проституція. Розмови про секс-туризм в Україну — грубе перебільшення. Будьмо відвертими, до нас взагалі приїздять одиниці, а частка секс-туристів серед них — зовсім не визначальна.

За останній рік про Україну найчастіше згадували (крім Євро2012) в контексті політичних переслідувань опозиції і долі Тимошенко, вбивства безпритульних тварин і проституції. Але якщо перші два факти мають під собою реальне підґрунтя, то тема проституції виглядає трохи перебільшеною і часто-густо створеною штучно. Власне, до того, щоб густою фарбою нанести Україну на мапу проституції найбільше доклався «феміністичний» рух Femen. Фемістичний я спеціально взяв у лапки, бо цей контекст передбачає значно ширші рамки, ніж їх собі уявляють наші запальні дівчата. Вочевидь, сучасний фемінізм не обмежується тільки сексуальною експлуатацією (особливо — добровільною), а найперше звертає увагу на проблему рівноправності жінки й чоловіка, на викорінення дискримінації прав жінок у сферах бізнесу, мистецтва, влади й політики, на переосмислення ролі й становища жінки у сучасному світі.

Femen, безумовно, не тільки має право на існування, а й потрібен Україні, - зрештою, як і кожен інший епатажний, провокативний рух, що примушує переосмислювати усталені поняття, розбурхує патріархальне суспільство. Але, сконцентрувавшись переважно на темі проституції і вхопившись за топову тему Євро, дівчата зробили Україні погану послугу. Акції Femen завдяки своїй видовищності й простоті месиджу тиражувалися величезною кількістю іноземних ЗМІ. І саме завдяки цьому месиджу багато європейців чи не вперше змогли прийти до висновку, що Україна — суцільний бордель. Проблема проституції для України значною мірою притягнена за вуха. Як і думка, що всі футбольні вболівальники їздять за кордон тільки для того, щоб скористатися послугами повій. Спортивний туризм і секс-туризм — дуже різні явища, які перетинаються всього на 5-7%.

Мені образливо, що завдяки Femen українські жінки й Україна загалом набули такої сумнівної репутації. Ну немає в Україні 100 тисяч проституток (та це ж величезне місто — 100 тисяч!), це по-перше; по-друге, у нашого партнера по Євро — Польщі — проституція легалізована, а секс-послуги теж коштують значно дешевше, ніж, наприклад, у Німеччині. І значного піднесення секс-індустрія в Польщі не зазнала, бо вболівальники приїхали все ж дивитися футбол, пити пиво й співати, а не гарячково шукати тілесних задоволень.

Словом, про проблему проституції варто говорити, але все ж без таких очевидних перебільшень і однобокості. Можна, наприклад, поборотися й за те, щоб у наших потягах були розділено купе для жінок і чоловіків, можна спробувати перерахувати у скількох публічних місцях є обладнані місця для перевивання немовлят, варто подумати про законодавчу підтримку одиноких матерів, сучасні лікарні для матері і дитини, встановлення квоти на мінімальне представництво жінок у парламенті й так далі, і так далі.

І наостанок: у сучасному світі феміністки борються, користуючись переважно розумом, аргументованістю й успішністю, а не демонструванням частин свого тіла. Це я так, між іншим.