Чорна мітка: яскраві жилети потрібно надягати на політиків і чиновників, а не журналістів

Коротка передісторія: після побиття «антифашистами» журналістів Ольги Сніцарчук та Влада Соделя місцева влада та правоохоронні органи масово почали видавати представникам ЗМІ яскраві жилети. Їх видали на опозиційних мітингах в Донецьку (де додали ще й по міліціонеру для охорони), Хмельницькому та у Дніпропетровську. 4 червня в.о. начальника управління зв'язків з громадськістю МВС Сергій Бурлаков сказав, що «жилети будуть мати певний колір і напис «Преса». Тільки тоді під час масового заходу буде зрозуміло, що певна особа є працівником ЗМІ». Уже 9 червня Інна Пронник, прес-секретар Хмельницької міліції, висловилася в подібному руслі: «У нас є можливість видати безпечні жилети для журналістів, щоб вас здалеку можна було розпізнавати. Такий досвід добре себе показав у Донецьку, де під час аналогічної політичної акції журналісти були одягнені в спецжилети».

В Дніпропетровську полковник міліції Сергій Третьяков на врученні жилетів представникам преси повторив ту ж тезу: «Це дозволить журналістам бути більш помітними для міліції та учасників масових заходів, а співробітникам внутрішніх справ при необхідності вжити додаткових заходів безпеки журналістів». Що симптоматично: журналісти таки охоче приймають і надягають ці жилети.

Хоча справою честі було б відмовитися від таких «маркерів». Адже чи не означає така можливість виділитися з натовпу, що інших, так би мовити простих смертних, можна бити, вчиняти проти них провокації, а журналістам у цей час – отримайте по міліціонеру для охорони і по жилету. Мова навіть не про те, що крутий репортер сам не захоче надягнути навіть бейджик, бо це заважатиме йому розчинитися в юрбі й отримувати інформацію безпосередньо з епіцентру подій.

Мова про те, що будь-які позначки, стрічки, нашивки, бейджі, погони, жилети – це елементи кастового поділу суспільства. Акредитація і бейджі потрібні для спеціальних, протокольних заходів з обмеженим доступом, хоча навіть на засідання міської чи Верховної ради громадянин має потрапляти безперешкодно.

Представники влади теж мають свої «маркери» - їх можна впізнати за черевиками зі шкіри страуса, за спеціальними номерами на автомобілях, за кортежами з охороною. Тепер виділитися з натовпу пропонують і журналістам – мовляв, отримайте привілей, ходіть собі в жилетах, і до вас ніхто навіть пальцем не торкнеться. «Антифашистським спортивним клубам» у регіонах, підозрюю, розіслали навіть спеціальні інструкції – ані в темній підворітні, ані на безлюдній вулиці, ані на мітингу не руште людей у спецжилетах, бо це журналісти!

Натомість у польському сегменті Фейсбуку шаленої популярності набула зовсім інша ідея – наші сусіди масово поширюють банер з ідеєю одягати в яскраві жилети депутатів, чиновників та інших представників влади. На жилеті має бути напис: «Мене утримують платники податків». Хотів би я глянути на міністра, депутата, начальника якогось паспортного столу чи навіть ЖЕКу, які в такому жилеті ходять вулицями, їздять в метро чи стоять на мітингу. Вони ніколи б не надягнули такий  жилет, то чому ж на це погоджуються журналісти?