Битва за здоровий глузд, або Золоті «граблі» аграрної біржі

Немає жодного значення про яку біржу ми говоримо. Нашу власну, тобто національну, чи альтернативну їй зарубіжну. Головне, щоб біржа була ефективною, мала однакові для всіх прозорі правила гри і не прагнула маніпулювати ринком навіть із самими благими намірами.

Така біржа повинна, як мінімум, виконувати одну основну функцію – забезпечувати механізм отримання справедливої ціни учасниками угод, що на цій біржі укладаються. Щоб наш український фермер отримав найкращу ціну за продану пшеницю, наприклад.

Якщо ця функція буде ефективно працювати, в учасників ринку з’явиться довіра до біржі і вже на основі цієї довіри почнуть далі виникати всі інші її похідні функції – отримання правдивої інформації про існуючий або прогнозований баланс зерна в країні з метою забезпечення її продовольчої безпеки, можливість хеджування цінових ризиків учасників ринку і т.д. і т.п. Все те, що вже зараз має цивілізований ринок. Але не ми в Україні… І не зараз.

Ризикую бути названий ідеалістом, але я переконаний, що все це ми можемо елементарно отримати за умов прозорих і зрозумілих правил та відсутності передумов для всіляких зловживань. За умови існування довіри, зрештою. Довіри з боку учасників ринку, які завжди підтримували і будуть підтримувати ініціативи, що працюють на користь галузі. Вочевидь, що Уряд України, дивлячись у європейському напрямку, мав би це розуміти і оминати всілякі «граблі» спокус.

У реальності ж виходить так, що наступати на «граблі» якщо вони золоті не стільки боляче, скільки приємно і навіть корисно. Щоправда користі від того більша частина ринку, зокрема зерновики і ще на додаток до нього олійники, чомусь не відчувають. Чому, це вже мабуть питання риторичне зважаючи на його фінансовий характер…

Більше того, аграрний ринок вже мав можливість спостерігати неодноразові спроби поставити під контроль операції з аграрною продукцією, що складає експортний потенціал країни. З продукцією, за яку платять в іноземній валюті, що потрібна країні, її економіці, населенню, вчителям, пенсіонерам, військовослужбовцям, всім іншим громадянам. Мова йде про так звану «реєстрацію» експортних контрактів у 2010-2012 роках Аграрною біржею України, створеною аграрним відомством.

Яку додану вартість ця процедура створювала для учасників ринку, спитаєте ви? Відповідь проста – жодної. Вірніше навпаки – за цю реєстрацію потрібно було ще й заплатити. Куди ці кошти йшли, кому і як використовувались? Я сподіваюсь, що час та відповідні органи з належними повноваженнями колись дадуть цьому відповідну, у т.ч. правову, оцінку.

Зусиллями учасників ринку та відомства Михайла Бродського з цим явищем було покінченою у жовтні 2012. Назавжди, спитаєте ви? Скоріш за все ні, адже «граблі» золоті.

Оскільки інтерес не зник, а в умовах економічних негараздів тільки поглиблюється, знову з’являється відповідний проект постанови Уряду, причому на сайті Мінагрополітики, яке нагадую, є засновником Аграрної Біржі. Цим проектом постанови пропонується запровадити обов’язкове укладення та реєстрацію Аграрною біржею спотових і форвардних угод та зовнішньоекономічних контрактів на постачання зернових та олійних культур а також продуктів їх переробки. Раджу прочитати проект документа, а особливо його обґрунтування. Гарантую, буде цікаво.

Яке покращення аграрний ринок в результаті отримує? Монополізацію ринку державною Аграрною біржею, додаткові обмеження, додатковий контроль, додаткове фінансове навантаження і т.п. як плату за те, щоб уряд краще виконував свої такі функції як: прогнозування кон’юнктури аграрних ринків, адміністрування податків, забезпечення продовольчої безпеки тощо, якими він і так наділений у достатній мірі, але яких чомусь видається постійно замало.

Навіщо ж тоді задекларовані Президентом заходи в напрямку дерегуляції економіки з метою підвищення її ефективності? Що може протиставити створюваній монополії та «золотим граблям» група авторів Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»?

Опоненти нововведень в особі провідних національних професійних організації учасників ринку, серед яких Американська торгівельна Палата в Україні, Українська аграрна конфедерація, Українська зернова асоціація та інші, неодноразово намагались переконати чиновників у недоцільності пропонованих нововведень. У тому, що такої монопольної моделі товарної біржі не існує в США чи навіть у ЄС, куди ми прагнемо. Що таке додаткове регулювання може дестабілізувати ринок, зруйнувати більш важливі плани Уряду щодо росту аграрного сектора, економіки в цілому, наповнення бюджету завдяки експорту. Мова йде, як мінімум, про конкурентоздатність нашої економіки в умовах глобального ринку.

Водночас учасникам ринку ставлять непросте питання про інструменти прогнозування експорту зернових та олійних культур, а також продуктів їх переробки для забезпечення продовольчої безпеки. Це слушне питання. І учасники ринку у відповідь на нього пропонують передати функцію реєстрації контрактів вже існуючим на сьогодні структурам виконавчої гілки влади, наприклад, Держзовнішінформу.

Це ще не все. Можна навіть розглянути ідею про те, щоб учасники ринку платили Державі за виконання нею цієї функції. Саме Державі, щоб гроші йшли саме до її бюджету, а не в інше місце!..

Дискусія триває. Громадськість повинна про неї знати.

Час покаже чи почують нас чиновники на цей раз. У всі минулі рази, коли нас не чули і наступали на граблі, чомусь дзвеніло лише у головах учасників ринку… І то не від задоволення.