Відповідальність за країну тільки на нас: «їх» і «папєрєдніків» більше немає

Кілька днів тому я зустрічався з кількома знайомими закарпатськими бізнесменами, які навперебій розхвалювали ситуацію на митниці, бо «зараз митники принишкли й не беруть хабарів, все можна перевозити законно й по-чесному». Безумовно, це радісна новина, але мене здивувало – і прикро – інше: ці бізнесмени стояли на Майдані, підтримували Майдан фінансово й організаційно. А зараз тішаться, як діти, бо державний апарат перестав від них вимагати хабарі. А треба пам’ятати, що таке затишшя завжди тимчасове, що скоро, зовсім скоро даїшники, митники, податківці знову почнуть легенько нащупувати – чи можна відновити стару практику поборів. І саме тоді їм треба дати рішучу відсіч. Це й буде моментом істини для всіх нас – показати, що після Майдану ми змінилися й із нами по-старому вже не вийде. Саме з цієї причини я волів би чути розповіді, як бізнесмени провозять свої фури через кордон і ще й приглядаються до митників: чи, бува, ніде немає натяку на вимагання, підтасовку, фальшування документів? Державний апарат треба тримати в тонусі весь час, а корупційну стіну можна пробити лише собою.

І що головне – собою в прямому сенсі. Більше немає їх, «влади», клану чи апарату, ми виграли, провели успішну революцію і держава опинилася в наших руках. І тепер саме ми несемо за неї відповідальність. Уже не можна сказати, що ми ненавидимо цю державу, намагаємося десятою дорогою обходити кожен можливий контакт із державою, бо це завжди приниження й стрес. Тепер ця держава – це ми.

Я зрозумів це, прочитавши указ Турчинова про призначення головою Міжгірської райдержадміністрації Закарпатської області Андрія Шекету. Андрій – мій дуже близький друг, якого я знаю багато років і з яким нам багато чого вдалося зробити разом. Тому можу впевнено стверджувати, що він міг би бути класним міністром, а посада голови РДА – зовсім не відповідає його знанням і організаційним талантам. Зрештою, для нього це майже заслання – у гірському районі не будеш давати прес-конференцій, займатися політикою чи бавитися в улюблене до цього моменту заняття українців – критику. Там треба засукати рукави й працювати, часто показуючи просто свій приклад.

Поважаю рішення Андрія не відмовлятися від цієї роботи й погодитися очолити РДА свого рідного району. До Майдану усі ми були дуже розумні – знали що і як треба змінювати, робити й організовувати. А тепер ситуація змінилася – і якщо ти такий розумний, то досить пащекувати, йди й працюй. Навіть якщо це не міністерська посада. Бо якщо ти патріот, то мусиш закусити язика й поїхати розбудовувати свій район, на конкретній ділянці роботи показувати результат.

Тепер усе залежить від нас. Немає «папєрєдніків» і «їх», які нібито влада, а «ми» ‒ простий народ, який потерпає. Якщо хочемо змінити країну – мусимо її змінювати самі, інших охочих це зробити немає й не буде. Це для нас дуже нове – припинити критикувати й самим взятися за реформування країни. Просто не даючи хабарі, прости йдучи працювати на роботу, від якої краще б відмовитись, просто пікетуючи кожне «нечисте» призначення у владі. Найближчі кілька місяців будуть найважливішими. І якщо кожен, підкреслюю – кожен буде поводитися гідно і так, як на Майдані, то й держава наша відповідно зміниться. Ніхто інший за нас цю роботу не зробить.