<
НОВИНИ ДНЯ: США оголосили новий пакет допомоги Україні: що в ньому  Дощі, грози та заморозки: синоптик розказвав, де чекати негоди до кінця тижня  Рецепт рибного супу з лососем  Україна має найвищу в Європі готовність воювати за свою країну  Весняне тепло повертається: на сході й півдні прогнозують до +27°  Дощі не всюди та "цікава" температура. Синоптик дала прогноз на 25 квітня в Україні  Синоптикиня повідомила, коли відступлять холоди і до України повернеться тепловсі новини дня
Колонки
Андрiй Любка
03.08.2014 3316

Шизофренія пам’яті: комуністичні й бандерівські пам’ятники в одному місті

Україна всіяна пам’ятниками різних епох, які часто суперечать одні одним. Історичні пам’ятники є тими елементами ландшафту, що формують свідомість й ідентичність. Що коїться в головах людей, які у радіусі ста метрів щодня бачать пам’ятники воїнам-визволителям Червоної Армії і воякам визвольної армії України – УПА?

Протягом останніх двох тижнів професор Варшавського університету Казимир Вуйціцький і автор цих рядків здійснили наукову експедицію місцями УПА на Західній Україні. Пан Казимир займається проблемами формування історичної пам’яті і зокрема є фахівцем з німецького повоєнного періоду розрахунку з минулим. Тобто до сфери його наукових зацікавлень входять процеси пояснення державою власною історії в найрізноманітніший спосіб: від викладення спрощеної версії в шкільних підручниках, створення художніх фільмів, що популяризують певні історичні постаті чи події, до вшанування на державному рівні важливих історичних дат, встановлення пам’ятників, називання вулиць тощо. Все це в сумі формує свідомість людини, її національну ідентичність, геополітичний світогляд.

Отож, нас цікавило формування історичної пам’яті на теренах, де діяла Українська Повстанська Армія. У польській свідомості УПА передусім асоціюється з етнічними конфліктами з місцевим польським населенням Волині, в результаті якого було вбито кілька тисяч людей. Настав час змінити цей звужений і зманіпульований комуністичною пропагандою польський стереотип про визвольну боротьбу українців. Якщо коротко підсумувати результати нашої дослідницької експедиції, то висновок простий: пам’ять про УПА і визвольну боротьбу українців є певним віддзеркаленням комуністичних символів, банальним і несистематичним запереченням комуністичної пропаганди. У цьому сенсі націоналізм і комунізм є близнюками, а пам’ять про них є карикатурною й позбавленою глибокого аналізу й продуманої політики. Найгірше, що ці два «близнюки» всюди присутні разом, що сприяє не вихованню патріотизму чи зміцненню патріотичної свідомості, а створює хаос у голові, своєрідну історичну шизофренію.

liubka

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008).  Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів.  Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Яскравим цьому прикладом є місто Колки Рівненської області, колишня столиця Колківської республіки. Цю державу у 1943 році створили відділи УПА, вибивши звідти німців. Республіка проіснувала півроку і на той момент фактично була Українською Державою, звільненою від окупантів. Охоплювала території трьох областей і навіть частини білоруської Берестейщини. Восени 1943 республіку було знищено, упівців убито. Радянська влада після війни зробила все, щоб місто Колки деградувало й люди звідти виїхали, бо роботи й кар’єрних можливостей там не існувало. В результаті сьогодні це щось середнє між селом і селищем міського типу, бідна провінція.

Ми в’їхали в Колки й у скверику побачили величезний меморіал радянським воїнам. На цьому напис: «Радянським воїнам-визволителям, що померли від рук українських буржуазних націоналістів». За десять метрів у цьому ж скверику – дерев’яний хрест, обв’язаний вишитим рушником. Це пам’ятка людям, що загинули у боротьбі за волю України. Ще за сто метрів на перехресті – маленький пам’ятник Колківській республіці.

Як можуть ці два пам’ятники існувати в одному місті? Адже совєтські «воїни-визволителі» ‒ це ті, що вбивали повстанців і мирне населення Колківської республіки. А українські «буржуазні націоналісти» ‒ це самі колчани, місто яких було знищено, а населення вбито чи розселено в інші регіони. На обох пам’ятниках – вінки й старі квіти. Невже колчани 9 травня приходять до совєтського пам’ятника й покладають квіти? Пам’ятника тим, що в жорстоких боях майже вщент спалили Колки й навколишні села? А потім повертаються додому повз пам’ятник Колківській республіці, створеній УПА? Це шизофренія вкупі з мазохізмом і самоприниженням. Отак і живемо.

Оценка материала:

5.00 / 8
Шизофренія пам’яті: комуністичні й бандерівські пам’ятники в одному місті 5.00 5 8
 Андрій Любка 03.08.2014 3316
comments powered by Disqus
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.