НОВОСТИ ДНЯ: Вперше за 20 років збільшилася кількість людей, які живуть за межею бідності - ООН  У Туреччині випробували ручний гранатомет, який стріляє різними боєприпасами  Время жизни нейтрона измерили при помощи холодной ванны   NASA отправило зонд Люси на изучение троянских астероидов  В Украину идет похолодание с морозами: синоптики рассказали о погоде в регионах  В Україні виросте один з головних податків  Смертність в Україні перевищує минулорічний рівень більш ніж на 15%все новости дня
Колонки
Андрiй Любка
22.11.2014 5196

Євромайдану – рік: радісні й невтішні висновки про українську революцію та її наслідки

У ці дні минає рік від початку української Революції Гідності. Основний висновок, який можна здійснити в першу річницю: революція ще не закінчилася, вона триває.

Втім, деякі – проміжні – результати вже можна підбити:

Євромайдан став ланкою, одним з етапів великої української революції, що триває з 1989-91 рр. І в час отримання Незалежності, і під час Помаранчевої революції, і в 2013 році насправді йшлося про одне – про справжню, а не псевдонезалежність, в тому числі від найбільшого сусіда й фактичного окупанта – Росії. Ця революція триває довго, але вона визріває в головах, у свідомості нових поколінь, у економічній доцільності, у геополітичних перспективах. Зараз ми є свідками й учасниками її кульмінації – драматичного, кровного розриву з Росією, після якого шляху назад не буде.

Добре, що Євромайдан був. Попри все, що сталося й станеться – добре. Він показав величезний людський потенціал України – до нього ми довгий час ходили й озиралися в пошуках нормальних, сучасних людей у своїй країні, здавалося, що все навколо винищене, найкращі виїхали або скурвилися, а виявилося, що нас мільйони. Не горстка, не щопта, як у часи Стуса, нас – мільйони. І це дає підстави для оптимізму.

Позбувшись Криму й Донбасу, Україна стала єдинішою, мобільнішою, більш рішучою у своїх європейських прагненнях та цивілізаційному курсу. Це гірка й болюча втрата, жива рана, але після неї організм може швидше стати на ноги.

Народ більше хоче реформ, ніж влада, політики й так звані «експерти». Це підтверджує і революція, на яку люди вийшли з бажанням змінити країну, і вибори, на яких умовні реформатори набрали більшість. На жаль, наразі треба визнати імпотентність влади у цьому життєво важливому питанні. За дев’ять місяців жодної відчутної, глобальної реформи так і не відбулося. І неправда, що реформи потребують багато часу: реформи Бальцеровича у Польщі було запроваджено уже на третій місяць нової влади. Головне – бажання й голова на плечах. Треба визнати, що відсутність глибинних реформ – найбільша поразка революції станом на сьогодні.

liubka

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008).  Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Нової революції нам не потрібно. Навпаки – потрібна консолідація та субординація перед обличчям зовнішнього агресора. У часи УНР Україну якраз і погубила постійна зміна влади, бунти, війна всіх проти всіх у політичному житті. Путіну на руку сьогодні мітинги, зміни уряду, масові безпорядки, які лише розбурхають хаос, провокуватимуть девальвацію, зневірюватимуть у нас наших закордонних союзників.

Що б там не говорили й кепкували із «глибокої занепокоєності», але результат у довшій перспективі доводить, що Європа й США довго запрягають, але потім швидко їдуть. Світ здебільшого єдиний у підтримці України, а обсміяні кремлівськими «експертами» санкції Заходу з місяця в місяць стають все смертельнішими для путінського режиму.

Зараз було б гірше, якби Євромайдан не відбувся. Так, Крим у нас не відібрали б – бо Росія й українська влада Януковича поглинули б Україну повністю. Повністю. Насправді ми всі врятувалися. Це треба пам’ятати. Особливо у ці святкові дні. Святкові, бо саме вони нам показали, що ми – не гній, не «тягло у поїздах їх бистроїзних», як писав Франко. Ми не просто заслуговуємо кращого майбутнього, ми за нього боремося, воюємо. Ми протрималися рік, гідність наша не закінчилася з останніми днями Революції гідності. Сподіваюся, її в нас ще багато, адже шлях до успіху, на жаль, попереду ще довгий і тернистий. Але ми йдемо!

Оценка материала:

4.50 / 8
Євромайдану – рік: радісні й невтішні висновки про українську революцію та її наслідки 4.50 5 8
Колонки / Андрiй Любка
22.11.2014 5196
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.