Андрей Баумейстер, философ: Мы с вами свидетели одного из поворотных моментов истории. Мы даже можем слышать бой часов, отмеривающих начало нового акта исторической драмы. Возможно, так звучит стук Судьбы... Раньше американские президенты навещали Киев по "остаточному принципу". Когда уже их срок правления подходил к концу. Сегодня визит американского президента выглядит скорее как пик политической карьеры Джозефа Байдена. Как его личный "звёздный час".

Віктор Кевлюк: Бахмут показує, що триває змагання систем доставки вибухівки на голови противника. Основний засіб (більше 75% роботи) – артилерія: в кого її більше, чия краще забезпечена даними для стрільби, чия логістика доставляє боєприпасів більше, швидше відновлює пошкоджені гармати – та сторона здобуває вогневу перевагу. Британська розвідка так і пише: відчуття – як від Першої світової, атаки людськими хвилями і вогонь артилерії, що їх нищить.

У першій частині найновішого звіту Том Купер лає всіх і на всі заставки – італійську інтелігенцію (зненацька), політиків, натівців і т. д. Просто ніхто його не слухає й, замість передати БАГАТО артилерії та снарядів (а ще – мінометів та боєкомплекту до них), всі й далі дебатують про танки та авіацію, котрі дорожчі й поставляти їх довше. А, ну й ще журналісти перекручують слова Купера. Якщо лиш ви не прагнете понасолоджуватися , як (знову) дістається Ілону Маску, то зразу переходьте до оперативної обстановки, де більше конкретики, але загальна картина щодо росармії та сама – зацитуємо: «більшість коментаторів говорять про кидання на забій».

Валерій Пекар: Зараз дуже складний етап. 1. Війна триває у фактично позиційному форматі, що забирає чимало життів щодня. 2. Позитивних новин з фронту, які могли би підтримати дух суспільства, нема. 3. Суспільство дуже стомилося й хоче позитивних новин, а водночас готове споживати негативні, щоб заповнити порожнечу.

Игорь Тышкевич: Сиярто в Минске. Зачем? На первый взгляд – вот она, позиция Венгрии. Дескать, пророссийский политик приехал к союзнику РФ. Такая логика отчасти справедлива. Но, с другой стороны есть свои нюансы.

Игорь Тышкевич: Точных данных о потерях сторон в российско-украинской войне нет. Российская Федерация гордо рапортует об относительно небольшом количестве. В сентябре Шойгу говорил о 5 тысячах с начала «операции». В декабре известия давали «оценку разведчика» – «потери минимальны. При этом потери украинской стороны оценивали в десятки тысяч. Удивительно, учитывая попытки армии РФ наступать, объявленную мобилизацию и, наконец, вербовку заключённых. А так же состояние полей, например, под Бахмутом, которые усеяны трупами.

Віктор Андрусів: Маю дилему. Найближчим часом багатьом з нас стане дуже страшно. Путін не сидить без діла, і що-що, але на 24 лютого він не хоче виглядати лохом. Ще менше лохами хоче виглядати його свита. Тому вони будуть робити різні речі, заяви і кроки – від яких точно буде страшно. Вже зараз багато хто отримує всіляки там «секретні інфи» від брата кума, який працює в ГУР, СБУ, СЗР і тому подібне, про те, що буде «страшно».

Мобіки йдуть в лобові – ЗСУ їх убивають і це дуже виснажує. Так, якщо коротко, можна переказати новий огляд Купера. Сарказму на адресу ВСрф багато.

Макс Павловський: А тепер коротко щодо авіації та без емоцій: Сполучені Штати деякий час тому звернулись до урядів Латинської Америки з проханням надати Україні радянську/російську авіацію, що є в них на озброєнні. Це могло б скоротити час підготовки льотчиків на Мі-17 та Мі-35. Очікувано всі країни відмовили, ба навіть, деякі президенти заявили, що їм простіше буде здати все на металолом, аніж передати нам.

Игорь Тышкевич: Ещё на этапе обсуждения передачи западных танков Украине в российских информационных ресурсах аккуратно начали прорабатывать трек о превосходстве российской техники. Точнее, её новых образцов. Часть ТГ каналов да и Соловьёв опубликовали видео «боевого слаживания подразделения, вооружённого Т-14 Армата». На кадрах действительно запечатлены несколько машин, разъезжающих на фоне заката. Пропагандисты уверяют, что танки уже в Украине.