Дмитрий Дятлов, фотограф: Эта осень была уникальной по количеству и многообразию грибов. Есть легенда, что такие супер-грибные сезоны случаются в годы, когда происходят разные катаклизмы: эпидемии, войны, стихийные бедствия. 2020 уже доказал свое право пополнить этот список. Несмотря на очень необычные природные условия: аномальную засуху, осеннюю жару, отсутствие перепадов ночной и дневной температуры, грибной мир повел себя неожиданным образом. Его логику в принципе невозможно понять: бывает, что, казалось бы, в идеальных погодных условиях, грибы не появляются. А иногда в изможденном долгой засухой лесу, земля буквально покрывается грибами. Немногие знают, что грибница (по-научному, мицелий) - это огромная разветвленная сеть, распространившаяся под землей на много километров.  А сами грибы - плодовые тела, которые мицелий выбрасывает над землей, чтобы они рассеяли споры. Если на примере, то «куст» опят может быть частью природного организма, занимающего несколько сотен квадратных метров. Гриб, кстати, это не растение и не животное. Биологическая систематика разделяет три царства: царство животных, царство растений и царство грибов. Разнообразие грибного мира просто поражает. В мире существует около пяти миллионов видов, правда, 90% - это микроскопические грибы, которые вообще представляют собой отдельную вселенную. Если же говорить о грибах в привычном понимании, то в нашей климатической полосе можно насчитать сотни видов. Популярностью, естественно, пользуются съедобные: белые, опята, польские, подберезовики, лисички - и далее по списку. При этом ядовитых, несъедобных и условно съедобных грибов больше в разы. Есть и смертельно опасные. Лидер среди них - бледная поганка, широко представленная в лесах под Киевом. Ну и, конечно, самый красивый и волшебный гриб наших краев, красный мухомор, слухи о ядовитости которого сильно преувеличены. Этой осенью количество фото этого красавца в соцсетях просто зашкаливало.Этот фоторепортаж снимался на протяжении трех осенних месяцев - вплоть до заморозков. Одним из самых уникальных грибов, в нем представленных, является ежовик - нижняя сторона шляпки которого представляет собой не «решетку» и не «губку», а россыпь «иголок», как у ежа. Это экзотическое создание природы не вызывает интереса наших грибников, но на самом деле является деликатесом. Собственно, как и многие другие грибы, не входящие в традиционный список съедобных. 

Київське Динамо грало виїзний матч 5-го туру Ліги чемпіонів проти Ювентуса. Туринці відразу заволоділи ініціативою і повели в рахунку на 21-й хвилині - після навісу з флангу К'єза пробив головою. Ну а після перерви Юве зовні дуже просто забив ще два голи і довів рахунок до розгромного.

В среду, 2 декабря, в Киеве на ВДНГ прошел фестиваль воздушных шаров «Монгольфьерия». Несмотря на погоду, жители столицы смогли подняться над землей и сделать яркие фото. В карантинное время, когда мы все лишены эмоций и ярких событий, фестиваль воздушных шаров — как глоток свежего воздуха — стал настоящим долгожданным подарком. Фестиваль прошел в дневное время с 13:00 до 16:00.  Участники фестиваля под открытым небом на огромном поле смогли насладиться ярким зрелищем. Девять гигантских аэростатов поднимались на 30 метров над землей. Все это действо сопровождали диджейские сеты. И самая приятная новость — фестиваль будет проводится регулярно в течение всей зимы.

Чи не найбільш популярним серед жителів столиці «обласним» напрямком туризму є сусідня Чернігівщина. При цьому глибинка області ще залишається місцевістю незвіданою. Тому в цьому нарисі свідомо не згадується садибне тріо «Качанівка - Сокиринці - Тростянець», рівно як і пам’ятки Батурина. Контракти.ua познайомлять вас з іншими садибами регіону.  Першою адресою буде Білорічиця або ж Вейсбахівка. Вейсбахівкою звалося це село з 1717 по 1945 роки, бо свого часу належало воно німцю, графу Вейсбаху. 1873 року воно перейшло до Олени Волконської-Рахманової (1835-1916), доньки відомого декабриста Сергія Волконського і його дружини Марії. Подружжя Рахманових звело тут садибний комплекс. Архітектором був, знов-таки, німець - Олександр-Едуард Ягн (1848-1922): він збудував не тільки палац, але і готель, і пекарню, і храм. На жаль, після руйнувань Другої Світової залишки палацу розібрали, а пізніше зламали й церкву. Однак навіть єдиний об'єкт, що зберігся від Вейсбахівкі, вражає. Це - колишній гостьовий флігель, переобладнаний нині в храм Св. Миколая. Своєрідність будівлі надають майолікові вставки і колони, наличники та інші візерунки з теракоти. Вони були створені товаришем Ягна по навчанню - В. Соколовим.  В селі Вишеньки на березі Десни стоїть палац, який дивує своєю химерною формою. Зведений він був на замовлення президента Малоросійської колегії (фактичного правителя скасованої Гетьманщини), фельдмаршала Петра Рум’янцева-Задунайського (1725-1796). Архітектором вважається Василь Баженов (1738-1799). Палац раніше був вдвічі більшим, але половина його була розібрана на початку XIX ст. сином Румянцева – нібито таким чином той хотів скасувати угоді про продаж маєтку. За радянських часів палац став піонертабором. В деяких приміщеннях, а особливо ж – у центральній залі (зараз – їдальня) зберіглося ліплення – арабески у романтизованому східному стилі. Рум’янцев також звів в Вишеньках Успенську церкву (1787 р.) - фактично, цілий собор, який зробив би честь будь-якому місту. Наступна садиба – Дігтярі, одна з резиденцій відомого роду Галаганів. Цю садибу Петро Галаган (1792-1855) - брат власника знаменитих Сокиринців, придбав в 1820-х. Палац в Дігтярях менш пафосний, ніж в Сокиринцях, хоча і створений за тим же планом. Інтер'єри збереглися у вигляді відреставрованої ліпнини в декількох кімнатах. У 1876 р. племінник Петра Галагана подарував садибу Полтавському земству, яке розмістило тут ремісниче училище. Навчальний заклад тут знаходиться й досі - правда, тепер це аграрний ліцей.  А ось невеличкий маєток в селі Дідівці біля Прилук став на 10 років домом вченого-історика, члена Кирило-Мефодіївського братства, Миколи Костомарова (1817-1885). Він прожив тут після весілля з Аліною Крагельською (1830-1908), з якою він свого часу не встиг побратися через арешт 1845 року. Вони об’єднали долі тільки в середині 1870-х. До Костомарова приїздила культурна еліта його часу, включаючи Галаганів. В радянські часи в будиночку історика облаштували школу. Храм, в якому вінчалося подружжя, згорів в 1920-му. Відродження пам’яті про перебування тут Костомарова почалося тільки в нашому тисячолітті. Тепер тут діє виставка, присвячена йому. Храм був відтворений, але не в історичному вигляді. В с. Заньки розташований музей великої акторки Марії Заньковецької (Адасовської; 1854-1934). Поміщицький будинок Адасовських (її батько був генералом) уцілів, багато в чому, завдяки тому, що акторка визнавалася радянською владою «матір’ю української сцени». На початку 1960-х його, через поганий стан, довелося розібрати, і перенести на нове місце, порядком оновивши. Але експозиція музею наповнена справжніми речами Адасовських, в першу чергу, пов'язаних з самою Марією.  Ще один музей - композитора Левка Ревуцького (1889-1977) - знаходиться в с. Іржавець біля Качановки. Його старший брат Дмитро (1881-1941) був мистецтво- та літературознавцем, фольклористом і перекладачем, репресованим радянською владою та вбитим в окупованому німцями Києві агентом НКВС. Про нього також розповідається в експозиції. Будинок, в якому знаходиться музей, побудований ще прадідом Ревуцьких 1789 року! Тобто, це справжній родовий маєток, на диво вцілілий, як для наших земель. Відвідати садибу Ревуцьких потрібно для того, щоб отримати уявлення про побут української інтелігенції кінця ХІХ-го і початку ХХ століть.  Наступна адреса - хутір Мотронівка, або ж Ганина Пустинь, пов’язана з письменником, членом Кирило-Мефодіївського братства, Пантелеймоном Кулішем (1819-1897). Він, його дружина - письменниця та громадська діячка Ганна Барвінок (Олександра Білозерська; 1828-1911), і брат Ганни, також діяч Кирило-Мефодіївського братства, Василь Білозерський (1825-1899), й поховані тут. Куліш оселився в Мотронівці, на хуторі Білозерських, в середині 1870-х, і створив тут більшу частину величезного корпусу своїх творів.  Тепер відправимося до містечка Седнів. Центральне місце в ньому займає садиба Лизогубів - одного з найвідоміших козацьких родів. У парку навколо будинку встановлено численні пам'ятники, в т.ч. Іллі та Андрію Лизогубам - відомим меценатам. Є і пам’ятник письменнику Леоніду Глібову (1827-1893), який любив творити в альтанці над пагорбами річки Снов. У будівлі садиби до 2012 року розташовувалася школа, поки її не перевели в грандіозну нову будівлю по сусідству. Нині в приміщеннях палацу - виставка, яка розповідає і про історію міста. Крім садиби, в Седніві знаходиться Воскресенська церква (1690 р.), що була усипальницею Лизогубів. Поруч з церквою стоїть кам'яниця, ровесниця храму - найстарша на усьому Лівобережжі цивільна будівля, яка дійшла до наших днів. А, мабуть, найвідомішою пам'яткою Седнева, крім садиби, є приголомшлива Георгіївська церква. Кілька разів розібрана і перебудована, вона нині відтворена у вигляді XVIII століття. Саме її в 1960-х кіношники облюбували для зйомок кульмінаційних сцен фільму «Вій». І хоча, в результаті, польоти в труні знімалися вже в декораціях, в фільм частково увійшли кадри, зняті і в інтер'єрах храму. Маленьке сільце Тиниця відома рештками садиби Кочубеїв, а пізніше - Галаганів. Крім старовинного будинку 300-річної давності (кілька разів перебудованого), в колишньому маєтку зберіглася скарбниця Кочубеїв - рідкісний зразок цивільної архітектури початку XVIII в. Її також неодноразово реконструювали, і тепер будівля має риси «романтичного стилю». Обидві споруди перебувають у занедбаному стані. Село Чемер відоме тим, що тут колись співав в церковному хорі Олексій Розумовський (1709-1771) – майбутній морганатичний чоловік імператриці Єлизавети. Дерев'яна церква, в якій співав юний Олекса, була розібрана ще в 1880-х роках. На її місці поставили іншу, також з дерева. На жаль, стан її нині дуже сумний. Ще можна побачити різьблену огорожу хорів і частину розписів на стінах. Більше пощастило будинку поміщиків Пашковських, фабрикантів кінця ХІХ століття. Це єдиний в Україні зразок цивільної дерев’яної неоготики. Повну версію статті можна прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/112535 Павло Ковальов

Сторонники и противники закона об общественном здоровье митингуют под Радой. Противникам вакцин очень не понравилось, что в новом законопроекте есть норма о презумпции согласия на вакцинацию.

Донецький "Шахтар" вдруге поспіль у розіграші групового етапу Ліги чемпіонів переміг чемпіона Іспанії мадридський "Реал". На домашньому стадіоні у Києві гірники перемогли з рахунком 2:0. На виїзді у жовтні "Шахтар" виграв 2:3. Перший гол у домашньому матчі в другому таймі забив Дентіньйо на 56-й хвилині, а подвоїв перевагу Соломон на 82-й. Іспанці атакували до кінця матчу, але гірники не дали їм забити. Загалом іспанці переважали у грі весь матч, але не змогли нічого зробити біля воріт Трубіна. "Шахтар" у цьому розіграші групового етапу Ліги чемпіонів виступає у групі В. У ній гірники грають з мадридським "Реалом", італійським "Інтером" та німецькою "Борусією Менхенгладбах". Раніше "Шахтар" двічі розгромно програв "Борусії" - 6:0 та 4:0. Також зіграв унічию з "Інтером" та один раз переміг "Реал". Наразі після домашньої перемоги над "Реалом" "Шахтар" вийшов на друге місце у групі з 7 очками. Стільки ж має "Реал", а лідером є "Борусія" з 8 очками. "Інтер", з яким "Шахтар" гратиме в останньому турі, має 5 пунктів. Італійці ввечері 1 грудня драматично обіграли "Борусію" 2:3. Перше та друге місце у групі дає право продовжити виступи у Лізі чемпіонів у плей-офф, а третє - у Лізі Європи. Доля усіх чотирьох команд вирішуватиметься в останньому турі. "Шахтар" у разі перемоги над "Інтером" точно гарантує собі подальші виступи у Лізі чемпіонів, а у разі програшу може лишитись навіть без Ліги Європи. У нинішньому сезоні вперше з 2015 року Україну в груповому етапі ЛЧ представляють одразу два клуби: донецький "Шахтар" та київське "Динамо". Обидві команди свої домашні матчі проводять у Києві на "Олімпійському". Ігри розводять, щоб одна команда грала вдома, а інша у цей тиждень на виїзді.

Від ранку біля будівлі Верховної Ради відбувається мітинг підприємців. Протестувальники виступають за відтермінування введення РРО для ФОПів. Протестувальники стверджують, що запровадження РРО для більшості ФОПів знищить їхній бізнес в умовах карантину. Представники бізнесу наполягають, що повна фіскалізація може знищити їхній бізнес. Хоча багато експертів наголошують, що запровадження РРО допоможе здолати сірий ринок та полегшить роботу білого бізнесу. І сьогодні Верховна Рада схвалила компромісний проєкт закону, який відкладає запровадження РРО (реєстраторів розрахункових операцій) для більшості категорій фізичних осіб підприємців щонайменше на рік. Це відбулось після кількох невдалих спроб досягти компромісу у парламенті, масових акцій протесту під стінами Верховної Ради і навіть втручання у ситуацію Володимира Зеленського. Спочатку монобільшість не хотіла відкладати запровадження РРО, проте врешті пішла на компроміс. У парламенті за згоди усіх фракцій за один день розробили та ухвалили спільний документ. Усі фракції погодились застосувати процедуру ad hoc - тобто ухвалили за один день без усіх передбачених регламентом процедур проходження проєкту. "За" проголосували 319 депутатів. Закон передбачає відтермінування до 1 січня 2022 року обов’язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій (програмних реєстраторів розрахункових операцій) для фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку другої – четвертої груп та обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує граничного обсягу доходу, встановленого для першої групи платників єдиного податку, крім тих, які провадять діяльність у сферах з істотними ризиками ухилення від оподаткування. Документ подовжує на рік, до 1 січня 2022 року, застосування понижених розмірів фінансових санкцій за порушення суб’єктами господарювання окремих вимог закону щодо використання РРО (ПРРО) під час проведення розрахункових операцій. Закон також скасовує штрафні санкції за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, та за відсутність попереднього програмування товарів в РРО (ПРРО). Ухвалений документ виключає норми щодо застосування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих до суб’єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій. Законом визначаються граничні обсяги доходів, неперевищення яких є однією з умов застосування суб’єктами спрощеної системи оподаткування відповідних груп платників єдиного податку, виходячи зі встановлених законом розмірів мінімальної заробітної плати, що дасть змогу враховувати під час реалізації відповідних норм зміни в економічній ситуації.

Японський автовиробник Toyota представив новий седан 2021 Toyota Mirai, повідомляє портал Car Buzz. Зазначається, що в середині автомобіля встановлені три баки, які разом можуть тримати до 56 кг водню, що дозволяє седану проїхати понад 644 км без підзарядки. Загальна потужність двигуна становить 179 к.с., а крутний момент дорівнює 221 Нм. «Зелений» седан може розігнатися до «сотні» за 9,2 секунди, а його максимальна швидкість не перевищує 174 км за годину. Вартість однієї моделі 2021 Toyota Mirai - до 50 тисяч доларів США.

Історичні фотографії відображають історію соціалістичної Югославії з моменту її заснування 75 років тому, 29 листопада 1945 року, до її катастрофічного краху в 1990-х роках

До 28 листопада, у День пам'яті жертв Голодомору, студенти Української академії лідерства запустили онлайн-ресторан зі стравами з продуктів, якими українці харчувалися під час Голодомору 1932-33 років. До «меню сайту» увійшли: затеруха з кори дерев, паляниці з картопляних відходів, хлібці з запеченої соломи тощо. У графі «Дізнатися ціну» замість вартості – інформація про те, як кожна з цих страв допомогла свого часу тисячам людей вижити. Також на сайті можна подивитися відео з історіями очевидців, яким вдалося вціліти, і прочитати історії постраждалих сімей. Онлайн-ресторан є мультимедійним продовженням проєкту «Uncounted since 1932», метою якого є поширення знань про Голодомор, геноцид української нації та злочини радянської влади. Минулі три роки студенти організовували вуличні поп-ап ресторани зі стравами часів Голодомору і пригощали всіх охочих у семи містах країни, а також в Ізраїлі та Бельгії. Світлини проєкту «Uncounted since 1932», надані Українською академією лідерства.