На спеціалізованому регбійному стадіоні «Юність» у Львові завершилися поєдинки третього заключного етапу жіночого чемпіонату України з регбі-7.  Після перших двох етапів, які пройшли у Києві та Харкові, «золото» за собою зарезервувала збірна команда Одеси: підопічні Крістіни Катилової набрали 27 очок і були недосяжними для конкуренток. Тож, боротьбу за решту медалей вели команди київського "Авіатора" (11 очок), харківського "Олімпу" (9 очок) та господарки – "Львівські левиці" (9 очок).Матчі пройшли за коловою системою (регламент - два тайми по 7 хвилин чистого часу) та принесли такі результати: Одеса-Харків (29:5), Львів- Київ (7:14), Одеса- Львів (28:10), Харків - Київ (14:14), Київ- Одеса (7:45), Львів- Харків (26:14). У підсумку «срібло» вибороли столичні спортсменки (тренер – Олексій Поздняков), а володаря «бронзи» виявив очний поєдинок «Львівських левиць» та харківського «Олімпу».  Господарки, підопічні тренера  Артема Глинки перемогли і ВПЕРШЕ в своїй історії піднялися на почесне третє місце. Харків’янки (тренер – Сергій Гарькавий) залишилися без медалей елітного українського жіночого дивізіону. Підсумкова турнірна таблиця (із урахуванням бонусних очок, які нараховуються командам, які здійснили протягом гри 4 і більше занесень): Одеса- 42 очки, Київ -17 очок, Львів - 15 очок, Харків -11 очок.

Страшна світлина стада слонів, які харчуються на сміттєзвалищі у Шрі-Ланці, зроблена Тілаханом Тармапаланом, перемогла у конкурсі фото Королівського біологічного товариства (RSB). На фото слони бродять звалищем у пошуках їжі неподалік від заповідника в окрузі Ампара. Нещодавно місцева влада заборонила сміттєзвалища поряд із заповідниками через зростання випадків захворювання і навіть смерті слонів, які отруїлися відходами. Судді обрали роботу Тармапалана через те, що, на їх думку, вона найбільш точно відображає тему конкурсу цього року: "Наш мінливий світ". Переможець отримає грошову винагороду у $1300.

Скільки було великих та малих садиб на усій території сучасної України станом, відповідно, на 1918 та 1939 роки, підрахувати неможливо. Розмита цифра «кілька тисяч» є, водночас, великою та замалою. Приблизні підрахунки свідчать, що на наш час цілковито знищено приблизно половина колишніх маєтків, а серед тих, що збережені, понад 90% перебувають в незадовільному або у край незадовільному стані. Контракти.ua відібрали 8 садиб, в яких ще є фрагменти інтер’єрів, цікаві для туристів, незважаючи на високий ступень руйнації або аварійності. Усі вони знаходяться на Правобережній Україні. Великі Межирічі, Рівненська область, садиба Стецьких Це невеличке містечко на Волині – резиденція заможного роду Стецьких - однієї з головних магнатських фамілій на Волині та Поліссі. Великий садово-палацовий комплекс збудований тут в 1770-х Яном Стецьким (1730-1820) на місці колишнього замку. Архітектором став італієць Доменіко Мерліні. Стецькі мешкали тут до 1939 року, поки останнього господаря не розстріляли більшовики. Далі палацові судилося стати інтернатом для дітей з видами розвитку, який і зараз – формально – знаходиться тут. Фактично ж, тільки в палацових флігелях, тому що в головному корпусі більшість приміщень є аварійною.  Якщо домовитися з адміністрацією, в центральному палаці можна буде побачити розписи та ліпнини, сходи, прикрашені видами руїн старого замку, та парадний зал, у якому також цікаві архітектурні деталі – обрамлення панно (всередині яких в 1970-х були намальовані місцеві пейзажі), зображення рогів достатку, лір, театральних масок тощо. В інших приміщеннях другого поверху також зберігається декоративне оздоблення. Окрім палацу та парку, в Великих Межиричях слід подивитися на закинутий костел Святого Антонія (1725 р., пам’ятка національного значення), дерев’яну Петропавлівську церкву (1884 р.), закинуті синагогу та єврейський цвинтар.  Вищеольчедаїв, Вінницька область, палац Когана Якщо десь і відчувається найбільше поняття «закинута краса на межі знищення», то саме тут, серед, в буквальному сенсі, хащів, які оточують палац, навпроти якого – ще одна руїна – будівля цукрового заводу. Обома володів київський купець Нафталій Коган (1850-1932). Цікаво, що розкіш відносно невеликого палацу Когана свого часу вважалася кричущим несмаком, але саме цей «несмак» вцілів - аби ми могли оцінити, що в ХІХ сторіччі вважалося неестетичними забаганками нувориша. Звичайно ж, зараз оздоблення палацу знаходиться у поганому стані. Але від повного зникнення цей апофеоз фарбованої ліпнини поки рятує саме її кількість - декором тут вкрито все, навіть двері. Основні розкоші тут знаходяться на другому поверсі. Головний зал зветься «блакитним» - через колір «небесної» стелі. Інший оздоблений картинами на мотиви пор року. В оздобленні ще одного присутня мавританська тематика. Ще тримається одна з люстр, не розібрані (але на межі цього) пара камінів. Зверніть на увагу на паркет – у кожній залі він різний, навіть іграшково химерний.  В радянські часи в палаці було влаштовано дитсадок. 2011-го в ньому спалахнула пожежа, яка не особливо зачепила головні зали, але стала причиною виведення звідси дитсадка. З того часу і почалося руйнування.  Журавно, Львівська область, палац Скшинських-Чарторийських Колись це було містечко – тут і досі стоять ратуша та деякі міського вигляду кам’яниці, мурована Михайлівська церква, колишня синагога та каплиця на цвинтарі, де поховані господарі Журавна. Головна ж пам’ятка Журавна – палац Чарторийських. Ще 20 років тому в ньому перебував дитячий протитуберкульозний санаторій, який, на папері, існує і досі. Палац збудували в період 1900-1939 рр. в стилі модернізованого французького ренесансу. Всередині ще можна побачити рештки ліпнини та різьблення. З початку цього тисячоліття палац перебуває у стадії затягнутого ремонту. За цей час встановили нові пластикові вікна – і все. Навколо будівлі - великий захаращений парк.  Коропець, Тернопільська область, палац Бадені У цьому селі (також колись містечку) стоїть палац, який буквально декілька років тому був на межі повної загибелі – у вересні 2014-го провалився дах центрального куполу. Зараз дах відновлено, й навіть розроблено навіть детальний та дуже вартісний проект реставрації (на 66 млн грн), але виконано тільки першочергові консерваційні роботи.  Коропецький палац завершили будувати 1906 року на замовлення графа Станіслава Бадені у стилі віденського ренесансу. Головне, що привалює в обліку палацу – три бані, які надають йому неповторного вигляду. Під час Першої Світової палац розграбували російські війська. В Другу Світову він не постраждав, тому до 1955 року тут навіть знаходилися усілякі офіційні установи. Далі його передали військовому інтернату. Якщо вам вдасться потрапити всередину, ви побачите частково збережені ліпні прикраси у бібліотеці та декількох залах, оздоблення ніш-стінних шаф, декілька кахельних пічок, старовинні двері, набірні паркети в головних приміщеннях першого поверху. З урахуванням усіх руйнувань, це доволі непогано.  Нападівка, Вінницька область, садиба Ланге Тут, серед подільського лісостепу, мешкав та помер датський письменник, дипломат, етнограф, агроном та ботанік Тор Ланге (1851-1915) – людина, яка втретє, після легендарної доби вікінгів та нещасливого походу Карла ХІІ, відкрила Україну світові, причому суто мирним шляхом – через переклади та поетичні твори. Данець оселився тут через шлюб – у маєтку дружини Наталії. Подружжя мешкало в Нападівці з 1883-го по рік смерті Ланге, а наприкінці 1920-х його літній удові дозволили виїхати у Данію, туди ж перенесли і прах вченого. Після цього палац розграбували, а бібліотеку Ланге знищили.  В Овальній залі та одній з суміжних кімнат колишнього маєтку досі можна побачити колони та ліпні барельєфи зі сценами на античні теми. Ланге вони подобались – бо він був ще й блискучим перекладачем античних авторів. Райгородок, Житомирська область, садиба Мазаракі За 19 км від Бердичіва знаходиться справжня садибна перлина, яка досі практично ніяк не підпадає у туристичні маршрути. Між тим, саме вона збережена поки чи не найкраще з усіх, описаних в цьому нарисі. Будинок в Райгородку (фактично, заміську віллу) звела 1887 року родина грецького походження Мазаракі. Стиль палацу трактується як «фантазії на тему тосканських вілл».  Зовнішній вигляд будівлі дійшов до нас майже без змін. Особливість її – чотири несхожих фасади. Крім того, замовник та архітектор добряче «погралися» з численними терасами, лоджіями, балконами, дерев’яними колонками балкону, та звели вежу, стилізовану під замкову. Всередині можна побачити фрагменти оздоблення, дерев’яну стелю та перила сходової клітини – до речі, чи не найкраще збереженої частини будинку.  Старий Розділ, Львівська область, палац Жевуських-Лянцкоронскьих Ця резиденція колись навіть мала власну назву – Франкопіль. Будівництво величезного ансамблю велося практично 30 років, починаючи з 1874-го. Найбільш відомим власником палацу був граф Кароль Лянцкоронський (1848-1933) - мандрівник, історик, археолог, колекціонер та меценат. Зібрана їм колекція вважалася третьою за значущістю в усій Австро-Угорські імперії, а потім – другою у відновленій Польщі. В 1890-х роках він привіз з Малої Азії багато античних старожитностей та прикрасив ними палац, хоча особливо їхнє походження не афішував – в ті часи вивезення раритетів почало вже вважатися моветоном. Найбільш цінні речі та картини син Кароля ще перед Другої Світовою завбачливо забрав до родових маєтків у Австрії та Швейцарії. Решта, тобто практично усе, включно з меблями, що знаходилося у палаці на 1939 рік, було вивезено до музеїв Львова та Дрогобича. Та частина колекції, що залишилася у Дрогобичі, є тепер окрасою тамтешнього музею. Радянська влада відкрила у палаці санаторій, який проіснував до початку 2000-х, поки його задешево не продали приватному власнику – і це обернулося вивезенням у невідомому напрямку решток оздоблення часів Лянцкоронських. Зараз палац повернуто у державну власність, але він продовжує руйнуватись. Зверніть увагу на барельєфи-маски, що прикрашають фасад палацу - не виключено, шо це також можуть бути античні оригінали. Рятує їх досі тільки те, що вони вмуровані занадто міцно, і при виколупуванні їх можна пошкодити. Всередині стан палацу нагадує більше руїни радянського періоду, хоча можна ще побачити оздоблення стель, сходової клітини та ліпнину у декількох залах. Все це треба шукати, адже палац дуже великий, і артефакти минулого можуть зустрітись у будь-якому приміщенні. Стригани, Хмельницька область, палац Четвертинських Споруда дивного вигляду, стиль якої визначають як суміш модерну з неоготикою, «кричить» до нас вибитими вікнами посеред занедбаного парку, що знаходиться між околицею Славути та градирнями Хмельницької АЕС. Чомусь саме тут мимоволі виникають асоціації про «прокляті місця», й недарма - наприклад, 1944 року червоні партизани (а фактично - працівники НКВС), які отаборилися в палаці, розстрілювали на подвір’ї місцеву молодь, яка намагалися втекти до УПА. Після Другої Світової в цій садибі знаходилися протитуберкульозний санаторій, дитячий табір і навіть тренувальна база місцевих футболістів. Всередині й досі тут можна зайти унікальні елементи інтер’єру. Наприклад, в оздобленні практично усіх кімнат по кутах можна побачити зображення сов – можливо, символів масонського братства. На першому поверсі, у вестибюлі, знаходиться величезна настінна картина, що зображує нічний пейзаж, місяць над водою і сидячого грифона на березі, а на бічних арках ще збереглися зображення двох янголів. Склепіння вестибюлю спирається на ліпнину у вигляді грецьких богинь, по центру – родинний герб Четвертинських. Ось таким виявився наш сумний променад тільки дещицею маєтків, які знаходяться на межі загибелі. Останні рештки колишньої краси потенційно ще можна врятувати, але для цього потрібні і великі кошти, і велика воля. Тому хоча б зафіксувати, заради власного сумлння, збережені об'єкти ми можемо та маємо. Повний текст статті можно прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/151137 Павло Ковальов

Похоже, что лето окончательно отступает. К пасмурной, хоть и теплой погоде, добавился осенний шторм. Грязное море со всей силы бьется о набережную Ланжерон, привлекая толпы любителей фотосессий на фоне стихии. В гонке за лайками некоторые получают хороший душ из соленой воды. А самые смелые одесситы рискуют окунуться в бушующее море. Ну а мы просто наблюдаем. Фото — Александр Гиманов

У Бішкеку в ніч на 6 жовтня відбувалися сутички між прихильниками партій, які програли вибори до парламенту, і співробітниками силових органів. Протистояння закінчилося захопленням будівлі «Білого дому», де працює парламент і адміністрація президента. Як виглядали «Білий дім» і площа Ала-Тоо нині – дивіться у фотогалереї Радіо Азаттик, Киргизької редакції Радіо Свобода. Мітинги в Бішкеку спровокували результати парламентських виборів, що відбулися 4 жовтня: за попередніми даними, озвученими ЦВК Киргизстану, в парламент країни пройшли чотири партії, які подолали 7-відсотковий бар’єр, а дві провладні партії, «Бірімдік» і «Мекенім Киргизстан», здобули переконливу перемогу, отримавши приблизно по 24% голосів кожна. Вночі 5 жовтня протестувальники захопили будівлю «Білого дому», де працюють парламент і президент країни, після чого частина демонстрантів попрямувала до будівлі Держкомітету нацбезпеки. З-під варти звільнили колишнього президента Киргизстану Алмазбека Атамбаєва, ексдепутата Садира Жапарова й інших колишніх чиновників. 6 жовтня президент Киргизстану Сооронбай Жеенбеков доручив ЦВК вивчити всі факти порушень на виборах і запропонував, у разі необхідності, анулювати результати. ЦВК вирішила анулювати підсумки виборів.

Важная часть Одессы — спальные районы. Можно сколько угодно говорить о том, что настоящий Город — это исторический центр, но факт остается фактом: подавляющее большинство одесситов, в том числе коренных, живет как раз в спальных многоэтажных районах. Фотозарисовка Александра Гиманова

Собаки-шукачі по всьому світі навчаються виявляти людей, інфікованих COVID-19. Цей інноваційний захід, розроблений у Франції, вже розвивається у Фінляндії, Німеччині, Великій Британії й багатьох інших країнах. У цих країнах заявляють, що собаки здатні виявляти коронавірус при значно меншій його кількості в організмі, ніж зазвичай потрібно для тестів ПЛР. Тобто на практиці собака здатна виявити в людини коронавірус раніше, ніж лабораторні дослідження.

Велика Британія, США та Нідерланди сформували авіаносну ударну групу (Carrier Strike Group) - найбільшу в Європі за майже 20 років, повідомляє пресслужба британського Королівського флоту. Група зібралася для спільних тренувань разом із партнерами по НАТО у Північному морі - найбільших щорічних навчань НАТО Joint Warrior. Вона складається з 9 кораблів, 15 винищувачів, 11 гелікоптерів та 3000 військових з трьох країн. Головним судної групи є британський авіаносець HMS Queen Elizabeth. До неї також входять одні з найдосконаліших есмінців НАТО – HMS Diamond та HMS Defender, американський ескадрений міноносець USS The Sullivans, британські фрегати HMS Northumberland та HMS Kent, нідерландський фрегат HNLMS Evertsen. «Разом із партнерами в НАТО ми будемо готові діяти навіть за найскладніших обставин… Це потужний фактор стримування для ймовірного противника», - зазначає командувач групи Стів Мурхауз. Зазначається, що ще 2 судна британського військово-морського флоту - RFA Tideforce та RFA Fort Victoria - будуть забезпечувати постачання пального, продовольства та боєприпасів, щоб уможливити тривале перебування ударної групи у відкритому морі.

Воскресная акция в Минске, которая на этот раз была посвящена освобождению политзаключенных, собрала больше 100 тысяч человек. Протестующих пытались разогнать водометом, но они дошли до СИЗО на улице Окрестина. Это СИЗО теперь уже известно в мире тем, что там пытали людей. Протесты в Беларуси проходят с 9 августа, когда в стране прошли президентские выборы, на которых, по официальным данным, Александр Лукашенко победил со счетом в 80%.

В некрополе Саккара, что недалеко от Каира, обнаружены 59 саркофагов с мумиями и 28 деревянных статуэток древнеегипетских богов. Об этом ранее неизвестном захоронении сообщил министр по вопросам туризма и древностей Египта Халид аль-Анани, пишет Би-Би-Си. По его словам, несмотря на то, что захоронению 26 веков, останки и саркофаги хорошо сохранились. Многие саркофаги выглядят, как будто их сделали совсем недавно. Некоторые саркофаги раскрашены. Почти во всех саркофагах находятся мумии священнослужителей и высокопоставленных чиновников. Саркофаги были найдены в трех специально для этого сделанных шахтах и были расположены один над другим. По словам министра, они будут выставлены в Большом египетском музее, неподалеку от пирамид в Гизе.