Узбецький метрополітен: підземний світ радянської розкоші

За радянських часів, якщо населення міста перевищувало мільйон, місто здобувало право на будівництво метро. Станції підземки, де щодня проходять десятки тисяч пасажирів, здавалися міським архітекторам тим місцем, яке може прикрасити похмурі будні радянських людей.
1977 року столиця Узбекистану Ташкент стала сьомим радянським містом, де побудували метро. Для декорування стін підземки запросили художників і дизайнерів, які мали зобразити на них величні сцени з історії Узбекистану та Радянського Союзу. Деякі станції прикрасили куполоподібними стелями та плиткою з орнаментом, що нагадує узбецькі мечеті доби Шовкового шляху. Інші оздоблені помпезними люстрами та мармуром як зали палаців європейських монархів.
Видавництво путівників Lonely Planet назвало ташкентське метро одним з найгарніших у світі.

Коли будували ташкентський метрополітен, його також планували використовувати як бомбосховище на випадок ядерної війни. Через побоювання шпигунства та витоку важливої військової інформації й була заборонена фотографія. Однак і після падіння СРСР, коли до влади прийшов колишній радянський партійний лідер Іслам Карімов, заборону не скасували. Наступник Карімова Шавкат Мірзійоєв почав проводити реформи, прагнучи залучити в країну інвесторів та туристів. Усвідомивши, що метро може бути чудовою туристичною пам'яткою, у 2018 році уряд зняв з нього статус військового об'єкту і скасував 41-річну заборону на фотографію.