Узбецький метрополітен: підземний світ радянської розкоші

За радянських часів, якщо населення міста перевищувало мільйон, місто здобувало право на будівництво метро. Станції підземки, де щодня проходять десятки тисяч пасажирів, здавалися міським архітекторам тим місцем, яке може прикрасити похмурі будні радянських людей.
1977 року столиця Узбекистану Ташкент стала сьомим радянським містом, де побудували метро. Для декорування стін підземки запросили художників і дизайнерів, які мали зобразити на них величні сцени з історії Узбекистану та Радянського Союзу. Деякі станції прикрасили куполоподібними стелями та плиткою з орнаментом, що нагадує узбецькі мечеті доби Шовкового шляху. Інші оздоблені помпезними люстрами та мармуром як зали палаців європейських монархів.
Видавництво путівників Lonely Planet назвало ташкентське метро одним з найгарніших у світі.

На стіні станції «Космонавтлар» - портрет Юрія Гагаріна, першої людини в космосі. Гагарін та інші перші космонавти були одними з найважливіших героїв СРСР. Їх образ широко використовувала російська пропаганда як символ величі радянської влади і її лідерства в космічних перегонах. Поруч із портретом Гагаріна - сюрреалістичні зображення інших відомих космонавтів на тлі футуристичного дизайну в блакитних і темних тонах. Такі кольори бачать астронавти, покидаючи атмосферу Землі.