Starlink Ілона Маска – це мережа з понад 2000 супутників, що обертаються навколо Землі та зв’язуються з тисячами наземних терміналів. Він був активований по всій Україні наприкінці лютого, після збою в роботі інтернет-сервісів через вторгнення Росії. Присутність Starlink в Україні виявилася неоціненною не тільки на фронті, але й у відновленні енергетичної та комунікаційної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російських ударів. Проте лишаються питання щодо того, наскільки його власник-мільярдер підтримує самі військові зусилля України. Спочатку передбачалося, що Starlink пропонує супутникове підключення до інтернету в місцях з відсутністю телекомунікаційної інфраструктури, наприклад, на морі, в ізольованих місцях далеко від міст або в місцях, які мають державні обмеження на доступ до інтернету. Але Starlink також став порятунком у боротьбі України з Москвою. Система має свої обмеження, такі, як геолокація під час роботи, це може призвести до цілеспрямованих атак щодо її користувачів. Невдовзі після того, як на початку березня перші термінали були доставлені в Україну, Маск написав у Twitter: «Вмикайте Starlink лише тоді, коли це необхідно, і розмістіть антену якомога далі від людей». Війська РФ намагаються перешкодити підключенню до інтернету з космосу, використовуючи глушилки. Однак, за даними SpaceX, програмне забезпечення для Starlink оновили, що дозволяє уникнути перешкод передавачам і знизити енергоспоживання.У зв’язку з тим, що SpaceX взяло на себе рахунки, у твітері та засобах масової інформації було багато суперечок про прихильність SpaceX до України та готовність компанії продовжувати платити за послуги. 14 жовтня CNN повідомила, що SpaceX звернулася до американських військових з проханням покрити витрати від імені українського уряду. 14 жовтня Маск написав у Twitter, що SpaceX не може фінансувати мережу «нескінченно». Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України, заявив, що Україна знайде рішення, щоб забезпечити продовження роботи інтернет-сервісу Starlink. 14 жовтня Подоляк написав у Twitter, що, подобається нам це чи ні, Маск «допоміг нам пережити найкритичніші моменти війни». 15 жовтня Маск публічно відмовився від свого прохання про допомогу з фінансуванням, заявивши: «Ну і нехай… хоча Starlink все ще втрачає гроші, а інші компанії одержують мільярди доларів платників податків, ми просто продовжимо фінансувати уряд України безкоштовно». 17 жовтня Маск знову написав у Twitter: «Добре, ми додамо можливість пожертвувати у Starlink». SpaceX втрачає близько 20 мільйонів доларів на місяць через неоплачувані послуги та витрати, пов'язані з заходами безпеки для захисту від кібервійн, але «ми продовжимо це робити (зітхання)», – написав Маск у твітері. Проте, за повідомленнями ЗМІ, і американські військові, і Європейський союз розглядають можливість оплати Starlink для підтримки Києва. Джерело фотографій: Reuters, AFP, Wikimedia

На Лиманському напрямі воїни 66-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України гучно гнали рашистів. Очевидці стверджують, що ті навіть не встигали одягнутися у свій мотлох. Так і покидали. Разом із боєприпасами. Про покинуте москальське "добро" - у фоторепортажі прес-служби 66-ї ОМБр.

Дорога у Лиман всіяна розбитими автівками, технікою та тілами вбитих росіян. Українські військові звільнили місто 1 жовтня та рухаються звідси далі. Битва за Лиман точилася кілька тижнів, ЗСУ захоплювали селище за селищем та взяли в оточення російське угрупування. У самому Лимані боїв не було, більшість руйнувань припадають на травень, коли на місто наступала Росія. З Лимана росіяни могли просуватися вглиб Донецької області, також це був важливий залізничний вузол. Для української армії взяття Лимана відкриває оперативний простір — можна наступати в напрямку Сватового або вдарити по Кремінній. У місто повертається українська поліція та скоро запустять гуманітарні вантажі. Хліба у людей немає вже кілька днів, ліків і медичної допомоги — протягом кількох тижнів. Місцеві поки обережно виходять за межі своїх дворів, щоб зібрати дров на багаття. Як живе звільнений український Лиман – у фото кореспондентів Суспільного (Тарас Ібрагімов) та Associated Press (Євген Малолєтка).

Триває підготовка військовослужбовців ЗС України у Великій Британії у рамках операції «INTERFLEX», започаткованої Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. У ході її реалізації заплановано підготувати близько 10 тисяч українських військовослужбовців. Тренування проводиться на об’єктах навчально-матеріальної бази Збройних Сил Великої Британії. До проведення занять залучені як інструктори Королівської Армії, так і збройних сил Данії, Канади, Нідерландів, Фінляндії, Нової Зеландії та України.  Програма є частиною постійного зобов’язання Сполученого Королівства підтримувати Україну в її боротьбі проти неспровокованого вторгнення росії, і наразі становить понад 2,3 мільярда фунтів стерлінгів військової допомоги та включає понад 5000 одиниць легкого протитанкового засобу нового покоління NLAW (Next Generation Light Anti-tank Weapon) та реактивних системи залпового вогню M270.Близько 1050 британських військовослужбовців буде задіяно під час виконання програми, яка проходитиме на об’єктах Міністерства оборони на північному заході, південному заході та південному сході Сполученого Королівства. Кожен курс триватиме кілька тижнів і проводитиметься підрозділами 11-ї бригади сприяння силам безпеки.Підготовка дасть новобранцям-добровольцям з невеликим військовим досвідом або без нього навички для ефективного ведення бойових дій на передовій. Базуючись на базовій підготовці солдатів у Великій Британії, курс охоплює поводження зі зброєю, першу допомогу на полі бою, польову техніку, тактику патрулювання та право збройних конфліктів.Уряд Сполученого Королівства оперативно закупив автомати АК для програми навчання, тобто українські солдати зможуть тренуватися зі зброєю, яку вони використовуватимуть на передовій. Сполучене Королівство також надало одяг та спорядження для підтримки українських воїнів у їхньому навчанні та поверненні в Україну.Сполучене Королівство має довгу історію підтримки українських військовослужбовців у рамках операції ORBITAL, під час якої з 2015 по 2022 рік було підготовлено 22 000 українців. Нова програма спиратиметься на цей успіх і продемонструє незмінне лідерство Сполученого Королівства у відповіді на військові вимоги України з розвитком війни.

Радість за останні досягнення ЗСУ затьмарюють сумні кадри, зроблені на місцях нещодавніх битв у Харківській області. Фотоматеріал агенції АР.

Святогірськ — туристичне українське містечко, яке ще у 2014 році стало надійним прихистком для багатьох переселенців із Донецької та Луганської областей. Його називали маленькою Швейцарією у Донецькому регіоні. Місто радо приймало туристів з усієї України, але не цього року. З приходом російських військ життя тут змінилося… Святогірськ три місяці перебував під окупацією. 12 вересня стало відомо, що українські військові зайшли у місто. Наразі сили оборони проводять стабілізаційні заходи, працюють сапери, правоохоронці виловлюють колаборантів, а вулиці розчищають від розбитої техніки. Перше, що бачиш при в’їзді у місто — це Святогірська лавра. Це той самий монастир, який став прихистком для багатьох українців. Там перебували переселенці та місцеві жителі. Жили вони у страху, тому що ворог нищівно завдавав ударів по інфраструктурі. Заїхати у саме місто не так просто. Всі мости були зруйновані під час російської окупації, тому дорога пролягає через переправу. Про перебування тут російської армії нагадує все: вщент розбомблені будинки, зруйновані дороги, на яких валяються уламки від ракет, покинуті автівки та боєприпаси. У місті, де колись проживало понад чотири тисячі людей, тепер не нарахувати й сотні. Тут наразі відсутні газопостачання, електрика, вода. Місцевий житель Дмитро пережив тут всю окупацію, евакуюватися не збирався. Розповідає, що раніше тікав сюди від «русского міра» із Донецька. Почав нове життя, але і тут його наздогнала війна. — До початку війни тут було світло, газ та можна було купити все. Я працював на хлібзаводі й спокійно жив. А прийшли російські солдати і все розбомбили. Заходили у домівки й проводили обшуки на наявність зброї. З чоловіків знімали одяг та шукали татуювання з українською символікою, — розповідає Дмитро. Літня жінка, побачивши українських військових, кидається в обійми та плаче. Зі страхом згадує пережиті події.— росіяни прийшли сюди стріляти по людях і по хатах. У мене розбитий будинок, вікна всі повилітали, — говорить Ганна. — Сподіваюсь, що вони не повернуться. Ми — українці, самостійна нація й Україна у нас одна. Попри те, що місто понівечене росармією, місцеві вірять, що у них є майбутнє разом із Україною, а от у російських окупантів єдиний вихід — бігти… Як із Святогірська, покидаючи техніку, зброю, одяг, амуніцію і, звичайно ж, своїх. Військовослужбовець на позивний «Вуйко» жартує: «москалі тікали, ходаки губили». — Вони намагалися зберегти своє життя, тому що на той час їм було вже не дуже солодко. Ми ускладнювали їхнє пересування. Тепер ситуація у місті стабільна. Ми плануємо і надалі вибивати ворога із сусідніх населених пунктів, — говорить «Вуйко». Про те, що Святогірськ — українське місто, свідчать синьо-жовті прапори вздовж вулиці. Їх знімати окупанти не насмілилися, наче відчували, що наші військові прийдуть звільняти свої землі… — Святогірськ — курортне місто. Тут Лавра й сюди постійно приїжджали віряни. Тому тут багато готелів і приватних садиб. Це «Донецька Швейцарія», розташована в низині серед лісів із чудовим кліматом. Тепер тут зруйноване місто, понівечені людські життя, — розповів воїн ЗСУ на псевдо «Професор», який родом із цих країв. Звільненню та зачистці Святогірська передували важкі та тривалі бої, розповідають наші хлопці. — Два тижні тому заїхала якась «спецура». У них були дрони камікадзе, то вони ними «розносили» місця нашої дислокації, — каже «Професор». Однак мужність, стійкість, професіоналізм та шалена мотивація зробили своє — й українські воїни вибили ворога. — Вони втекли й залишили нам просто неймовірну кількість боєкомплекту. Таке враження, що вони просто покидали автомати й поїхали. З трофеїв залишили навіть такі рідкісні штуки, як кулемет «Печенєг» із нічником та відстанеміром. А цей набір коштує скажених грошей. Техніки практично не залишили, лише те, що ми спалили, але вони її й не особливо сюди заводили, бо ми їх артилерією били нещадно, — веде свою розповідь «Професор». Він каже, що це було ще те видовище, бо українська артилерія безперестану знищувала ворога, який, не шкодуючи життя та машин, тривалий час намагався перехопити ініціативу і продовжував свій наступ. — Вони намагалися завести у Святогірськ техніку через Ярову по прямій дорозі. Там наша арта їх зустрічала й працювала чергою по три снаряди в квадрат 2 на 2 метри. Горіло там усе: танки, «бехи», бронетранспортери. Другого вересня, коли звільняли Святогірськ, наші артилеристи працювали з восьмої ранку до другої ночі, палили все, працювали каскадом і навіть били їм у тили. А вони перли лавиною, у наших хлопців стволи перегрівалися. Здихали окупанти, як таргани, але й плодилися так само, — пригадує «Професор». — Орки, щоби ви розуміли, коли чують за собою силу — «друга армія світу», а коли тікають — то сиплються, як доміно. Коли відступали, то була в них паніка. У перехопленнях їхніх розмов ми чули лише лайку. Звучали накази не відступати, інакше буде розстріл, — розповідає воїн ЗСУ на псевдо «Мисливець», який працює в підрозділі радіо- та аеророзвідки. — Гадаю, там дійсно розстрілювали, але вони себе й самі калічать. «Мисливець» стверджує, що окупанти відстрілюють собі пальці, аби не потрапити в поліетиленовий мішок.— Вони там нікому не потрібні. У їхніх переговорах чути, що є поранені, а вони відходять на марші та їх залишають. Насамперед киває п’ятами керівництво. Вони виїжджають і лише за кілька годин доводять наказ організовано відходити. Але й це в них не виходить, одна з їхніх колон відступила і досі в цих краях кружляє, то наша артилерія вже третій день їх довбе, — каже «Мисливець». Дії окупантів не перестають дивувати українських воїнів. Одним із прикладів стали четверо російських полонених, які під час наступу українців купували горілку в місцевому магазині.— Чуваки вирішили поїхати за горілкою в магазин, коли ми вже були на вулицях Святогірська. Були в цивільному, але це їх не врятувало, біля прилавка і взяли, — розповідає «Професор». Та не всім щастить, як згаданим окупантам, які вирішили випити горілки під час українського наступу.— Чули в переговорах навіть таке: орк у рацію кричить про трьох «трьохсотих» і просить про евакуацію, а йому у відповідь — «та ні, укропи дають „тягла“, ми зараз не можемо, давай вечора почекаємо». За кілька годин знову виходять на зв’язок, і питає, чи буде евакуація, бо вже не три «трьохсотих», а півтора «двохсотих». У відповідь лунає: «як півтора?». То він каже, що снаряд попав, то, може, півтора нашкребуть… Це їхнє ставлення до людей, які, як розхідний матеріал. Тільки в голові не вкладається, чого вони настільки тупі, що самі цього не розуміють, — розмірковує «Мисливець».Його слова доповнює напарник на псевдо «Грізлі», що є інформація, начебто росіяни застосовують загороджувальні загони, тож, мовляв, ніде діватися, але однаково дурні, були б розумні, то в полон здавалися б.Окупанти кажуть, що наші хлопці вже оговталися, підтягнули резерви й почали обстріли з артилерії та реактивних систем залпового вогню.Воїни ЗСУ повні сил та оптимізму й ні на секунду не сумніваються в перемозі.

Поховання знайшли поряд із кладовищем, де під час окупації російськими військами міста Ізюму в період з 2 квітня до 15 вересня ховали цивільне населення під безіменними похованнями. Наразі невідома точна кількість людей, які захоронені в могилі, також невідомо, хто похований у сусідніх могилах. Триває розмінування території. «Ми так порахували, тут десь близько 20-25 людей. Хоча напис тут був 17. Ми перевіримо це уже коли будуть підіймати (тіло - ред.)», - повідомив уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко. Після звільнення міста 12 вересня депутат Ізюмської міської ради Максим Стрельніков заявив, що щонайменше тисяча цивільних жителів Ізюму загинула за час російської окупації. Після деокупації Київщини у квітні у визволених містах і селах були зафіксовані масові випадки загибелі цивільних жителів. Україна і деякі представники Заходу вимагають притягнути Росію до відповідальності за воєнні злочини через події на Київщині. Кремль «категорично відкидає будь-які звинувачення у вбивствах цивільних», навіть попри те, що факти вбивств цивільних у період російської окупації були підтверджені супутниковими знімками.

Лише за першу добу активних контрнаступальних дій у Харківській області українські військові просунулися уперед на 19 кілометрів, за 5 днів – пройшли 110 кілометрів, звільнивши від окупації майже 400 населених пунктів, заявив президент України Володимир Зеленський. Під контроль ЗСУ перейшли зокрема ключові міста Харківської області – Балаклія, Куп’янськ та Ізюм. Втрату останнього експерти називають однією з найбільших стратегічних невдач Москви у повномасштабній війні в Україні, оскільки для російських військ Ізюм був базою та важливим вузлом постачання військ. Через Куп'янськ проходять важливі шляхи постачання з Донбасу, а також просування на півдні. За словами Володимира Зеленського, станом на зараз Харківська область зараз майже повністю деокупована. «150 тисяч українців, які залишалися на цій території, тепер знову відчувають, що таке нормальне безпечне життя», – сказав він. Фотокореспонденти зафіксували на деокупованих землях емоції людей: тих, хто пережили окупацію і хто побачив тих, які пережили; тих, хто вперше за кілька місяців побачив рідних, а також тих, хто брав участь у боях за визволення цих територій.

Харківщина: фотографії трофейної російської техніки і покинутого боєкомплекту. У результаті швидкого контрнаступу Збройних сил України на Харківщині, в результаті якого було звільнено за даними Генштабу понад 3 тисячі квадратних кілометрів української території, українські військові здобули значну кількість покинутої російської техніки та боєкомплекту. Це є у фотосвідченнях з фронту. Натомість, у Росії стверджують, що на Харківщині відбулося сплановане відведення російських військ для «досягнення заявлених цілей звільнення Донбасу з-під українського контролю».

Головнокомандувач ЗС України Валерій Залужний: «Збройні Сили України продовжують звільнення окупованих росією територій. Від початку вересня понад 3000 кв км повернуто під контроль України. На Харківському напрямку ми почали просуватися не тільки на південь та схід, а й на північ. До виходу на Державний кордон залишається 50 км. На цих світлинах - результати роботи кількох підрозділів Збройних Сил. У тісній взаємодії вони звільнили села Байрак, Нова Гусарівка, Щурівка й Вільхуватка. Захоплення потужних укріпрайонів російських військ, котрі вони гордо назвали «Масква», «Омск» й «Пітєр», дало змогу розгорнути контрнаступ на Балаклію, Ізюм та Куп‘янськ.Пишаюся і вдячний кожному українському військовослужбовцю. Маю за честь боротися пліч-о-пліч з вами. Вічна Пам’ять полеглим в боях за Україну!».