Молодий боєць із позивним «Фанат» показує у бік ворога. Розповідати, чого доля розділила їх із братом, хлопчина з Луганська не хоче: боляче. «А он у тому селі — моя дівчина… Колишня. Планували одружитися. Але це було ще до війни», — сумно каже він.На цій ділянці не буває тихо. Регулярно «в гості» навідуються диверсанти. Вони висуваються або з-за терикону, або з-за посадки. Повністю заблокувати проходи нашим бійцям не вдається, надто велика сіра зона на цій ділянці. Тож українцям доводиться бути максимально пильними й регулярно відганяти ворога до їхніх триколорів.Боєць «Люгер» проводить своєрідну екскурсію: — Оцей, найближчий, терикон уже нічийний. Іноді російські окупанти заходять на нього, але не надовго. Прийшли, відстрілялися й пішли. Для них це тимчасова позиція. Кілька тижнів тому супротивник укотре обстрілював наші позиції, влучило в кухню. Одного бійця посікло осколками, другого контузило. Тут іще намет стояв — його зрешетило. І ось іще нам таке прилетіло, — «Люгер» показує на розтрощені габіони та бліндаж, — 120-міліметрова міна впала.Маріуполець Сергій Онисько пішов на війну під час четвертої хвилі мобілізації. Нещодавно він повернувся з госпіталю. — Я був у бліндажі, коли прилетіла міна. Влучило просто в дах. Мене привалило колодами, мішками, засипало землею… З контузією більше як тиждень пролежав у госпіталі, — згадує Сергій. — Тепер треба відновлювати укриття. Роботи тут небагато: лише полагодити перекриття, і можна знову жити…Українці — народ хазяйновитий. Укотре переконуюся в цьому тут, на позиції.— Тут усе по-нашому, по-українськи. Не можна жити лише війною. Он цибулю посадили, скоро буде зелена до сальця. Там сонячну батарею встановили. Вона, до речі, українського виробництва, з Тернопільщини. Зазвичай акумулятор заряджали від генератора. А заряд від цієї батареї гарантує бійцям світло цілу ніч.На ящику з під снарядів бачу обрізану ПЕТ-пляшку з написом «На мрію». Усередині — жменя монет. «Щось не дуже коштовні мрії в хлопців», — подумала. Ніби вгадавши мої думки, відповіли: — Коли живеш на межі життя і смерті, мрії теж трансформуються. Уціліти, повернутися до рідних — ось що головне. А скарбничка… Це як удома: як же без неї?

Понад рік у центрі уваги не лише місто Авдіївка, що поблизу Донецька, а й міська промислова зона, колишня автобаза. Там щоденно тривають бої і навколо не залишилося ані найменшої ділянки, в яку б не влучила куля чи осколок. Підступи до міста зі сторони Ясинуватої обороняє від російських сил та їхніх найманців 72-а окрема механізована бригада Збройних сил України.

Волонтер и фотограф Иван Богдан опубликовал фоторепортаж о своей недавней поездке в Авдеевку: "Фото з крайньої поїздки до десантників 81 бригади - Авдіівка і околиці".

Фотограф Артем Белов из Славянска, постоянно снимающий в зоне АТО, поделился свежими фотографиями практически уничтоженного войной поселка Пески под Донецком. Из-за интенсивных боевых действий местных жителей в Песках практически не осталось, перед войной население поселка состовляло более 2 тысяч человек, сейчас их около десяти. Люди разъехались кто куда, большая часть осела в соседних городах и поселках, многие перебрались в ближайшее село - Первомайское. От Песок до Первомайского - около 500 метров, оно также находится под обстрелом на протяжении трёх лет.

Волонтер Юрий Мысягин: "Фото публикуются впервые.- Юра, там так густо и так много деревьев, что до сих пор не понимаем, как мы в декабре взяли часть этого леса))Но взяли. Вся 54-я бригада сражалась за него.Бои были такие плотные, что в лесу не осталось ни одной целой ветки не дереве. Весь лес в "ранах".......Его надо было брать. Сепары в нем давно окопались. Блиндажей и траншей нарыли и сидели в безопасности. Мы же их совсем не видим. Наши обстрелы по лесу ничего не давали, а ближайшая наша позиция "В........" у них как на ладони, всего-то через 300 метров. Они же по ней с двух сторон херячили: - c этого леса и с "Муровейника". Вышли из леса, отработали по нам и сразу спрятались.- Слушай, там же все как на ладони? Машиной ведь очень опасно подъехать. Как пацаны туда подвозят боекомплект?- На санках.- А дрова? Холодно ведь!- Тоже на санках.- А продукты и все остальное?- Что-то на себе, что-то опять же на санках...... Больше 100 человек представлены к различным наградам. Больше 30 человек уже награждены.- Пришли фото. Пусть люди увидят. Только, чтобы позиций не было видно".

Прес-служба 72-ї Гвардійської ОМБР: "Вогненні шість днів в Авдіївці принесли багато сліз - але й виявили справжніх Героїв. Не всі з них отримали державні нагороди, але кожен, хто лишився вірним у ці страшні шість днів, достойний нашої вдячності й подяки.Подивіться на фото: ось що довелося пережити воїнам України - і ось як вони реагували на це. Ворог гатив по них з усього, що тільки існує; не соромлячись використовував заборонені Мінськом снаряди; випустив по наших Захисниках та по мирному місту кілька сотень ракет з РСЗВ "Град" та "Ураган", більше двох тисяч снарядів і мін 152, 120 калібрів, навіть зафіксовано прильоти калібрів понад 200 мм - але українські воїни лишились незламними, не поступилися ні на міліметр.Зараз, під час затишшя, бійці лагодять пошкоджене, допомагають цивільним, облаштовують нові позиції. Хистке перемир'я може вибухнути новим загостренням в будь-який момент, тож треба бути готовими до будь-якої підлоти ворога".

Вчерашняя Авдеевка и "промка": жители, солдаты, Турчинов, Ярош и другие - в репортаже фотожурналиста Владимира Струмковского

Боєць ЗСУ Віталій Пясецький опублікував у Facebook фото, зроблені ним в останні дні оборони Донецького аеропорту в січні 2015 року. Всі знімки підписав автор.21 січня 2015 року українські військові залишили руїни Донецького аеропорту. В ніч на 21 січня бойовики заклали вибухівку під залою терміналу, де кіборги тримали оборону. Від вибуху завалилися перекриття на трьох поверхах. Українські захисники опинилися під бетонними завалами. Серед них були важкопоранені. Запеклі бої тривали далі. Дехто з бійців потрапив у полон.Оборона аеропорту тривала 242 дні. З 26 травня 2014 року до 22 січня 2015-го. За офіційними даними, 18-20 січня 2015 року в аеропорту загинули 58 українських бійців. Усього за час оборони понад 200 кіборгів полягли там.

Волонтер Марина Шеремет :"Кожен раз як буваю у Авдєєвці, хотіла зробити багато фото одного будинку який змушує моє сердце сжиматися від болю. І ось цього разу я всеж таки зробила те що хотіла. У цьому будинку досі живуть люди, я це знаю бо на дверях квартир так і написано "живуть люди". Також люди на балконах сушать білизну і виживають бо це єдиний їхній дах над головою.Кожен раз, якщо на вас нападає депресія, дивіться на ці фото і тоді ви будете розуміти, що ви щасливі і що у вас все добре".

У Києві проходять курси для представників цивільних ЗМІ, які висвітлюють перебіг антитерористичної операції на Сході України. До проведення занять залучаються представники центральних та регіональних телевізійних каналів, Інформаційних агенцій та Інтернет-видань України.Курси проводяться кількома сесіями, і триватимуть упродовж грудня 2016 року. Програмою занять передбачено теоретичний курс з вивчення структури, функцій і завдань сектору безпеки і оборони України, нормативно-правової бази діяльності ЗС України, порядку взаємодії представників цивільних засобів масової інформації з прес-офіцерами АТО, а також практичні заняття з тактичної медицини, правил поводження з вибухонебезпечними предметами та правил поведінки представників ЗМІ у зоні конфлікту. Головною метою курсів є упорядкування процедури допуску представників цивільних ЗМІ на військові об’єкти в районі проведення Антитерористичної операції, збереження життя та здоров’я військовослужбовців, представників ЗМІ та мирного населення, попередження витоку інформації з обмеженим доступом.