Австралийский фотограф Эшли Гилбертсон, который давно работает в различных проектах ЮНИСЕФ (Детский фонд ООН), снял репортаж о том, как живут дети Донбасса на освобожденных территориях и линии разграничения. Репортаж обнародовало немецкое издание Zeit.online. По оценкам ЮНИСЕФ, по линии разграничения украинской армии и террористов ДНР проживает 200 000 детей. Около 40 000 семей потеряли жилье. Более 700 школ и других учебных заведений были повреждены во время боевых действий. Более 700 000 школьников получили психических травм, включая посттравматическое стрессовое расстройство.Гилбертсон пишет, что снаряды часто взрываются в километре от школы. "Ученики разбираются в оружии, по звуку распознают, с чего стреляют", - говорит Ольга Николаевна, учительница в Авдеевке.Мониторинговая миссия ООН по правам человека в Украине зафиксировала, что за весь период конфликта на Донбассе погибли 2,5 тыс. гражданских. Среди основных причин жертв среди гражданского населения - мины, неразорвавшиеся снаряды, мины-ловушки и самодельные взрывные устройства, которые стали причиной 59,8% от общего количества смертей и ранений.

Мар’їнка, що на Донеччині, щоденно опиняється під обстрілами проросійських сил, позиції яких розташовані щонайменше за 600 метрів від українських силовиків. Чим далі від центру міста й ближче до стрілецьких позицій – зруйновані домівки. Навколо усе всипане осколками, а верхівки дерев стесані. Не було й дня, за словами військових ЗСУ, щоб у Мар’їнці не було бойових дій. Радіо Свобода слідкували за неспокійним життям міста, що на околицях

Село Піски розташоване на околицях Донецька. До донецького летовища кілька сотень метрів. У селі протягом бойових дій на Донбасі безупинно точиться війна. В результаті ледь не кожна будівля зруйнована або пошкоджена.

Авдіївську промзону українські сили зайняли взимку минулого року. Відтак, околиці цього населеного пункту не «замовкають». Сторони знаходяться одне від одного на відстані кидка гранати. А це означає майже прямий контактний бій. «Як минула ніч?», – запитали журналісти у командира підрозділу, який зараз заступив обороняти місто. «Спокійно», – каже і додає, що лише стрілецьке озброєння і гранатомети застосовувалися проти військових. Це й правда нормальна ситуація для цієї точки, де, як правило, не реалізовується режим припинення вогню.І правда, за деякий час десь у далині, за кілька сот метрів від позицій затарахкотів кулемет. І так систематично зі всіх сторін. Фоторепортаж з передових позицій українських військових під Авдіївкою.

Центральний друкований орган Міністерства оборони України, газета "Народна армія", зробила невеличку фотопідбірку портретів українських вояків, які зараз перебувають на Сході України

Автор этих ранее непубликовавшихся фотографий – известный журналист, фотограф и писатель Сергей Лойко, в октябре 2014-го ставший свидетелем и летописцем героической обороны ДАП: "Три года назад я снял много кадров в Аэропорту. До сих пор никак не разберу все".

Сапер – професія героїчна. І наші хлопці щодня доводять це: роблять проходи на мінних полях, ставлять мінно-вибухові загородження на підступах до наших позицій. І все це перед самісіньким носом ворога. Про решту своїх без перебільшення подвигів вони скромно мовчать. Кажуть: «Прочитають рідні – будуть хвилюватися».– У нас кожен виїзд – цікаве і оригінальне завдання, – розповідає старший лейтенант Владислав Римар, командир саперної роти. – Сам процес розмінування – як розв’язання складного ребусу. Ніколи не знаєш, що цього разу вигадав ворожий сапер. Найбезпечніший і «універсальний» спосіб знешкодження інженерних боєприпасів – підрив. Але є винятки. Наприклад, треба зробити роботу тихо. Або розмінувати важливий об’єкт. У таких випадках починаєш перебирати в голові усі варіанти закладок вибухівки із власного досвіду, розповідей колег та про які читав у підручниках.Владислав розповідає, що його підлеглі дуже часто працюють на передньому краї. Основні напрямки – поблизу Богданівки, Новотроїцького, Гранітного. Каже, що саперу життєво необхідно бути втричі уважнішим, ніж іншим військовим і дивитися слід не тільки під ноги.– Міна чи заряд можна розмістити не тільки на землі, – ділиться офіцер. – Часто їх закріплюють на деревах, із прив’язаними звисаючими риболовними гачками. Ідеш собі лісосмугою, зачепився одягом за гачок, смикнув – вибух. Крім того, постійно треба дивитися у бік ворога, адже зосереджений виключно на мінах сапер може стати легкою мішенню для стрільця.В основному доводиться мати справу із протипіхотними мінами, які встановлює ворог проти наших воїнів. Але навіть звичайну міну можна встановити так, що знешкодити її буде дуже важко, майже не можливо. До прикладу міни із фотоелементами.– У нас є свої, саперні дуелі з ворогом, – каже командир роти. – Був випадок поблизу Богданівки. Стояла звичайнісінька міна, на перший погляд. Прямо як зразок у підручнику. Але виявилося не все так просто. Під нею була встановлена друга міна. А ще – йшла розтяжка до третьої міни, замаскованої за кілька метрів праворуч. Та ми розгадали цю загадку і успішно ліквідували загрозу.Сапери кажуть, що встановлення міни – завдання творче. Фахівця обмежує лише знання своєї справи та власна уява. Кожна закладка міни розповідає історію про свого «автора». Найменша дрібниця характеризує сапера як фахівця і як особистість.

Як виглядає сьогодні прифронтова Авдіївка? Прес-служба 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців присв'ятила добірку свіжих фотографій бійцям окремих підрозділів бригади, які саме в ці дні повертаються з війни у пункт постійної дислокації: "Авдіївка. Світлини на пам'ять. Покажіть своїм рідним, де ви були".

У населений пункт закритого типу Опитне, що за кілька кілометрів від Донецька, без спеціального дозволу в’їжджати не дозволяється. Поблизу тривають активні бойові дії, навіть попри оголошене перемир’я. Ані газопостачання, ані електропостачання, ані централізованого водопостачання вже третій рік поспіль немає. Місцеві жителі радіють, коли приїжджають представники волонтерських організацій. Відтак 42 людини залишаються в скрутній гуманітарній ситуації. Окрім цього, ледь не кожен будинок вщент розбитий або ж добряче пошкоджений, як це сталося і з опитнянською школою.

Житель Луганска по имени Игорь прогулялся по городу и сделал небольшой фоторепортаж для "Четвертой власти" о том, как сегодня выглядит "столица ЛНР". Несмотря на то, что боевые действия уже три года не затрагивают город, Луганск все еще выглядит так, как будто война здесь закончилась только вчера. В городе нет ни одного банкомата, с улиц исчезли трамваи, а большинство поврежденных обстрелами зданий никто даже не пытался восстановить.