«Костуризми», або Фантастичний світ художника Леонтія Костура

Коли ти обдарований з народження, не варто задумуватися чи може художник бути «ненавченим» секретам майстерності. Якщо натхнення майже щодня дарує тобі можливість втілити найпотаємніші образи, що зародилися в твоїй уяві. За допомогою пензля або глини. Маєш лише радіти з цього.

Творчий шлях митця Леонтія Феофановича Костура видався не з легких. Спочатку через всілякі ідеологічні непорозуміння радянських часів, та. Можливо, не в останню чергу й через власний прямолінійний характер. Художнику не дали можливості завершити вищу освіту в Ленінградському державному інституті кінематографії та театрального мистецтва, де він навчався на відділенні художників театрально-декораційного мистецтва.

Проте в майбутньому це не завадило йому набути та напрацювати власний стиль, який важко сплутати з кимось іншим.

Й сьогодні роботи митця вже описують терміном «костуризми» (до походження цього визначення ще повернемося), також запрошують брати участь в групових проектах «семантичних сюреалістів» (термін, запропонований художником з Ялти Юрієм Расіним, який в 2013-му році переїхав до міста Славутич й проводить там групові виставки в заснованій ним арт-резиденції «Сюреалізм у просторі постмодернізму Славутича»).

Всеохоплюючий світ власної міфології Леонтія Костура: Трипілля, Кіммерія, Скіфія, містичний Шаргород з танцюючими коровами-годувальницями (саме наявність корови врятувала родину матері Л.Ф. Костура на Вінничині за страшних часів Голодомору й тому образ корови в митця прочитується саме як образ священної істоти), люди з двома обличчями, багатофігурні композиції, персонажі яких нагадують героїв оповідань Андрія Платонова. Художник завжди перебуває у пошуку більш вдалого втілення ідеї.

«Образотворче мистецтво, - як вважає сам Леонтій Феофанович Костур, - пишеться не словами, а формами, лініями, кольором». Тому назва художньої роботи «вказує лише на одну з граней образу, закриваючи іншій». «Створений художником образ має містити більш широкий зміст, ніж сама зображувана подія, навіть історична», - розмірковує Л. Костур.

«Кожен художник має власний стиль, - говорить митець, - навіть кожен з «імпресіоністів»: Моне, Дега, Ренуар – кожен мав індивідуальну манеру письма. Тому й я відповідаю «а в якому стилі має малювати Костур? В стилі «костуризм».

На думку Римми Миленкової, куратора сумської галереї «BureauArt»:  «костуризми — занурення у філософію знаків народного мислення через побудову власного тексту в мистецтві. Через перегрупування складових етнічного досвіду нові образотворчі моделі, він створює власну систему відображення світу.

Фігури в творчості Леонтія Костура отримують риси знаковості і пізнаються в окресленому контурі з чіткими кутами, досягаючи певного рівня абстракції. Його палітра має архаїзований вплив матеріалу  — відтінки шамоту, надані самою природою та вогнем — давніми стихіями, які митець вправно підпорядковує власній волі, виводячи свою, таку природну лінію життя і власного шляху в мистецтві. У шамоті грає фактура, вона деталізує узагальнені образи через шорсткості й «недосконалості» свідомо невигладжених фрагментів».

Або як пояснює походження й значення художнього стилю «костуризм» у своїй статті «Дорога в поисках себя» Наталія Іванова, викладач кафедри слов’янських мов і літератур Гарвардського університету США: «Рефлексия образов детства для Костура стала основой создания его творческого языка — костуризма.

Костурізм, як художній принцип, будується на створенні образу, в якому поєднуються два типи символів: зовнішній пластичний образ зображуваного і його внутрішня сутність. Це спроба художника об'єднати в один твір зовнішню виразність і внутрішню суть, яка і обумовлює цю зовнішню виразність. У цьому співзвучність робіт Л. Костура з загальними тенденціями теперішнього часу.

Він виявляється через символічні знаки естетичного досвіду дитинства, якї у художника нерозривно пов'язаний з землею. Тому звернення Л. Костура до скульптури, до глини як матеріалу, цілком закономірний. Глина - природний, дихаючий сонцем матеріал. Вона дозволяє Леонтію створити насичені, емоційно пережиті образи. Будь то невелика робота «Пісня» або ряд скульптур, присвячених Голодомору. У роботах художника, в його дрібної пластики завжди читається монументальність і присутність загального повторюваного ритмічного руху, а незграбність ліній і форм його робіт відсилає до мотивів народного орнаменту.

Костурізм - це явище самобутньої творчої мови. І як мова, він прагне до розвитку. Як будь-яка інша мова є засобом осягнення Миру, так і для художника Л.Ф.Костура, створена ним мова його робіт - це спосіб осягнення основи взаємозв'язків Миру і людини ».

Мистецтвознавці вважають, що сильною стороною робіт Леонтія Костура є те, що в них оживає не тільки пам'ять роду, а й духовна пам'ять усіх «забутих предків» українства ще від часів язичництва.

Автор циклу співбесід про життєвий та творчий шлях Леонтія Костура, публіцист Олександр Гвоздик підкреслює схожість з трипільським мистецтвом, як одним з джерел натхнення скульптур майстра, «ця схожість вельми помітна: та ж узагальненість образу, сучкувата ламана лінія, тяжіння до використання геометричних форм і символів: трикутника, кола, хреста, спіралі, знаку безкінечності. Я вже не кажу про злиття керамічних фігур в одне ціле, схоже з унікальними біноклеподібними трипільськими сосудами. Але у Леонтія Феофановича Костура й віра трипільська. Як кажуть історики, головним постулатом вірувань трипільців було: «Вірую у те, що бачу».

«Справа в тому, - говорить в інтерв’ю Олександрові Гвоздику митець, - що мої твори народжуються інтуїтивно, спонтанно. Я не отримав спеціальної художньої освіти, тому не знаю, як потрібно малювати або ліпити так «професійно», щоб те, що я хочу сказати, було зрозуміло. Через це вимушений спиратися лише на власну інтуїцію. Можливо, мої «нецивілізовані» в цьому відношенні, «архаїчні» художні знання і навички, уявлення про мистецтво співпали з тими, які були у наших пращурів. Я цього не знаю, це з сторони видніше. Але одне можу сказати: первісні твори мистецтва мені дуже близькі , дуже до душі. Якщо порівнювати сучасне мистецтво з цим первісним мистецтвом , яке називають ще «примітивним», то я бачу, що в ті твори люди вкладали всю душу. В них є і думки, і образи, і мистецька культура. Вони не просто так малювали, ліпили, а це було пов’язано з їхнім духовним світом, який обіймав і Землю, і Небо, і Космос. Це була форма пізнання Всесвіту і себе у Всесвіті. Те ж саме можна сказати і про середньовічні часи, коли мистецтво нерозривно було пов’язане з релігією, про тогочасні ікони і фрески. Через це те мистецтво набагато художньо потужніше і глибше, ніж сучасне, і термін «примітивне» стосовно до нього несправедливий. Я вже тільки зараз зрозумів, що саме первісне мистецтво мені найближче по моєму духу, і зовсім необов’язково, щоб це було мистецтво кіммерійське чи трипільське. Втім, це не означає, що я не сприймаю класичне і сучасне мистецтво. Мені не чужі імпресіоністи, художники Відродження».

В книзі , яка  зараз готується до друку, й побудована на циклі співбесід з митцем Леонтієм Феофановичем Костуром, глибоко розкривається непростий життєвий шлях майстра, який свого часу багато мандрував та працював в різних кінцях колишньої радянської імперії. Географія захоплююча: рідна Теклівка на Вінничині, Шаргород, Луганськ, Вілкове, Одеса, Красноярськ, Ленінград, Великий Новгород, Суми.

Проте, й на сьогодні доводиться констатувати той сумний факт, що, як завжди в нас «нема пророка у власній Вітчизні».

В 2006-му році, відреставрувавши ще дореволюційний будинок родини Пінків, з якими Л.Ф. Костур поріднився, художник створив в ньому офіційний будинок-музей Л.Ф. Костура. Проте дуже важливо, щоб цей статус музея-будинку Л.Ф. Костура зберігся на довгі роки, щоб тут завжди зберігалася експозиція керамічних та живописних творів митця, щоб знайшлися люди, які оберигатимуть колекцію творів Л.Ф. Костура для майбутнього.

Я приведу нижче дуже доречні слова Володимира Бикова, заслуженого архітектора України, лауреата державних премій України в галузі архітектури й містобудування, який підкреслює дуже важливе для розуміння творчості Леонтія Костура та значення його творчості для міста Суми, чим саме місто мало би пишатися:

«Динаміка скульптур Леонтія Костура передбачає їхнє існування на відкритій місцевості, в просторі міста. Для мене, з позиції архітектора, це – художник міста, простору.

Цікаво, що простір в роботах Леонтія Костура виражається не тльки через геометрію форм, а й через отвори, завдяки яким скульптура «дихає».

У Л. Костура простір, це все-таки ще й філософія цього буття, цього часу.

Я буду багато разів повторювати, що сьогоднішня влада міста Суми, котра реально могла би задіяти Л. Костура для наповнення міського простору його унікальними роботами, зосереджена на якихоь флеш-мобах, арт-«іграшках» і т.п. А не треба нічого придумувати, потрібно просто дати йому можливість реалізуватися».

Авторка: Анна Лобановська, мистецтвознавець, член НСТДУ