Уроки бравого вояка Швейка для українців

Написаний на початку двадцятих років минулого століття, цей візіонерський текст є не тільки поглядом на феномен Історії через призму простої людини, а й – чого бракує всім іншим його конкурентам – оптимістичним і життєствердним аналізом життя європейця в криваву добу. Можливість подивитися на Україну очима Швейка дає нам шанс не схибити і адекватніше сприймати ірраціональну суть теперішньої української влади.

Швейк – вояк. Але такий вояк, який не знає заради чого він воює й чому, і що вражає найбільше – його це зовсім не цікавить. Інший великий чех – Мілан Кундера – ставить у контексті Швейка влучне запитання: мовляв, у Гомера і Толстого війна мала якийсь великий сенс, була битвою за Гелену чи за Батьківщину, у романі Гашека нічого такого не знайдемо. Чому вчора німці, а сьогодні Росія хоче панувати над усім світом, невже аби здобути щастя, багатство? Ні. У контексті наших часів це питання позбавлене сенсу. Бо сила зла, сила агресії у цьому столітті рухається без мети, без «заради чого», вона просто існує і просто знищує. Вона хоче і прагне тільки себе, вона зацікавлена тільки собою, своєю силою, ірраціональністю, своїм рухом вперед. Гашеків Швейк натомість вчить нас просто не сприймати зло, не входити з ним у жодні відносини, не впускати його у свою реальність, якщо хочете, то навіть не помічати його , але найбільше – сміятися з нього. І таким чином його перемогти, пережити.

Згадати про Швейка і його уроки мене нещодавно змусило загалом досить кумедне висунення громадським рухом «Ми – європейці» кандидатури Петра Порошенка на пост Першого віце-прем’єр-міністра України. Бо не можна сьогодні говорити про авторитарний режим, а завтра вступати з ним у діалог. Не можна сьогодні вважати владу окупантами й писати про це у своїх блогах, а завтра приходити на зустріч Азарова з блогерами й про щось дискутувати. Не можна говорити про тотальну відсталість цієї влади, в той же час публікуючи своє звернення на фейсбук-сторінці прем’єр-міністра. Будь-який подібний крок тільки легітимізує владу злочинців. Так наївний Ющенко колись підписував з цією «політичною силою» Універсал національної єдності, вірячи, що Янукович буде виконувати підписане. Все простіше: Азію європеїзувати неможливо, будь-які спроби здійснити це абсурдні й приречені на провал.

Ось цитата із звернення руху до Азарова: «Розуміючи, як непросто Вам під впливом різних груп з оточення Президента вирішити питання з кандидатурою на цей, без перебільшення, найважливіший для країни напрямок, учасники Руху «Ми – європейці» вирішили надати Вам допомогу. Ми провели на нашій сторінці в Фейсбуці відкрите опитування щодо обрання найкращої кандидатури на цей пост. У результаті цього опитування з великою перевагою перемогу здобув Порошенко Петро Олексійович».

Чи можна якось допомогти Азарову і Януковичу гуманними засобами? Я думаю, пізно; ці люди вже втратили свій шанс обдумати і змінити свою поведінку, вся машина влади давно пішла ва-банк проти нас. Невже хтось вірить, що призначений з громадською допомогою Порошенко зможе щось змінити і в чомусь переконати представників найвищої влади? Хіба можливо, щоб Янукович на наступний день вийшов і сказав: «Вибачте, українці, я помилявся! Одразу ж випускаю Юлю, Юру і всіх невинних! Геть Арбузова і Могильова! Галопом у Європу!». Ні, такого не буде, може трапитися хіба навпаки – що Порошенком керуватимуть такі, як Чечетов чи Іванющенко.

Швейк не пробував ні в чому переконати воюючі сторони. Можливо знав, що шлях до пекла вистелений благими намірами.