Kyiv чи Kiev: в якому з цих міст ми живемо?

Ось і знову: на пошту приходять переклади для авторизації, і поміж усіх тих іноземних слів натрапляєш на ще одне чуже: Kiev (типу lives in Kiev чи lebt in Kiev). Щоразу доводиться відписувати з проханням назвати столицю України правильно, принагідно вдаючись до пояснень про Кия, особливості української фонетики і теде.

Здавалось би, а яка різниця, адже всім і так зрозуміло про яке місто йдеться?! На мій погляд, різниця величезна і принципова. Бо ж насправді існують два зовсім різні міста: Kyiv і Kiev, і я, наприклад, живу саме в Kyiv. Назва — це не лише набір літер, а й характер, суть, душа. Є люди, скажімо, які без проблем і наслідків для психіки можуть ходити в заклади з назвою «Козьірная дама» (це якраз в Kiev), інші ж не переступлять такий поріг саме через назву. Не знаю як кому, а мені нестерпно важко було сідати втомленому в таксі і називати свою колишню київську адресу, вулицю маршала Малиновського. Жити на вулиці з такою назвою — вже непоганий привід для самогубства. Край землі, безмежна печаль, ніч, депресія, повна поразка і капітуляція, вулиця маршала Малиновського.

Щастя ж насправді складається з речей простих, часто примітивних, а одне з найбільших задоволень — чути як тебе називають на ім’я. Це вияв особливої інтимності і довіри, в розмовах з іноземцями ви подаруєте співрозмовнику нестримну радість, вимовивши його ім’я хай навіть трохи кумедно, але правильно.

Пам’ятаю як під час Бієнале поетів в Москві мені довелося переконувати організаторів, що я саме Андрій, хай навіть Андрий, але аж ніяк не Андрєй. Англійське Ендрю, угорське Ондраш, польське Анджей, білоруське Андрей, російське Андрєй і українське Андрій — це імена споріднені, але не однакові. Назвіть мені ім’я письменника Анджея Стасюка і я розумітиму, що йдеться про польського літератора, натомість в імені Андрєя Вознєсєнського я відчую його російськість, відчую його справжнього, врешті-решт.

Ім’я — це твоя карма, твоє тавро. Твій персональний код доступу до світу і його таємниць, до прихованих сенсів і потаємних, але від того не менш дієвих, законів метафізики. Що в імені мені твоєму?

Право наполягати на власному імені, на правильних назвах своїх міст — зовсім не шовіністичне, як дехто прагне його потрактувати. Це радше потреба наголосити на власній неповторності, на власному праві жити, праві існувати у цьому такому різному світі під своїм особистим нікнеймом. Невипадково у творах класиків ім’я й прізвище часто визначають характер персонажа, його поведінку і його кінець. Недарма древні наділяли іменами дуже делікатно, знаючи, що Софія, наприклад, - це мудрість. Навіть богів люди називали відповідно до їхніх небесних сфер впливу.

Коли у нас буде своя країна і своє міністерство іноземних справ, чи не першою нотою, яку ми маємо розіслати всьому світовому товариству, має бути люб’язне прохання надалі називати нашу столицю саме Kyiv, бо ж це саме про нього йдеться — про наш Київ. А далі дамо раду й з іншим. Бо ж хіба можлива у місті з такою прекрасною назвою Kyiv вулиця маршала Малиновського?