НОВИНИ ДНЯ: 28 березня в Україні стане ще тепліше, у кількох областях - дощі   Оточення Путіна не вірить у його теорію про зв'язок України і теракту під Москвою, - Bloomberg  Чехія передасть українським воїнам удвічі більше снарядів, ніж було оголошено спочатку  Фінансовий гороскоп на квітень 2024 року  В Україні у четвер прогнозують потепління до +20°  Лукашенко зламав версію Путіна про "втечу" терористів до України  Загроза наступу РФ на Харків: місцевий депутат про сили РФ у Бєлгородській та Курській областяхвсі новини дня
Колонки
Андрiй Любка
30.03.2012 13181

Kyiv чи Kiev: в якому з цих міст ми живемо?

Як корабель назвеш, так він і попливе, або основоположне право мати власне ім’я.

Ось і знову: на пошту приходять переклади для авторизації, і поміж усіх тих іноземних слів натрапляєш на ще одне чуже: Kiev (типу lives in Kiev чи lebt in Kiev). Щоразу доводиться відписувати з проханням назвати столицю України правильно, принагідно вдаючись до пояснень про Кия, особливості української фонетики і теде.

Здавалось би, а яка різниця, адже всім і так зрозуміло про яке місто йдеться?! На мій погляд, різниця величезна і принципова. Бо ж насправді існують два зовсім різні міста: Kyiv і Kiev, і я, наприклад, живу саме в Kyiv. Назва — це не лише набір літер, а й характер, суть, душа. Є люди, скажімо, які без проблем і наслідків для психіки можуть ходити в заклади з назвою «Козьірная дама» (це якраз в Kiev), інші ж не переступлять такий поріг саме через назву. Не знаю як кому, а мені нестерпно важко було сідати втомленому в таксі і називати свою колишню київську адресу, вулицю маршала Малиновського. Жити на вулиці з такою назвою — вже непоганий привід для самогубства. Край землі, безмежна печаль, ніч, депресія, повна поразка і капітуляція, вулиця маршала Малиновського.

liubka

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008).  Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів.  Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Щастя ж насправді складається з речей простих, часто примітивних, а одне з найбільших задоволень — чути як тебе називають на ім’я. Це вияв особливої інтимності і довіри, в розмовах з іноземцями ви подаруєте співрозмовнику нестримну радість, вимовивши його ім’я хай навіть трохи кумедно, але правильно.

Пам’ятаю як під час Бієнале поетів в Москві мені довелося переконувати організаторів, що я саме Андрій, хай навіть Андрий, але аж ніяк не Андрєй. Англійське Ендрю, угорське Ондраш, польське Анджей, білоруське Андрей, російське Андрєй і українське Андрій — це імена споріднені, але не однакові. Назвіть мені ім’я письменника Анджея Стасюка і я розумітиму, що йдеться про польського літератора, натомість в імені Андрєя Вознєсєнського я відчую його російськість, відчую його справжнього, врешті-решт.

Ім’я — це твоя карма, твоє тавро. Твій персональний код доступу до світу і його таємниць, до прихованих сенсів і потаємних, але від того не менш дієвих, законів метафізики. Що в імені мені твоєму?

Право наполягати на власному імені, на правильних назвах своїх міст — зовсім не шовіністичне, як дехто прагне його потрактувати. Це радше потреба наголосити на власній неповторності, на власному праві жити, праві існувати у цьому такому різному світі під своїм особистим нікнеймом. Невипадково у творах класиків ім’я й прізвище часто визначають характер персонажа, його поведінку і його кінець. Недарма древні наділяли іменами дуже делікатно, знаючи, що Софія, наприклад, - це мудрість. Навіть богів люди називали відповідно до їхніх небесних сфер впливу.

Коли у нас буде своя країна і своє міністерство іноземних справ, чи не першою нотою, яку ми маємо розіслати всьому світовому товариству, має бути люб’язне прохання надалі називати нашу столицю саме Kyiv, бо ж це саме про нього йдеться — про наш Київ. А далі дамо раду й з іншим. Бо ж хіба можлива у місті з такою прекрасною назвою Kyiv вулиця маршала Малиновського?

Оценка материала:

4.81 / 26
Kyiv чи Kiev: в якому з цих міст ми живемо? 4.81 5 26
30.03.2012 13181
comments powered by Disqus
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.