7671-й День Незалежності України

Це свято тому так і називається, що це не Рік Незалежності, а саме День. Отож, уже 7671 день ми з вами живемо в незалежній державі. День – поняття менш пафосне, більш приземлене. У дня є світанок і вечір, він буває коротким і довгим, дощовим і спекотним. Такими й були ці наші українські дні.

Воно ясно, що хочеться плюнути і брудно вилаятися, озираючись на сьогоднішню ситуацію, і не тільки політичну, а й соціальну, культурну, освітню. Так само ясно, що хочеться більше оптимізму, простої любові, віри і вдячності, адже це все-таки наша країна. Натомість Незалежність як феномен має мало спільного з усіма цими роздумами й рефлексіями, вона як повітря, вона просто є.

21 рік. Скільки це днів? Множимо 21 на 365, додаємо до отриманої цифри ще 6 днів, бо було шість високосних років. 7671. Ого! Саме стільки Днів Незалежності ми мали, саме їх ми прожили незалежними. Зрештою, власний День народження чи Різдво саме тому й сприймаються як вагоміші свята, бо бувають справді тільки раз у році. Якщо ж мислити у категоріях країни й держави, то в них Днів народження немає.

Якими були ці дні? Хтось народжувався, хтось помирав, хтось закохувався, хтось розлучався, хтось вступав в інститут, хтось – у партію, хтось садив картоплю, хтось досліджував ядерну фізику. Багато хто не дожив до 24 серпня 1991 року, а хтось народжується зараз, саме в цей момент, коли ви читаєте цю колонку. Будь-яка соціологія – оманлива, як ранковий туман. Якийсь середньостатистичний українець за рік випиває 48 літрів пива, читає, скажімо, 0,7 книжки, двічі звертається до лікаря, шість разів за рік дає хабар, 50 разів займається сексом, 15 разів відвідує церкву. Але такого середньостатистичного українця не існує!

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Є ми з вами, які живуть у значно конкретнішому й точнішому світі. Якби хтось взявся порахувати скільки за 21 рік було дощових днів – цікаво, які висновки можна було б із цього зробити? Та різні: хтось сказав би, що клімат, як і все інше в Україні, галімий, хтось наполягав би, що така кількість дощів дарує нам хорошу аграрну перспективу. Туфта, погодьтеся. Хто з нас вимірює дощ як «енну кількість міліметрів опадів»? Ніхто, бо для кожного з нас дощ є чимось конкретним: під тим я змок, а під час іншого я сидів біля вікна й дивився на вулицю.

Незалежність складається з нас, із наших життів, наших днів. Наприклад, позавчора я ловив рибу, вчора – довго спав і весь день байдикував. Мені й на гадку не спало подумати: «Як прекрасно рибалити в Незалежній Україні!». Або: «Як міцно спиться в Незалежній Україні!». Я не відчуваю пафосу цих моментів, я в них просто живу. Незалежність є полотном, на якому малюється наше життя, денним світлом, яке освітлює нам наші шляхи, нічною темрявою, яка дозволяє поринути в сон і відновити сили, повітрям, яким ми дихаємо; Незалежність не є святом, вона просто є. І її не треба ні переоцінювати, ні применшувати її значимість.

Як і будь-що само собою зрозуміле, Незалежність по-справжньому можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вона зникає чи її у тебе відбирають. Підіймаючись в гори, вам почне бракнути повітря і ви вперше подумаєте про нього, згадаєте про його існування. Ще зранку воно не становило жодної цінності, а зараз, високо в горах, ви гостро відчуваєте його, хапаєте ротом, вдихаючи глибоко – аж до поколювання в бронхах. Проте і в долині, і на висоті потрібно дихати. Дихайте.

Сьогодні сонячно, завтра – вітряно. Сьогодні 7671-й День Незалежності, завтра – 7672-й. Сьогодні вони нас, завтра – ми їх. Інакше не може бути.