30 років потому: війна у Південній Осетії та її наслідки

Після збройного протистояння, що тривало протягом 1990–1992 років, проблема Південної Осетії неодноразово спалахувала, особливо в 2008 році. Наслідки протистояння і сьогодні є відчутними для етнічних грузинів і осетинів.
Південна Осетія, колишня автономна область у складі Грузії, вже кілька разів то проголошувала свою «незалежність», то голосувала за «вступ до Росії», то знову поверталася в бік самопроголошеної «незалежності», то знову просилася в Росію. Фактично Тбілісі втратив контроль над регіоном 1992 року, і він існує завдяки потужній підтримці Росії. Урешті після війни Росії проти Грузії 2008 року Москва визнала цей регіон, як і іншу сепаратистську частину Грузії Абхазію, за «незалежні держави»; крім Росії, таке визнання зробили ще три держави світу: Нікарагуа, Венесуела й Науру. Міжнародна спільнота, як і Грузія, вважає обидва регіони невід’ємними частинами Грузії, тимчасово окупованими Росією – яка, на порушення її міжнародних зобов’язань, відмовилася виводити з них свої війська.

Територіальна межа, що позначає територію Південної Осетії, патрулюється озброєною грузинською поліцією, 2016 рік. Після збройного протистояння, що тривало протягом 1990–1992 років, проблема Південної Осетії неодноразово спалахувала, особливо в 2008 році, коли спроба Грузії повернути регіон призвела до тотальної війни з Росією. Після цього Кремль офіційно визнав «незалежність» Південної Осетії, і російські та осетинські військові поступово переставляли огорожі та територіальні знаки все глибше на незаперечну територію Грузії. Москва заявила, що це відбувається через те, що південні осетини позначають свої «справжні територіальні межі відповідно до мап радянських часів»