Узбецький метрополітен: підземний світ радянської розкоші

За радянських часів, якщо населення міста перевищувало мільйон, місто здобувало право на будівництво метро. Станції підземки, де щодня проходять десятки тисяч пасажирів, здавалися міським архітекторам тим місцем, яке може прикрасити похмурі будні радянських людей.
1977 року столиця Узбекистану Ташкент стала сьомим радянським містом, де побудували метро. Для декорування стін підземки запросили художників і дизайнерів, які мали зобразити на них величні сцени з історії Узбекистану та Радянського Союзу. Деякі станції прикрасили куполоподібними стелями та плиткою з орнаментом, що нагадує узбецькі мечеті доби Шовкового шляху. Інші оздоблені помпезними люстрами та мармуром як зали палаців європейських монархів.
Видавництво путівників Lonely Planet назвало ташкентське метро одним з найгарніших у світі.

Поїздка на метро коштує 1400 узбецьких сумів (близько 3,6 грн). Мінімальна заробітна плата в Узбекистані становить 527 тис. сумів на місяць (1384 грн). Ташкентське метро поступово розширюється: в 1984 році відкрили другу лінію, а в 2001-му - третю. Третю лінію продовжують будувати, плануючи врешті-решт з'єднати північні райони з аеропортом на півдні.