Нагірний Карабах: озброєні селяни проти азербайджанських військових та безкоштовний хліб у Степанакерті

У Нагірному Карабасі тривають бойові дії між азербайджанськими й вірменськими силами, попри заклики міжнародної спільноти дотримуватися умов укладеного наприкінці минулого тижня перемир’я. Протистояння в регіоні знову спалахнуло 27 вересня. З того часу з обох боків загинули сотні військових і невідома кількість цивільних. Це найбільша ескалація в Нагірному Карабасі з 1994 року. У Вірменії й Азербайджані оголошені воєнний стан і мобілізація.
Конфлікт між Вірменією й Азербайджаном через Нагірний Карабах розпочався в 1988 році. До укладення угоди про припинення вогню 1994 року Баку втратив контроль над майже всім Нагірним Карабахом і ще частиною прилеглих до нього районів країни – разом до 20% міжнародно визнаної території Азербайджану.
У серпні 2020 року вірменський парламентар Сасун Мікаелян закликав створити офіційну добровольчу дружину, що увійшла б до складу збройних сил Вірменії. Мікаелян сказав, що це необхідно, бо Вірменію «оточили вороги».
Чому місцеві вірмени біля лінії фронту в Нагірному Карабасі беруться до зброї проти азербайджанських військових – у фотогалереї кореспондента Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Еймоса Чаппла.
А у самому Степанакерті працює цілодобово приватна пекарня, надаючи свіжий хліб місцевим жителям, які залишилися в головному місті охопленого бойовими діями Нагірно-Карабаського регіону.

Озброєний боєць-доброволець стоїть напоготові, 23 жовтня. На зброї білою фарбою намальований християнський хрест і літери вірменської абетки ՀՅԴ, що означають «Вірменська революційна федерація» (ВРФ), відома також як «Дашнакцутюн». ВРФ – ліва націоналістична політична партія, яка була сформована в Османській імперії в 1890-х роках з метою «захисту вірменських сіл від масових убивств, які були широко поширені в деяких населених вірменами районах імперії». І в сучасній Вірменії, і в самопроголошеній владі Нагірного Карабаху вона перебуває на узбіччі політичного життя