Кілька відеозаписів у соціальних мережах, що з’явились разом з аналізом доступних даних, свідчать про велике нарощування російських військових сил у Криму та вздовж кордону Росії з Україною. Також посилилися обстріли на лінії розмежування між українськими військовими і російськими гібридними силами на сході України. Із 00:01 27 липня 2020 року на Донбасі набрала чинності чергова домовленість про «повне та всеосяжне припинення вогню». Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після окупації Росією українського Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці». За даними ООН, від квітня 2014-го до 31 січня 2021 року внаслідок збройного конфлікту на Донбасі загинули від 13 100 до 13 300 людей.

Президент Володимир Зеленський разом з послами західних країн – партнерів України побував на передових позиціях у зоні проведення Операції об'єднаних сил на Донбасі. Глава держави та дипломати ознайомилися з поточною ситуацією в зоні проведення ООС, умовами служби та проживання військових. Разом з Володимиром Зеленським передову відвідали Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен, Посол Німеччини Анка Фельдгузен, Посол Великої Британії Мелінда Сіммонс, тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін, Посол Канади Лариса Ґаладза, Посол Швеції Тобіас Тиберг. «Дуже важливо, щоб посли дружніх і партнерських країн бачили на власні очі, що відбувається на Донбасі та які наслідки спричинила війна. Західні дипломати повинні отримати з перших вуст правдиву інформацію про те, як Україна виконує взяті на себе зобов'язання зі встановлення режиму припинення вогню, якого не дотримується протилежна сторона», – наголосив Глава держави. Керівник Офісу Президента Андрій Єрмак зауважив, що Володимир Зеленський прагне особисто донести до військових важливість режиму припинення вогню та їхньої надважливої ролі у його збереженні попри провокації з боку противника. «Безпека безпекою, але це наші люди, і вони повинні відчувати, що Президент приходить до них. Це для них важливо, тому що вони воюють за нас, за країну. Якщо Президент говорить про те, що він за режим припинення вогню, то він сам показує своїм приїздом, що для нього це важливо, – наголосив він. Андрій Єрмак нагадав, що Глава держави вже проїхав майже 60% лінії зіткнення. - Тому, коли Президенту доповідають військові, він розуміє, про що йдеться, тому що практично всюди він був». Єрмак відзначив важливість сигналу від послів Франції та Німеччини – країн, які беруть участь у Нормандському форматі, а також від послів Канади, Сполучених Штатів, Великої Британії, Швеції, що Україна дотримується встановленого режиму припинення вогню. «Збереження режиму припинення вогню є найбільш принциповим. Будь-які перемовини далі неможливо вести, коли вбивають наших людей. Важливо, що вбивають спеціальні групи снайперів, які не є у постійній дислокації. Тобто це провокація, дуже гарно організована. Це професійні вбивці, які саме для цього сюди приїжджають», – наголосив керівник Офісу Президента. Володимир Зеленський на передовій вручив цінні пам'ятні подарунки трьом військовослужбовцям.

Після збройного протистояння, що тривало протягом 1990–1992 років, проблема Південної Осетії неодноразово спалахувала, особливо в 2008 році. Наслідки протистояння і сьогодні є відчутними для етнічних грузинів і осетинів. Південна Осетія, колишня автономна область у складі Грузії, вже кілька разів то проголошувала свою «незалежність», то голосувала за «вступ до Росії», то знову поверталася в бік самопроголошеної «незалежності», то знову просилася в Росію. Фактично Тбілісі втратив контроль над регіоном 1992 року, і він існує завдяки потужній підтримці Росії. Урешті після війни Росії проти Грузії 2008 року Москва визнала цей регіон, як і іншу сепаратистську частину Грузії Абхазію, за «незалежні держави»; крім Росії, таке визнання зробили ще три держави світу: Нікарагуа, Венесуела й Науру. Міжнародна спільнота, як і Грузія, вважає обидва регіони невід’ємними частинами Грузії, тимчасово окупованими Росією – яка, на порушення її міжнародних зобов’язань, відмовилася виводити з них свої війська.

У столиці Азербайджану Баку відсвяткували визволення від вірменських сил частини Нагірного Карабаху і сусідніх територій країни за результатами шеститижневого конфлікту. Вулицями міста пройшли близько трьох тисяч військових, проїхали танки й інша військова техніка – загалом близько 150 одиниць, над містом пролетіла бойова авіація й безпілотники, а в сусідній Бакинській бухті демонстрували маневри військові кораблі. На параді був присутній і президент Туреччини, союзника Азербайджану, Реджеп Тайїп Ердоган. Турецькі військові теж узяли участь у параді.

Фотокореспондент Радіо Свобода був у групі журналістів, яких представники влади супроводили у Фюзулинський район Азербайджану. Ця територія була нещодавно повернена від сил місцевих вірмен під контроль Баку після того, як у вересні спалахнула війна за територію в Нагірному Карабасі і його околицях.

У столицях Азербайджану і Вірменії спостерігається інтенсивна демонстрація патріотизму, в час, коли дві країни вже місяць ведуть активні бойові дії. Конфлікт між Азербайджаном і Вірменією через Нагірний Карабах триває з останніх років існування Радянського Союзу. Регіон, населений переважно вірменами, в 1991 році оголосив про незалежність від Азербайджану, але жодна з країн світу цього не визнала.

У Нагірному Карабасі тривають бойові дії між азербайджанськими й вірменськими силами, попри заклики міжнародної спільноти дотримуватися умов укладеного наприкінці минулого тижня перемир’я. Протистояння в регіоні знову спалахнуло 27 вересня. З того часу з обох боків загинули сотні військових і невідома кількість цивільних. Це найбільша ескалація в Нагірному Карабасі з 1994 року. У Вірменії й Азербайджані оголошені воєнний стан і мобілізація. Конфлікт між Вірменією й Азербайджаном через Нагірний Карабах розпочався в 1988 році. До укладення угоди про припинення вогню 1994 року Баку втратив контроль над майже всім Нагірним Карабахом і ще частиною прилеглих до нього районів країни – разом до 20% міжнародно визнаної території Азербайджану. У серпні 2020 року вірменський парламентар Сасун Мікаелян закликав створити офіційну добровольчу дружину, що увійшла б до складу збройних сил Вірменії. Мікаелян сказав, що це необхідно, бо Вірменію «оточили вороги». Чому місцеві вірмени біля лінії фронту в Нагірному Карабасі беруться до зброї проти азербайджанських військових – у фотогалереї кореспондента Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Еймоса Чаппла. А у самому Степанакерті працює цілодобово приватна пекарня, надаючи свіжий хліб місцевим жителям, які залишилися в головному місті охопленого бойовими діями Нагірно-Карабаського регіону.

Фотоагентство AFP має двох своїх найдосвідченіших фотографів, які працюють по обидві сторони збройного конфлікту між Вірменією та Азербайджаном. На світлинах те, що вони спостерігали з моменту останнього спалаху протистояння на суперечливій території Нагірного Карабаху з 27 вересня. Фотографував із вірменського боку Аріс Мессініс, а Бюлент Кіліч передав світлини з Азербайджану.

Длительный конфликт между Арменией и Азербайджаном за территорию Нагорного Карабаха/Арцаха вновь обострился в сентябре 2020 года. С обеих сторон за несколько недель войны погибли сотни военных и мирных граждан. Несмотря на объявленное гуманитарное перемирие, боевые действия продолжались и на этой неделе. Коррепонденты агентства Getty Images Алекс Макбрайд и Брендон Хоффман работали в эти дни в Степанакерте, Аскеране и Шуши.

Ожесточенные столкновения между Арменией и Азербайджаном - ситуация в Нагорном Карабахе остаётся напряжённой. По всей линии соприкосновения продолжаются ожесточённые бои уже четвёртый день подряд. Азербайджанские войска сообщают о взятии новых позиций на южном и северном направлениях, об окружении армянских сил возле Агдера и Тертера. Усилились обстрелы вокруг города Мардакерт на северном направлении и столицы Нагорного Карабаха - Степанакерта. Армянские войска, со своей стороны, опровергают любую информацию о потере каких-либо позиций, и сообщают об успешных оборонительных операциях и больших потерях в стане врага, которые тот несёт, пытаясь прорвать армянскую оборону.