Колонки
Андрiй Любка
01.10.2014 1976

Поганий той громадський активіст, що не мріє стати політиком

Приблизно на третьому курсі університету більшість студентів-політологів нарешті починають розуміти, що їх не вчать бути політиками. У мене безліч таких друзів ще з університетських часів - в якийсь момент їх огортає справжній розпач, адже обрана спеціалізація не наближає їх до омріяної роботи. Бо не можливо вивчити когось на політика.

Університетська політологія дає певний багаж знань про юриспруденцію, про історію політичної думки, вчить використовувати інструментарій аналізу поточної політичної ситуації. Втім, вона дещо схожа на комп'ютерні технології - у тому сенсі, що купуючи сьогодні найновіший продукт, він автоматично стає застарілим. Так і з політолоігєю: вона пояснює політичні схеми, але тільки ті, що вивчені, що мали місце в минулому. Натомість успіху в політиці переважно досягають ті люди, які вигадують щось нове, власне, ламають усталений маршрут.

Тобто політиком, як і поетом, треба народитися. Можна опанувати техніку, прийоми, зібрати необхідні знання, але симфонії все одно не вийде. І таким чином в якийсь момент свого життя політиками стають бізнесмени, лікарі, вояки чи журналісти. Політика - дуже азартна річ, тому одного разу хтось не витримує і йде на вибори. Цікаво було б провести дослідження про те, представників яких професій найбільше серед політиків. Я впевнений, що політологи в цьому списку опиняться далеко позаду.

Усе це нагадує анекдот про хлопця, який повернувшись додому розповідає батькам, що він чистий, просто стояв там, де курили, сидів там, де пили, й лежав там, де кохалися. Люди, які багато років працювали в навколополітичних сферах, з часом і самі стають політиками. Лідери громадських організацій, наприклад, починають бути лояльними чи ворожими до влади, бо та дає чи відмовляє в фінансуванні й підтримці. Журналісти починають дружити з одними політиками проти інших - будучи на чиємось боці завжди легше отримати інформацію. Словом, якщо в людини є політичний темперамент, якщо їй справді не байдужа політика (огида чи ненависть теж рахуються), то рано чи пізно вона стане політиком. І це добре.

liubka

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008).  Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Не варто засмучуватися через те, що українські громадські діячі, волонтери, журналісти тощо балотуються на цих виборах. Вони використали свій потенціал у своїх сферах, перегоріли й погасли. Політика є для них новим і закономірним етапом у житті - вони впродовж років намагалися змінювати країну знизу, але врешті-решт терпець увірвався: вони впевнені, що долсягнуть бажаного швидше й ефективніше з владних кабінетів. Будьмо відверті: дехто з відомих журналістів уже добряче всім набрид, бо від журналістів ми чекаємо журналістики, а не моралізаторства, самопіару чи політичних заяв. Ці люди адекватніше виглядатимуть серед політиків, а їх у професії замінить нове покоління.

У будь-якому разі ці люди стануть кращими політиками ніж ті, яких ми мали до цього часу. Вони бачили систему збоку, вони знають що потрібно змінити. Вони принциповіші й чесніші за стару гвардію політиканів. Так, і вони теж колись перегорять, але на рік-два їхнього запалу вистачить. Ці два роки й люди, готові пожертвувати собою, дуже потрібні Україні. Зрештою, Вацлав Гавел також не був політиком. У політику його штовхнуло життя. Багато людей сьогодні кажуть, що походом у владу Гавел загубив свій талант. Можливо, це правда. Але правда і те, що вогонь від перегорання його таланту дуже багато дав Чехії. Таких рішень і таких біографій сьогодні потребуємо й ми.

Оценка материала:

5.00 / 6
Поганий той громадський активіст, що не мріє стати політиком 5.00 5 6
Колонки / Андрiй Любка
01.10.2014 1976
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.