НОВОСТИ ДНЯ: Украина готовит конференцию стран "нормандского формата" - Климкин  Кабмин: кибератака остановлена  Украинский вирус распространяется по миру - The Independent  Турчинов заявил о российском следе в кибератаке на Украину  МВД: полковнику ГУР подложили взрывчатку  В ПАСЕ создали следственный орган для расследования коррупции в организации  Гройсман: Семенченко координировал блокаду Донбасса с Россиейвсе новости дня
Колонки
Андрiй Любка
11.07.2015 3961

Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

Мусульмани в Боснії ще за часів Оттоманської імперії переважно населяли міста, тож не дивно, що на теренах самопроголошеної Республіки Сербської виявилися населені пункти, в яких людей ісламського віросповідання було багато або навіть більшість. Такі міста й села під час війни стали енклавами, зусібіч оточеними сербськими військами. Енклави охороняли невеличкі підрозділи миротворчих військ (до слова, енклаву Жепа охороняли українці), зокрема Сребреницю – голландці. Сербські сили на чолі з генералом Ратко Младичем були настільки потужнішими, що злякані голландці віддали Сребреницю без єдиного пострілу. Усе чоловіче населення міста вивезли автобусами й вантажівками за місто, де впродовж кількох днів розстрілювали, скидали трупи в ями, а ті пізніше закидали тонким шаром ґрунту.

Американський антрополог Кліа Коф у своїй книжці «Пам’ять кісток. Посеред мертвих» описує проведені нею ексгумації на місцях масових убивств у Боснії й Герцеговині. Місто Сребрениця довго жило в облозі, туди майже не потрапляли продукти харчування й ліки, не кажучи вже про одяг. Тому впродовж війни жінки шили своїм чоловікам одяг самотужки, або ж латали старий. Під час ексгумацій із масових захоронень саме ця деталь виявилася важливішою за тест ДНК: сребреницькі жінки впізнавали останки своїх чоловіків, дітей і батьків за формою шва, кольором латки чи покроєм одягу. Уявіть собі це переважно жіноче місто сьогодні. Трибунал у Гаазі визнав різанину в Сребрениці злочином проти людяності і геноцидом.

Диявольською за суттю була сама ідея різанини, адже сербам не йшлося про політичну перемогу, про визнання незалежності Республіки Сербської, про взяття важливих міст чи територій, ‒ ні, перш за все їх цікавило винищення людей. Можна було створити такі умови в Сребрениці, коли населення просто б утекло звідти, залишивши таким чином поселення сербам; можна було по-сталінськи централізовано посадити всіх у вагони й вантажівки і примусово переселити в інші регіони. Натомість був обраний варіант «етнічної чистки» ‒ сербам хотілося, щоб мусульманського населення в Боснії більше не існувало, а особливо – здатних чинити опір чоловіків. Так усього 20 років тому посеред спекотного балканського літа 8 тисяч людей вивезли на околиці, де вбили тільки за те, що жертви були іншого віросповідання.

Таким подіям і вчинкам, здавалося б, не місце у сучасному світі, у ХХІ столітті високих технологій й інтернету. Кожна людина й усі країни мали б одноголосно засудити цей жахливий злочин. Але ні, бо є на світі ще точки, які можна назвати джерелами зла. Як колись під час боснійської війни писав Кшиштоф Чижевський: дивишся на Боснію й бачиш чорний вир, що засмоктує й перемелює все живе. Сьогодні таким безперечним джерелом зла є фундаменталістська Ісламська Держава. Але не вона одна: православно-імперський російський фундаменталізм теж прагне крові, смертей, нещастя й болю для всіх. Диявольська хіть путінського режиму послідовно підтримує все зло на планеті, розсаджує навколо себе гарячі точки, робить мільйони людей біженцями, прагне вбивств і крові, адже це головні засоби утримання кремлівської влади. Тому мене й не здивувало, що Росія відмовилася визнати різанину у Сребрениці геноцидом на Раді Безпеки ООН. Причина проста: колись Кремлю доведеться відповідати і за воєнні злочини на Донбасі, тож вбивці не хочуть створювати правовий прецедент.

Оценка материала:

5.00 / 6
Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла 5.00 5 6
11.07.2015 3961
comments powered by Disqus
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.

  • Несподіванка для Путіна: київська влада виявилася більш «сепаратистською», ніж сам Донбас Несподіванка для Путіна: київська влада виявилася більш «сепаратистською», ніж сам Донбас

    Понад рік минув з часу проголошення і фактичної сепаратизації ДНР і ЛНР. Ретроспективний аналіз дозволяє стверджувати, що влада в Києві говорить одне, а чинить інше: на словах популяризується ідея повернення Донбасу, насправді ж Україна послідовно відрізає від себе проросійсько-терористичні регіони. Послуговуючись хірургічними термінами, триває ампутація загрозливої для всього організму частини, вирізання пухлини. Й Україна завдяки цьому стає сильнішою.