Урок Стамболійського: Янукович змушений домовлятися з опозицією

Погані новини: в Україні епоха «застою» імені Януковича продовжиться до 2015-го року. А варіанти відповіді на питання чи віддасть він владу потім і в який саме спосіб – все більше звужуються.

Нове скликання Верховної Ради запрацювало, Азаров і Рибак отримали посади, комітети розподілено, а шумовиння бійок влаштовується тільки заради телевізійних картинок. Опозиція здалася і грає в гру, правила в якій диктує Партія регіонів. Точніше в гру без правил. Уже ніхто не складає мандатів, якось не сильно цікавлять нових депутатів і фальсифікації в проблемних округах, словом, все стало на свої місця і всі готуються блаженно відпочивати під час зимових свят. Або й довше – до 2015-го року, скажімо.

Уже зрозуміло, що парламентські вибори опозиція не використала для зміни влади чи хоча б для перестановки сил і послаблення Януковича. Наступний такий шанс випаде під час президентських виборів за три роки – і це всіх політиків влаштовує, адже можна зібрати сили для вирішальної битви. Воно й логічно: ну виграла б, наприклад, опозиція парламентські вибори, і що тоді? Правильно, ЮВТ виходить на волю. Яценюк автоматично припиняє бути лідером опозиції, а Кличко йде на рекорд із мовчання в телеефірах і поступово перетворюється на маргінала, бо перемогти Тимошенко він міг би хіба на рингу. Януковичу теж би не спалося – ЮВТ б не дала йому поринути в солодку межигірську дрімоту. А так і вовки ситі – і вівці цілі, і Яценюк далі вдає з себе лідера, і Янукович вдоволено потирає руки, і Юля старіє й втрачає форму за ґратами. І так до 2015-го.

Андрій
Любка

український поет, перекладач і есеїст.

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.

Залишається одне нез’ясоване питання: а що буде, якщо опозиціонер таки виграє найближчі президентські вибори? Однією з ознак авторитарних режимів є їхня неготовність віддавати владу в мирний спосіб. Авторитаризм намагається спочатку схитрувати, сфальшувати, а потім і придушити в разі потреби будь-який опозиційний рух. Навряд чи Янукович погодиться просто так віддати владу і втратити свій персональний рай – Межигір’я.

А історія вчить, що треба домовлятися. Наприклад, у 1923 році у Болгарії було здійснено державний переворот – радикально налаштована опозиція усунула прем’єр-міністра Александра Стамболійського від влади. Кілька днів його катували, потім відсікли голову і відрізали руку. Ту саму праву руку, якою він підписав мирний договір, за яким Болгарія позбулася 10% території. Підписанту Харківських угод Януковичу навряд чи хтось розкаже про цю історію, хоча вона цілком може повторитися і в Україні.

Перед обличчями двох ворогів – Митного Союзу на чолі з Росією і власного розлюченого народу – Янукович буде змушений домовлятися, щоб втримати владу чи хоча б гарантувати собі безпеку у випадку поразки. Домовлятися з опозицією, тобто наслідувати Кучму. Якщо ж він цього не зробить, то доведеться наслідувати когось іншого – як не Каддафі, то Стамболійського.

Отож, найголовнішим наразі питанням є спосіб, у який відбудеться передача влади в Україні. Дата неважлива, влада все одно рано чи пізно зміниться. Але як? Це питання, від якого залежить доля України: або домовлятися, або доля Стамболійського. Третього не дано.

Колаж Андрія Дмитренка