Кирилична зараза: чому і як нам треба оборонятися від російських книжок

Сила імперії полягає у її присутності у кожній хвилині нашого життя, на кожному сантиметрі нашого життєвого простору. Тому про силу сучасних світових потуг можна судити за наявністю продуктів цих держав у будинку кожного. Кому належать технології, на яких працюють наші комп’ютери, мобільні телефони, якого виробництва холодильники у нас вдома, на яких автомобілях ми їздимо? Уточнююче запитання: якщо б зараз ви мали можливість купити машину, це був би «Жигуль» чи інша, не-російська (не-совєтська) машина? Більшість товарів, технологій, продуктів, які використовуються в Україні, виготовлені й вигадані не в Росії. Це і є чесний діагноз месіанству нашого сусіда: йому нічим похвалитися, крім як природними ресурсами (для видобування яких видатного інтелекту не треба) вбивцями й ядерними бомбами.

Якщо газову залежність Україна нарешті усвідомила як «наркотичну голку» й намагається від неї позбутися, якщо ключовим рупорам російського пропагандистського телебачення обмежують трансляцію в Україні, то до книжкового ринку руки ще не дійшли. А це один із найбільших цвяхів у труну української ментальної залежності від Росії, адже хирлявість нашого книжкового ринку паралізує інтелектуальний рух, створення своїх наукових шкіл і ліплення своїх академічних світил і авторитетів, псує життя письменникам, перекладачам і видавцям.

Уже багато років лунають прохання до уряду підтримати українську книжку субвенціями й знесенням оподаткування, зупинивши натомість експансію російської книжки високим ввізним митом. Багато років про це говорили, а нині нарешті настав слушний момент для здійснення задуму. Справа в тому, що російська книжка витісняє й убиває український книжковий ринок. Причина проста: мова й абетка. Кожен українець знає російську, кожен українець читає кирилицю. Отож книги, видані в Росії, безперешкодно потрапляють до українського читача, який платить за них свої гроші. Часто російські книжки дешевші – з банальних економічних причин – високі тиражі дозволяють знизити ціну.

Це псує життя видавцям, які в конкуренції з російськими гігантами ледь животіють. Через це у нас немає високоякісної школи перекладачів художніх текстів на українську – їм ніде публікувати свої переклади, а отже й немає змоги практикуватися й шліфувати майстерність. Це знижує й без того мізерні прибутки українських письменників, особливо авторів масової літератури, адже книжки якоїсь чергової Донцової дешевші за українські відповідники. Все це в сумі створює підґрунтя для колоніальної залежності від Росії, для інтелектуального закріпачення, яке з кожною сторінкою російської книжки тягне нас в болото «русского мира».

Наголошу для неуважних: йдеться про російську, а не російськомовну книжку. Так само, як ми бойкотуємо інші російські товари – снікерси, орбіти, зубні пасти чи алкоголь – треба бойкотувати й російську книжку. В Україні можуть і будуть виходити книжки російською мовою – зокрема, й зараз їх успішно видають різні видавництва, від «Клубу сімейного дозвілля» до «Фоліо». Не завадило б також науково стандартизувати український варіант російської мови – існує ж австралійська англійська, американська англійська, тож може бути – і є! – українська російська. З відмінною фонетикою, видозміненою граматикою, «в Украине» замість «на Украине» і так далі. Змінимо книжки – поволі зміняться й голови, що їх читають.