Чернігівщина уже майже чотири місяці як звільнена, але там досі лишаються сліди перебування російської армії. Волонтери з Repair Together проводять у селах області рейв-толоки, щоб залучити до відбудови більше людей. Село Ягідне на Чернігівщині було окуповане 29 днів: з 5 березня до 2 квітня. У місцевому Будинку культури росіяни облаштували склад боєприпасів, у школі — штаб. У її підвалі окупанти зачинили понад 300 людей, 11 з яких там і померли. Коли українські військові зайшли в село, на деяких вулицях уже не лишалося вцілілих будинків. Тепер за їх відновлення взялися волонтери. Об’єднання Repair Together провело вже вісім толок у селі Ягідному та сусідній Лукашівці, останній захід — під діджейські сети цими вихідними. 23 липня рейв-прибирання проходило на залишках Будинку культури Ягідного. Там під музику понад 200 волонтерів розбирали завали та виносили сміття. На те, щоб за увесь цей час полагодити 15 будинків у Ягідному — замінити вікна, залатати дах чи провести внутрішні роботи — їм знадобилося близько 300 тисяч гривень, які зібрали в інстаграмі. Там же Repair Together і знаходять однодумці — в основному працівники креативної сфери. Про це Bird in Flight розповіла одна з засновниць проєкту Тетяна Бур’янова. Зазвичай волонтери радяться з головою села про те, які сім’ї не мають змоги самотужки полагодити будинок, і в першу чергу приходять до них. Спочатку вони зверталися до будівельної компанії та винаймали майстрів, але з часом до ініціативи приєдналося багато охочих із досвідом ремонту, тому внутрішні роботи у житлах почали виконувати своїми силами. Об’єднання людей, які прибирають сміття та розгрібають завали під музику, вийшло таким видовищним, що потрапило на камеру представників HBO — зараз ті знімають в Україні фільм про електронну музику. До зими волонтери планують відремонтувати ще кілька десятків будинків, слідкувати за анонсами можна інстаграмі Repair Together. Фото: Слава Ратинський, Катя Москалюк

"По півдню України нанесено масований ракетний удар, в тому числі  із застосуванням авіації, з напрямку Чорного моря. Випущено кілька ракет повітряного базування. На Одещині є влучання в приватні будівлі прибережних сіл з наступним загорянням. На місцях працюють  рятувальники. Попередньо 1 людину поранено", - офіційне повідомлення ОК "Південь". "Ранок. Звичайне село Затока. Люди відпочивали та жили. Просто жили. Ні баз, ні військ. Просто терористам з РФ захотілося постріляти. За все відповідатимуть. Кожен. Кожен "освободітєль", який руйнує наше життя", — написав Зеленський про обстріл Затоки.

Під час просування наших військ на захоплену рашистами територію, робота саперів – першочергова. Групи розмінування працюють у безпосередній близькості до противника й часто під обстрілами. Діяльність саперів у районах бойових дій потребує неймовірної концентрації, якісної підготовки та сталевої витримки, тому наші захисники регулярно відточують свої навички. Безмежна вдячність нашим інженерно-саперним підрозділам, які не втомилися захищати Україну.

Знімки відображають деякі з незліченних трагедій російського вторгнення в Україну. Матері та батьки оплакують своїх вбитих синів та дочок. Станом на ранок 21 липня 2022 року, за даними Офісу генпрокурора, внаслідок збройної агресії РФ в Україні загинули 358 дітей. В ООН станом на 18 липня підтвердили 5110 випадків загибелі цивільних людей в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, з яких 346 – неповнолітні. При цьому в організації наголошують, що реальні цифри – значно вищі.

Війна змінила не тільки наш спосіб життя, а й мову. Звичні слова набули нового значення, а їхнє розуміння свідчить про наш спільний досвід та єдність. Ми точно знаємо, що мається на увазі попри всі "не все так однозначно". А які ще слова змінилися для вас?

Краматорськ. Діти мерехтять, як привиди, на порожніх дитячих майданчиках у зарослих бур’янами дворах у глибині міста, жителям якого сказали негайно виїхати. У шестирічної Тані більше не залишилося товаришів по іграх на її вулиці в місті Краматорськ на сході України. Вона сидить на лавці всього за кілька кроків від міського залізничного вокзалу, на який у квітні напала Росія, убивши понад 50 людей, які зібралися там, щоб евакуюватися. На залишках ракети від того обстрілу був напис російською мовою: «Детям». Таня та її батьки не бояться залишитися. У тіні біля нині закритої станції вони насолоджуються тишею між пострілами артилерії, яка утримує російські війська. «Бомби падають по всій країні. Втікати немає сенсу», – розповів батько Тані Олександр Рокитянський. Розмовляючи сама з собою, розташувавшись із розкішною коробкою кольорових фломастерів, Таня додала: «Бац, бац!». Незвичайним є те, що літні жителі східної України відмовляються слухати заклики евакуюватися в безпечніші місця в інших частинах країни. Однак що приголомшує, так це бачити дітей — навіть дитячу коляску — біля лінії фронту. Невідомо, скільки залишилося, оскільки росіяни продовжують наступ у регіоні.Діти не можуть уникнути війни навіть у містах, які вважаються безпечними. Російська ракета вдарила по Вінниці, далеко від фронту в центральній Україні, убивши 23 людини, включаючи трьох дітей — 4-річну дівчинку на ім’я Ліза Дмитрієва та двох хлопчиків 7 і 8 років. Доля дітей, які залишаються поблизу бойових дій, пов’язана з долею їхніх батьків, і небезпека може бути несподіваною. Біля лікарні 18-річний Саша сидить і курить із 15-річним другом. У Сашка забинтована права рука, він дивиться на світ почорнілими очима. Він має подряпини на всьому тілі після того, як його вдарила одна з військових машин, що гуркотіли регіоном, коли переходив вулицю. Українські військові допомогли знайти йому швидку допомогу, за його словами, через поранення у нього була порушена мова. Чому він досі тут живе, Сашко не знає. Мати вирішила, що сім’я не розлучатиметься. Як і дехто зі Східної України, він не називав свого прізвища, турбуючись про свою безпеку. «Я б краще залишився, тому що у мене тут є друзі», — сказав він, але якби у нього були маленькі діти, він би їх вивіз. У чотиримісній лікарняній палаті, яку Саша ділить з іншими пацієнтами, старший чоловік на ім’я Володимир має товсту бинтовану праву руку. За його словами, він був у своєму саду в селі поблизу Бахмута, коли вибухнули касетні бомби. Його родина, в тому числі 15-річна дитина, планує залишитися. Але «маленьких треба евакуювати», – сказав Володимир. «Малі, вони багато чого в житті не бачили». Погодився і поранений військовий Максим, який відновлюється після струсу мозку під час обстрілу. Вперше з моменту вторгнення Росії 24 лютого він залишив лісові траншеї та може поговорити по телефону зі своєю донькою-підлітком, яка перебуває у відносній безпеці в місті Запоріжжя, за кілька годин їзди звідси. Це також перша нагода Максима побачити, як виглядає нормальне життя в Україні майже за півроку, і він здивований, коли бачить дітей так близько до бойових дій. «Вони діти», — сказав він з тією ж грубістю, з якою називає всю війну «нісенітницею». Доктор Віталій Маланчук зазначив, що у лікарні «досить велика» кількість дітей. Йому незручно, що деякі люди, які мали б евакуюватися, сприймають його присутність як обнадійливу причину залишитися. Коли на дитячому майданчику в Краматорську завиває сирена останньої авіаційної тривоги та артилерійські стріли, дівчинка з косичками, пищаючи, біжить від рішучої погоні за маленьким хлопчиком. Крутиться маленька карусель. Дмитро та Карина Пономаренко чекають на доньку, майже 5-річну Ангеліну, разом із рожевим велосипедом із тренувальними колесами. Безпечних місць, мовляв, немає, а Краматорськ – це дім. Вони вважають, що важко піти звідти, а почати заново в іншому місці – дорого. Деякі жителі, які виїхали, тепер повертаються, кажуть вони, воліючи скористатися своїм шансом. Вони залишатимуться стільки, скільки зможуть, навіть коли росіяни підуть ближче. «Вона звикла до сирен, але вибухи їй все одно заважають», — сказав Дмитро про Ангеліну. Їй кажуть, що це грім, але вона якось навчилася боятися літаків, навіть українських. З кожним днем стає менше дітей, з якими можна гратися, але Ангеліна розважається сама, сказав її батько. «Гіперактивна», — додав він із стомленою любов’ю. З настанням вечора сім’я йде, проходячи біля пам’ятника танку. Тіні скраяють потрісканий бетонний квадрат. Сирена повітряної тривоги все ще лунає.

Країна-вбивця здійснила ракетні удари просто в людне середмістя Вінниці, внаслідок чого сталося влучання на паркувальний майданчик поблизу дев’ятиповерхового Будинку побуту «Ювілейний» та у концертну залу – Будинок офіцерів, частково зруйновано медично-діагностичний центр. Згоріло до 30 авто. Від ударів також постраждали розташовані неподалік житлові будинки.  «Калібри» прилетіли з акваторії Чорного моря у 10:45. Декілька ракет було збито силами ППО.  Загиблих станом на 14:00 - 20, серед яких 3 дитини. Близько 90 потерпілих звернулися за допомогою до медзакладів, приблизно півсотні з них у важкому стані. Пожежу ліквідовано. Працюють слідчі, прокурори, поліція, близько 150 рятувальників, кінологів та психологів. За фактом обстрілу розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами порушення законів та звичаїв війни, що поєднано з умисним убивством (ч. 2 ст. 438 КК України). Президент Володимир Зеленський назвав ракетний удар терористичним актом з боку рф. Як повідомляє Національна поліція, у Вінниці розгорнули мобільний пункт для звернень громадян (вул. Замостянська, 37) та відкрито гарячі лінії для пошуку зниклих осіб: «Якщо ваші рідні чи знайомі перебували у місці прильоту і не виходять на зв'язок, телефонуйте 050-222-03-26 або 59-42-00».

Дозріла пшениця і суха стерня на українських полях легко спалахують від артобстрілів російських загарбників. До проблем замінувань, вирв від снарядів улітку додалося і знищення українського врожаю вогнем. Який вигляд мають понівечені гектари зернових під час повномасштабного вторгнення рф в Україну, дивіться в добірці світлин. російські війська обстрілюють поля у Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській, Херсонській областях. А близько 22% усієї української сільгоспземлі, за даними NASA Harvest, зараз окуповані росіянами. Як повідомляє поліція Херсонщини, уже вигоріло сотні гектарів пшениці, ячменю та інших зернових культур. А знищення хліба – один із найтяжчих злочинів у воєнний час. Через постійні обстріли, зазначають правоохоронці, гасити такі пожежі складно, а на окупованих територіях росіяни навмисно не дозволяють це робити. Поліція Херсонщини порушила кримінальну справу проти російських військових, звинувачуючи їх у цілеспрямованому знищенні фермерських господарств запалювальними снарядами. Щоб урятувати хоч частину врожаю, селяни подекуди працюють на техніці поруч зі стіною вогню. Після пожеж залишається випалена земля. Однак поля, які згоріли, будуть придатні для засіювання вже наступного сезону, стверджують в Українській зерновій асоціації (УЗА).  Водночас не отриманий прибуток від втраченого урожаю може завадити аграріям провести наступну посівну кампанію. Офіційної оцінки спалених полів та збитків від пожеж у масштабах України немає. За даними оперативного штабу з фіксації екологічних злочинів росії при Держекоінспекції, з початку війни зафіксовано 3 тис. пожеж на площі понад 1,5 млн га, з них понад третина, або 690 тис. га, – це сільгоспземля, ще 270 тис. га – лісові угіддя. В Українській зерновій асоціації прогнозують, що за підсумками 2022 року аграрії зберуть близько 70 млн т зернових та олійних культур. У прогноз закладено ризик того, що частину врожаю не вдасться зібрати або його знищать. Нагадаємо, що 2021 року аграрії зібрали рекордні за всю історію незалежної України 106 млн т зернових та олійних.

Скільки українських дітей постраждало та ще постраждає від війни? Можна лише здогадуватись. А великі програми допомоги дітям, адаптації їх до нових умов життя, мають розроблятися вже "на вчора". Наразі на цьому відрізку фронту найперші – волонтери. Кореспонденти УНІАН побували у приватній школі під Києвом, яка стала місцем, де психологи допомагають дітям-переселенцям. Коли країна знатиме точну статистику загиблих та поранених через російську агресію, можна буде порахувати й кількість сиріт. Наразі можемо лише здогадуватись про кількість дітей, які отримали психологічні травми під час обстрілів, евакуації, втрати близьких та просто розлуки з батьками. Адаптувати маленьких українців до нових умов життя – вкрай складне завдання. Однак вже є ті, хто намагається. "Минулої зміни у нас був хлопчик Кирило, який посивів у свої 13 років. Він з мамою та молодшим братом виїжджали з Сєвєродонецька, і на його очах розстріляли машину з друзями. Я - психолог із багаторічним досвідом, але не знала, як до нього підійти. Тиждень з ним працювали вожаті, ще декілька психологів… І потроху, потроху ми йому допомогли. Він почав гратися з іншими дітьми, повернувся до нормального стану", – розповідає директорка та засновниця літнього дитячого проекту "7fields" Оксана Волжина. Цей "табір відпочинку від війни" відкрився близько місяця тому у Київській області. Його гості – діти-переселенці. Тут були харків'яни, діти з Ірпеня та Лисичанська, з Херсонської та інших областей, ті, хто через обстріли та під обстрілами виїжджали з рідних будинків. Ми приїжджаємо на початок "години купання". Діти взяли в кільце невеликий басейн, з нетерпінням чекають, поки він наповниться свіжою водою. Ще хвилина і малюки зі щасливим сміхом плюхаються і хлюпаються у воді. Ідеальна картинка літнього відпочинку… Ось тільки у кожної дитини тут - своя сумна історія. "З нашого будинку вже всі повиїжджали - у нас район, який найбільше обстрілюється. Від мого будинку лише сотня метрів до місця, де точилися бої, а у під'їзд прилетіла ракета", - розповідає 16-річний харків'янин Кирило. Психологи в один голос попереджають: не можна розпитувати дітей про життя у сховищах, обстріли, евакуацію, ставити питання про те, що вони відчували, переживали. Необережна цікавість повертає у жахливе минуле, дитина може серйозно поранити себе спогадами. Завдання дитини - все з себе вивантажити, вона не повинна з цим жити, інакше - травма назавжди. І деякі діти самі поспішають поділитися. Пам'ять наче переповнена, тож хлопчики та дівчатка намагаються виговоритись і так позбавитись від болю. Такий і наш співрозмовник Кирило, він розповідає про обстріли Харкова, не чекаючи на запитання. Завдання дорослих – уважно слухати такі спогади. "Коротше, як почалася війна, ми пішли до своїх кумів, це на 3-4 будинки від нашого, трохи глибше. Прожили у підвалі десять днів. Без опалення, без електрики. Я боявся виходити надвір через обстріли. Губився в часі, не розумів, ранок зараз чи вечір: думаєш, що вже годин десять вечора, а на вулиці 11 ранку... Спав на підлозі, і саме лежав, коли був приліт за 10-15 метрів від нас. Все почало труситься, все в диму, всі в паніці… Нас забрали волонтери, згодом військові відвезли на вокзал. Це було так страшно, що я зараз у якихось словах можу заїкатися. Мої молодші брати і сестри - такі ж заїкані", - ділиться пережитим Кирило. Вихователі розповідають про різні наслідки, про страхи, панічні атаки, когось із малюків переслідували нічні кошмари, у когось захисна реакція вилилася в агресивність. "Один наш хлопчик навіть не міг нормально говорити, кричав, лякав інших. Питаю: "Ти чого кричиш?", а він: "Таке життя!". Але під кінець зміни був спокійний: "Я розумію, що треба себе контролювати", - розповідає адміністраторка "7fields" Аліна Кожухвіська. Дорослі тут діляться головними секретами роботи з дітьми. Це - готовність приділити увагу, вислухати, дати любов і… режим дня. "Мало хто вдома дотримується режиму, а він чудово діє на психіку", - стверджує Оксана Волжина. Здається, що в такому тихому куточку, де природа сприяє релаксу, боятися нічого. Але під час тривоги діти спускаються в укриття, а поруч є автобуси, які миттєво проведуть евакуацію у разі потреби. Треба сказати, що дітки переживають більше за батьків, які залишилися в сусідньому місті. Малеча розпитує вихователів, чи не було обстрілів поблизу (телефони у дітей забирають і видають лише на недовгий час увечері). Після басейну - уроки англійської та музики. Співати маленькі українці дуже люблять. У "7fields" навіть мають власний "хіт". "На дискотеці весь табір стояв із долонею біля грудей та співав… гімн. І це був не просто завчений жест. Діти з різних змін запитують одне: "А як ми можемо допомогти Україні?". Не буває худа без добра. Покоління, яке росте, буде дуже сильним, мудрим. Треба йому допомогти, у нас є можливість проростити гарне "насіння" для нашої землі. Дітей треба підтримувати, давати їм можливість бути самостійними. Зростання завжди йде через кризи. Так ми стаємо сильнішими", - каже Волжина. На підтвердження таких слів 13-річна дівчинка з Каховки розповідає про окупацію: "Ми ходили містом у толстовках з "російським військовим кораблем". Російські солдати казали: "Нам не подобається, що ви таке носите". Ми: "Нам не подобається, що ви наше місто окупували". А коли виїжджали, були їхні блок-пости. Вони нам цукерки давали, ми їх викидали... Росіяни тоді таку маячню несли: "Мирного неба над головою"". Зрозуміло, що 12 днів – дуже маленький період, щоб провести повноцінну психотерапію. Але й такого терміну вистачає, щоб діти позбавилися частини травм, завданих війною. Ось тільки вона не закінчилася, і несе нові та нові проблеми батькам. "Посивілий хлопчик, про якого я розповідала на початку, повернувся додому щасливим. Але незабаром мені подзвонила його мама. У Сєвєродонецьку вона мала свій успішний бізнес, але втратила роботу, гроші. Їй зараз немає, на що винайняти квартиру, і мама вирішила, що відправить Кирила до його батька, в Росію, а молодшого сина - до бабусі під Сєвєродонецьк. Як це несправедливо, боляче... Ти витягуєш, витягуєш дитину, і все руйнується в одну мить. Для хлопчика трагедія ще й у тому, що він - не розлий вода з молодшим братом, - розповідає Волжина. - Важко слухати, як діти голодували, як сиділи без води. Але коли у них немає майбутнього – найтрагічніше. Україна – це люди. Ми тимчасово втрачаємо території, але не маємо назавжди втрачати людей. Нам потрібна допомога всього світу, усієї громади, щоб налагодити життя тут". Наразі "табір відпочинку від війни" може прийняти лише 50 дітей за зміну, яка триває 12 днів, вартість перебування однієї дитини -  315 євро, усю суму сплачують меценати. Запис до табору здійснюють за допомогою місцевої влади того чи іншого району/області. Проте досвід цього закладу може бути цікавим, наприклад, приватним школам та садкам, які спорожніли через війну, але можуть у серпні прийняти у себе дітей-переселенців. А насамперед його роботою мають цікавити шкільні психологи. Якщо навчання українських школярів у новому навчальному році відбуватиметься офлайн, їм доведеться зіткнутися з новими проблемами, досвід вирішення яких, є далеко не у всіх.

У Києві розпочинають проводити регулярні заняття з цивільним населенням для підготовки до захисту та оборони міста. Мешканців столиці навчатимуть, як потрібно діяти при обстрілах, масових ураженнях, як поводитись з вибухонебезпечними предметами та іншому. До цього ж подібні заняття проводилися підрозділам територіальної оборони та добровольчим формуванням. Початкове таке тренування вирішили провести з керівним складом районних державних адміністрацій (РДА) міста Києва. На думку заступника директора Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації Михайла Щербіни, в теперішніх умовах цивільній людині необхідно володіти хоча б елементарними навичками захисту в надзвичайних ситуаціях. "Ми вважаємо, що необхідно проводити заняття не тільки з військовими, добровольчими формуваннями, а й зі всім населенням міста Києва, щоб воно знало основи цивільного захисту, як діяти в умовах обстрілів, в умовах певного ураження. Люди повинні уявляти, які є засоби ураження, чим противник може обстріляти місто, і як діяти в тій чи іншій ситуації. І для цього ми починаємо заняття з цивільним населенням", - сказав Щербіна. Перше пробне заняття проводили з представниками столичних РДА, бо в майбутньому такі заняття планується зробити на базі кожного району міста Києва, щоб усі бажаючі змогли до них долучитися. "Оце перше заняття ми проводимо саме з ними, щоб потім вони могли такі самі заняття організувати на базі кожного району. Ми будемо допомагати з інструкторами, а вони вже добиратимуть базу для навчання", - каже  заступник директора Департаменту муніципальної безпеки. На початку заняття, незважаючи на дрібний дощ, усіх вишикували в шеренгу та розповіли про правила безпеки, яких необхідно дотримуватись під час навчань. Далі усіх розподілили на три групи, які потім переміщалися по черзі на різні локації. Так, на першій локації провели лекцію щодо того, як необхідно поводитись при застосуванні зброї масового ураження - хімічної, бактеріологічної, ядерної. Показали, як зробити захисний одяг з підручних засобів, а також розповіли про першочергові дії в подібних ситуаціях. Вже на другій місцевості учасники навчань отримали інформацію про тактично-технічні характеристики основних зразків озброєння, їх уражаючі фактори та порядок дій під час обстрілів. Усі охочі мали змогу власноруч зібрати та розібрати вогнепальну зброю. На третій локації можна було дізнатися про різні види мін, а також послухати про те, як їх відрізняти та як діяти, якщо знаходиш підозрілий предмет. Крім того, провели заняття з тактичної медицини. Слухачі дізналися про порядок надання першої медичної допомоги в зоні вогневого контакту та евакуації пораненого. Також кожен охочий міг спробувати застосувати набуті теоретичні знання на практиці. Завершальним етапом заняття стало виконання вправ зі стрільби з АК-74. Загалом, до занять долучилися заступники голів РДА та керівники підрозділів, що опікуються питаннями оборони і цивільного захисту. Зокрема, це начальники відділів цивільного захисту, начальники секторів (головні спеціалісти) з питань мобілізаційної роботи, посадовці, які відповідальні за організацію територіальної оборони, начальники секторів (головні спеціалісти) з питань запобігання та виявлення корупції та взаємодії із правоохоронними органами.За словами директора Департаменту муніципальної безпеки Романа Ткачука, до занять також долучили і працівників освіти, яким належить організувати з вересня навчальний процес в умовах воєнного стану: "Сьогодні у багатьох мешканців та гостей столиці може скластися враження, що Київ живе мирним життям. Але загрози лишаються, і одне з головних завдань міської влади – забезпечити навченість, організувати взаємодію працівників державних адміністрацій усіх рівнів у протидії російській агресії". Поки у Київській міській державній адміністрації напрацьовують алгоритм запису на заняття з підготовки до оборони та захисту міста усіх охочих. Про всі деталі та коли буде відкритий запис - обіцяють повідомити пізніше.