Фотографи Жан-Марк Каймі та Валентина Піччінні задокументували кілька історій українок у школі польського Перемишля, яка стала притулком для біженців. Вони також попросили жінок показати символічну річ, яку ті встигли взяти з собою. Так з’явилася серія No Woman No Cry. Жан-Марк та Валентина — дует фотографів, які з 2013 року працюють над документальними і персональними проєктами. Роботи публікувалися у The Guardian, Die Zeit, Politico, Le Monde, Wired, GQ та Newsweek. Дует отримав кілька міжнародних премій, а також був фіналістом Bird in Flight Prize ‘2020 із проєктом Güle Güle. Протягом кількох років вони висвітлювали події в Україні, зокрема Революцію Гідності та війну на Донбасі. — За кілька місяців до вторгнення ми переїхали до Києва, у квартиру нашого друга на Оболоні. Ми документували життя країни, яка готувалася до війни. Усюди з’являлися майстер-класи з виживання, невідкладної медичної допомоги, поводження зі зброєю тощо. Ці курси були популярними серед звичайних людей. Коли почалася війна, ми поїхали до Львова, щоб зафіксувати масову втечу людей, якої не було з часів Другої світової. Зі Львова рушили до Польщі. Там у нас був доступ до школи у Перемишлі, яку перетворили на пункт збору біженців. Серія No Woman No Cry була створена саме там. Жінок ми фотографували майже одразу після прибуття до притулку, всі мали драматичну історію. Вони розповіли нам, як залишали в Україні своїх літніх батьків, друзів, домашніх тварин, будинок, роботу та все, що нажили протягом життя. Серія базується на концепції диптиху: інтимний портрет героїні великим планом поєднується з чимось важливим, що вона взяла з собою і що має велике символічне значення. Це можуть бути паспорт, фотографії, талісман на удачу, домашні тварини, дитячі іграшки, рятівні ліки та навіть кухонний ніж. Своєю серією ми хотіли озвучити окремі історії, уникаючи образу анонімної масової міграції. Це дозволяє глядачу зіткнутися віч-на-віч з героями історичної події та з впливом війни на людські життя.

Росіяни обстріляли центр Херсона, у результаті загинули восьмеро людей, 35 - поранені, з них 16 - у важкому стані, повідомляє офіс президента. Обстріл відбувся біля центрального ринку в базарний день, кажуть місцеві мешканці. "Росіяни здійснили черговий терор — обстріляли центр міста! Загинули люди, зруйновано будівлі. Центр міста, вихідний день, багато людей на вулиці", - написав заступник голови офісу президента Кирило Тимошенко. Президент Володимир Зеленський назвав обстріл терором. "Соцмережі скоріш за все позначать ці фото як "чутливий контент". Але це не чутливий контент – це реальне життя України та українців. Країна-терорист продовжує нести "рускій мір" у вигляді обстрілів цивільного населення. Херсон. Зранку, у суботу, у переддень Різдва, у центральній частині міста. Це не військові обʼєкти, це не війна за правилами. Це терор, це вбивства заради залякування та задоволення. Світ має бачити та розуміти, проти якого абсолютного зла ми воюємо", - написав він. Президент поширив жахливі фото з місця подій. Українська армія звільнила Херсон з російської окупації 11 листопада, але на лівому березі Дніпра досі перебувають російські військові, і відстань між цими берегами подекуди сягає лише 500 метрів. Відтоді, стверджують українські військові, Росія тероризує місто та завдає ударів по цивільних об'єктах. Жодної військової доцільності в цих обстрілах немає. 23 грудня у Херсоні від обстрілів загинули двоє цивільних. Під час обстрілів 15 грудня загинули ще двоє, ще двоє отримали поранення. За день до того через російські удари було троє загиблих та 13 поранених. Серед загиблих - 8-річний хлопчик, повідомляв у вечірньому зверненні президент Володимир Зеленський. У місті з великими труднощами відновлюють критичну інфраструктуру - під час окупації та перед відступом Росія її зруйновала. Тому з листопада люди багато часу сиділи без води та електрики. Вже кілька разів подачу світла відновлювали, але Росія новими обстрілами руйнує підстанції та лінії електропередач.

Бахмут зараз — поле бою із постійними обстрілами та вуличними боями на околицях. Українські військові відбивають штурми найбоєздатніших російських підрозділів впродовж п’яти місяців. Колись красиве місто із фонтанами та алеями троянд перетворилось на випалені руїни. У вцілілих холодних квартирах залишається близько десяти тисяч людей. Щодня є загиблі, зокрема і під завалами, втім їхні тіла зараз неможливо витягти. Журналісти Суспільного Тарас Ібрагімов і Христина Гаврилюк в ці дні побували у Бахмуті.

Як повідомили в ОВА, в області троє людей постраждали, дев’ять приватних будинків пошкоджені внаслідок атаки РФ. У Києві люди не постраждали, проте уламки пошкодили проїжджу частину у Солом’янському районі, а також вікна багатоповерхівки у Шевченківському районі.Після російського удару дронами в енергосистемі України склалася важка ситуація, в 10 областях і в Києві застосовані аварійні вимкнення електроенергії.

Загинув під час евакуації поранених: у Києві попрощалися з медиком-добровольцем «Госпітальєрів» Ніко, який приїхав зі Швеції рятувати життя українців. «Під час евакуації поранених із фронту сталося зіткнення нашого евакуаційного авто з бойовою машиною піхоти, покинутою серед дороги. А евакуація відбувалась з самого нуля», - розповіли в медичному добровольчому батальйоні

Минулого понеділка, 5 грудня, російські терористи увосьме завдали масованого удару по енергосистемі України. Із 70 крилатих ракет, випущених ворогом, українська ППО збила понад 60, проте повністю уникнути влучень не вдалося. У результаті кілька міст знову занурилися у морок. Зокрема, Одеса виходить із блекауту вже третю добу. Енергетики роблять неможливе, намагаючись усунути наслідки терористичних атак. Кореспондент видання «Думська» Олександр Гіманов побував на одній із локацій і поспілкувався з бригадою електромонтерів компанії «ДТЕК Одеські електромережі», які повернулися з відрядження до звільненого Херсону, щоб повернути світло Одесі. Промоклий вітер і неприємний дрібний дощ добре спостерігати з вікна своєї квартири, нехай і позбавленої електрики. Проте відновлювати цю саму електрику в таку погоду — задоволення сумнівне. Ми перебуваємо в Одеській області, недалеко від місця прильоту російської ракети. Її уламки досі розкидані в полі, вибухова хвиля пошкодила лінії електропередачі, що живлять обласний центр. Бригада електромонтерів працює тут уже кілька годин — після того, як ліквідували обрив на іншій ділянці. Чоловіки тягнуть через розоране поле багатожильний сталевий дріт, щоб потім підняти його за допомогою автовишки та закріпити на опорі за двадцять метрів над землею. Інша група обварює пошкоджені осколками ділянки металевих опор. «Тут були пошкоджені металоконструкції, зірвало дроти, — розповідає майстер центру з ремонту ліній електропередачі Станіслав Богунов, поки ми переходимо до наступної опори. — Для цієї роботи додаткові матеріали не потрібні, тут роботи на один день». Основна складність, за словами енергетика — погода і болото. Розораний ґрунт, немов трясовина, хапає робітників за гумові чоботи, колеса автотехніки додатково обгорнуті ланцюгами. На ділянці працюють дев'ять електромонтерів, дві автовишки та два допоміжних автомобілі. Два дні тому вони відновлювали світло у визволеному Херсоні. «Як почалася війна, ми їздили в деокуповані Бородянку, Гостомель, Бучу, Ірпінь, — розповідає Станіслав. — Потім були в Краматорську, Слов'янську, Лимані, а потім уже в Херсоні. Налагодили там лінію від Миколаєва на 154 кВ. За три тижні зробили понад дев'ять кілометрів у районі Посад-Покровського». За словами водія автовишки Юрія Деордієнка, різниця між роботою на Одещині та на звільнених територіях — у кількості залишених ворогом мін та в обстрілах. «Тут ми можемо спокійно під'їхати на машині, а там замінували все: дороги, узбіччя, під'їзди до опор і самі опори, — розповідає Юрій. — Спочатку сапери працюють, потім ми. Усі ходили однією стежкою, обгородженою стрічками. Сапери теж не все можуть, після нас вишка вибухнула. Хлопці в порядку, а машина постраждала». Крім звичайного спорядження, одеським електрикам доводилося надягати бронежилети, а звичні помаранчеві пластмасові каски міняти на кевларові шоломи. «У Лимані росіяни стояли за сім кілометрів, але в Херсоні складніше було: бомбили сильніше, — згадує одесит. — Бувало, сьогодні підняли лінію, а її через дві години знову росіяни поклали своїми ракетами. Доводилося їхати назад і піднімати дроти. Спілкувався раз із військовим, так він каже — у вас небезпечніша робота буде, ніж у нас, я хоч під деревом, в окопі, а ви по стовпах лазите, вас здалеку видно».

Костянтин Ліберов, фотограф: «Нещодавно в мережі ми почули таку фразу: Бахмут – це пункт незламності. Все інше – пункти обігріву. З міста роблять другий Маріуполь. На це боляче дивитись, адже ми своїми очами бачили занепад міста. Ще в липні, хоча вже було чути гуркіт гармат, в центрі працювали фонтани. Бахмут тримався і тримається до останнього.Прильот просто на наших очах. Миттєво здіймається полум’я, вибігають люди. Їх двоє залишилось в будівлі, живуть у підвалі з собакою. Чоловік тут же повертається просто у полум‘я: він має дістати газові балони, щоб не відбулося вибуху. За десять хвилин полум‘я охоплює вже цілий поверх. Жінка каже, це вже шостий прильот у під‘їзд за тиждень. Намагаємось викликати ДСНС. Кажемо: «ви ж розумієте, що вони скоріш за все не приїдуть? Місто криють просто зараз. Це дуже небезпечно»Однак за хвилину у подвір‘я заїжджає червона машина. Жінка не стримує емоцій та плаче: «Мої ви рідні! Дякую!»Людей у подвір‘ї все більше: допомагають військові, поліція, всі намагаються якомога швидше затушити полум‘я. І все це під гуркіт не на секунду не припиняючогося обстрілу.Бахмут незламний. Але як же боляче дивитись, як на твоїх очах згорає чиєсь життя. І ти нічим не можеш допомогти».

Лікарі у місті Бахмут Донецької області ведуть боротьбу за життя кожного пораненого військового. Це місто в останні місяці перетворилося на одну з найгарячіших точок російсько-української війни. У лікарні без електрики надається перша допомога тим, хто прибуває з передової. Знімальна група державного інформаційного агентства Туреччини Anadolu за спеціальним дозволом зняла поранених солдатів у лікарні Бахмута. "Бахмутська лікарня, яка знаходиться під контролем української армії, розташована на лінії фронту, навколо неї ведуться постійні жорстокі ракетно-артилерійські обстріли. Саме в цю лікарню везуть поранених на фронті українських бійців, адже це дуже близько. Окрім надання першої допомоги пораненим бійцям, у госпіталі проводяться також екстрені хірургічні операці", - розповіли турецькі журналісти. (Metin Aktaş/Anadolu Ajansı)

Заповнені дощем окопи, багнюка та посічені від обстрілів дерева в Україні викликали в соціальних мережах порівняння із фотографіями часів Першої світової війни. У цій галереї – порівняльні фотографії двох дуже різних конфліктів, які з настанням зими стають все більш схожими.

Бахмут, як кажуть військові - один із «найгарячіших» напрямків на лінії фронту. З травня місто в Донецькій області перебуває під обстрілами російської артилерії. Поруч із військовослужбовцями там знаходяться і військові медики, які щодня рятують життя поранених бійців в стабілізаційному пункті. Один день в стабілізаційному пункті із військовими медиками: фоторепортаж Сергія Нужненка