Українські військові в Соледарі та Бахмуті проливають кров російських військ у запеклих боях, доки Росія заявляє про свою перемогу. Фотокореспондент Радіо Свобода Сергій Нужненко та фотокореспондент Reuters Олександр Ратушняк зняли ці кадри широкомасштабної російсько-української війни 14–15 січня. Російські найманці з ПВК «Вагнер» заявили 10 січня, що захопили Соледар, хоча запеклі бої продовжуються всередині та навколо українського соледобувного міста. Хоча Соледар є дуже невеликою військовою цінністю, його захоплення буде найзначнішим досягненням Москви на полі бою за останні місяці. «Все повністю зруйновано. Життя майже не лишилося. Чого Росія там домагається?» — питав минулого тижня президент України Володимир Зеленський. Обидві сторони не розкривають інформацію про втрати під час того, що багато аналітиків називають одними з найнапруженіших і найкривавіших бойових дій за всю війну. Поки аналітики продовжують обговорювати питання про стратегічне значення запеклих боїв за Соледар та Бахмут, Росія продовжує вкладати значні кошти у спроби захопити східноукраїнські міста, які, можливо, мають символічне значення для Кремля. Захоплення Росією Соледара дозволило б російським військам наблизитися до більшого міста Бахмута, яке знаходиться приблизно за 15 км на південний захід. Кремлю так і не вдалося здобути цей приз. Відома як «Бахмутська м'ясорубка», битва за місто, в якому раніше мешкало 70 тисяч жителів, триває вже кілька місяців, залишаючи за собою апокаліптичні сцени смерті та руйнувань. У коментарях, переданих 15 січня, президент Росії Володимир Путін заявив про перемогу в Соледарі, заявивши: «Є позитивна динаміка [у бойових діях]. Все розвивається за планом». Київ спростував цю заяву, заявивши, що тяжкі бої продовжуються.

14 січня, коли війська РФ завдали по Україні чергового масованого удару, в Дніпрі російська ракета влучила у житловий будинок. Військові кажуть, що це була крилата ракета Х-22. У результаті обвалилися два під’їзди 9-поверхового будинку, в якому загалом мешкають понад 1100 людей. Влада припускає, що військові РФ цілилися у ТЕС, а влучили у будинок. Кількість жертв може і далі зрости, оскільки рятувальні роботи тривають.Станом на 14:00 16 січня врятовано 39 осіб (з них 6 дітей), загинуло 40 осіб, з них 3 дитини, травмовано 75 осіб (з них 14 дітей), отримано 46 повідомлень про безвісно зниклих осіб (з яких перебування 12 осіб встановлено). Місцевими органами влади організовано тимчасове проживання 43 осіб, які звернулися за допомогою. Розгорнуто 16 наметів для обігріву та харчування постраждалих, видачи одягу та речей першої необхідності, а також забезпечення роботи органів управління. Тривають пошуково-рятувальні роботи та демонтаж небезпечних конструктивних елементів. Забезпечено освітлення місця проведення робіт. Комунальними службами вивезено понад 8 тис. тон будівельних уламків та 41 пошкоджений автомобіль. Комунальники та добровольці наразі прибирають територію, зашивають фанерою розбиті вікна прилеглих будинків. На місці події розгорнуті «пункти незламності», працюють волонтери з гарячою їжею та психологи.

Рятувальники Головного управління ДСНС України у Харківській області щодня стоять на захисті харків’ян від наслідків ворожих атак. Самовіддано йдуть до самого пекла, аби врятувати Харківщину від вогню, зберегти її інфраструктуру заради життя мирних людей.

Сьогодні вранці, 29 грудня, до оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України у м. Києві почали надходити повідомлення про влучання за кількома адресами у Дарницькому, Печерському, Солом’янському та Голосіївському районах столиці.У Дарницькому районі за однією адресою, внаслідок падіння уламка збитої ворожої ракети, сталось загоряння та руйнування конструкцій 2-поверхового житлового будинку на площі 100 кв. м. Пожежу ліквідовано. За другою адресою сталось руйнування покрівлі будинку без послідуючого горіння. До прибуття підрозділів було врятовано 2 осіб. Медики надали допомогу на місці та госпіталізували. Також госпіталізовано 14-річну дівчину, яка викликала рятувальників на місце події. Рятувальники продовжують пошукові та аварійно-рятувальні роботи. Інформація щодо потерпілих уточнюється.У Печерському районі сталось падіння уламків ворожої ракети на дитячий майданчик. Також падіння уламків ракети було ще за 2 адресами. Жертв та потерпілих немає. Наші підрозділи не залучались.У Голосіївському районі уламки збитої ворожої ракети впали поруч з автомобілем. Жертв та постраждалих немає.У Солом’янському районі уламки збитої ворожої ракети впали на дах 5-поверхового житлового будинку. Жертв та постраждалих немає.Загалом на місцях подій було залучено 5 одиниць основної та спеціальної пожежно-рятувальної техніки, а також 27 чоловік особового складу. Зранку 29 грудня Росія здійснила ракетну атаку по Україні. Зокрема, війська РФ обстріляли Київ, Полтаву, Львів, Харків, Миколаїв. Загалом РФ випустила 69 ракет, 54 з яких збили наші захісники.

Фотографи Жан-Марк Каймі та Валентина Піччінні задокументували кілька історій українок у школі польського Перемишля, яка стала притулком для біженців. Вони також попросили жінок показати символічну річ, яку ті встигли взяти з собою. Так з’явилася серія No Woman No Cry. Жан-Марк та Валентина — дует фотографів, які з 2013 року працюють над документальними і персональними проєктами. Роботи публікувалися у The Guardian, Die Zeit, Politico, Le Monde, Wired, GQ та Newsweek. Дует отримав кілька міжнародних премій, а також був фіналістом Bird in Flight Prize ‘2020 із проєктом Güle Güle. Протягом кількох років вони висвітлювали події в Україні, зокрема Революцію Гідності та війну на Донбасі. — За кілька місяців до вторгнення ми переїхали до Києва, у квартиру нашого друга на Оболоні. Ми документували життя країни, яка готувалася до війни. Усюди з’являлися майстер-класи з виживання, невідкладної медичної допомоги, поводження зі зброєю тощо. Ці курси були популярними серед звичайних людей. Коли почалася війна, ми поїхали до Львова, щоб зафіксувати масову втечу людей, якої не було з часів Другої світової. Зі Львова рушили до Польщі. Там у нас був доступ до школи у Перемишлі, яку перетворили на пункт збору біженців. Серія No Woman No Cry була створена саме там. Жінок ми фотографували майже одразу після прибуття до притулку, всі мали драматичну історію. Вони розповіли нам, як залишали в Україні своїх літніх батьків, друзів, домашніх тварин, будинок, роботу та все, що нажили протягом життя. Серія базується на концепції диптиху: інтимний портрет героїні великим планом поєднується з чимось важливим, що вона взяла з собою і що має велике символічне значення. Це можуть бути паспорт, фотографії, талісман на удачу, домашні тварини, дитячі іграшки, рятівні ліки та навіть кухонний ніж. Своєю серією ми хотіли озвучити окремі історії, уникаючи образу анонімної масової міграції. Це дозволяє глядачу зіткнутися віч-на-віч з героями історичної події та з впливом війни на людські життя.

Росіяни обстріляли центр Херсона, у результаті загинули восьмеро людей, 35 - поранені, з них 16 - у важкому стані, повідомляє офіс президента. Обстріл відбувся біля центрального ринку в базарний день, кажуть місцеві мешканці. "Росіяни здійснили черговий терор — обстріляли центр міста! Загинули люди, зруйновано будівлі. Центр міста, вихідний день, багато людей на вулиці", - написав заступник голови офісу президента Кирило Тимошенко. Президент Володимир Зеленський назвав обстріл терором. "Соцмережі скоріш за все позначать ці фото як "чутливий контент". Але це не чутливий контент – це реальне життя України та українців. Країна-терорист продовжує нести "рускій мір" у вигляді обстрілів цивільного населення. Херсон. Зранку, у суботу, у переддень Різдва, у центральній частині міста. Це не військові обʼєкти, це не війна за правилами. Це терор, це вбивства заради залякування та задоволення. Світ має бачити та розуміти, проти якого абсолютного зла ми воюємо", - написав він. Президент поширив жахливі фото з місця подій. Українська армія звільнила Херсон з російської окупації 11 листопада, але на лівому березі Дніпра досі перебувають російські військові, і відстань між цими берегами подекуди сягає лише 500 метрів. Відтоді, стверджують українські військові, Росія тероризує місто та завдає ударів по цивільних об'єктах. Жодної військової доцільності в цих обстрілах немає. 23 грудня у Херсоні від обстрілів загинули двоє цивільних. Під час обстрілів 15 грудня загинули ще двоє, ще двоє отримали поранення. За день до того через російські удари було троє загиблих та 13 поранених. Серед загиблих - 8-річний хлопчик, повідомляв у вечірньому зверненні президент Володимир Зеленський. У місті з великими труднощами відновлюють критичну інфраструктуру - під час окупації та перед відступом Росія її зруйновала. Тому з листопада люди багато часу сиділи без води та електрики. Вже кілька разів подачу світла відновлювали, але Росія новими обстрілами руйнує підстанції та лінії електропередач.

Бахмут зараз — поле бою із постійними обстрілами та вуличними боями на околицях. Українські військові відбивають штурми найбоєздатніших російських підрозділів впродовж п’яти місяців. Колись красиве місто із фонтанами та алеями троянд перетворилось на випалені руїни. У вцілілих холодних квартирах залишається близько десяти тисяч людей. Щодня є загиблі, зокрема і під завалами, втім їхні тіла зараз неможливо витягти. Журналісти Суспільного Тарас Ібрагімов і Христина Гаврилюк в ці дні побували у Бахмуті.

Як повідомили в ОВА, в області троє людей постраждали, дев’ять приватних будинків пошкоджені внаслідок атаки РФ. У Києві люди не постраждали, проте уламки пошкодили проїжджу частину у Солом’янському районі, а також вікна багатоповерхівки у Шевченківському районі.Після російського удару дронами в енергосистемі України склалася важка ситуація, в 10 областях і в Києві застосовані аварійні вимкнення електроенергії.

Загинув під час евакуації поранених: у Києві попрощалися з медиком-добровольцем «Госпітальєрів» Ніко, який приїхав зі Швеції рятувати життя українців. «Під час евакуації поранених із фронту сталося зіткнення нашого евакуаційного авто з бойовою машиною піхоти, покинутою серед дороги. А евакуація відбувалась з самого нуля», - розповіли в медичному добровольчому батальйоні

Минулого понеділка, 5 грудня, російські терористи увосьме завдали масованого удару по енергосистемі України. Із 70 крилатих ракет, випущених ворогом, українська ППО збила понад 60, проте повністю уникнути влучень не вдалося. У результаті кілька міст знову занурилися у морок. Зокрема, Одеса виходить із блекауту вже третю добу. Енергетики роблять неможливе, намагаючись усунути наслідки терористичних атак. Кореспондент видання «Думська» Олександр Гіманов побував на одній із локацій і поспілкувався з бригадою електромонтерів компанії «ДТЕК Одеські електромережі», які повернулися з відрядження до звільненого Херсону, щоб повернути світло Одесі. Промоклий вітер і неприємний дрібний дощ добре спостерігати з вікна своєї квартири, нехай і позбавленої електрики. Проте відновлювати цю саму електрику в таку погоду — задоволення сумнівне. Ми перебуваємо в Одеській області, недалеко від місця прильоту російської ракети. Її уламки досі розкидані в полі, вибухова хвиля пошкодила лінії електропередачі, що живлять обласний центр. Бригада електромонтерів працює тут уже кілька годин — після того, як ліквідували обрив на іншій ділянці. Чоловіки тягнуть через розоране поле багатожильний сталевий дріт, щоб потім підняти його за допомогою автовишки та закріпити на опорі за двадцять метрів над землею. Інша група обварює пошкоджені осколками ділянки металевих опор. «Тут були пошкоджені металоконструкції, зірвало дроти, — розповідає майстер центру з ремонту ліній електропередачі Станіслав Богунов, поки ми переходимо до наступної опори. — Для цієї роботи додаткові матеріали не потрібні, тут роботи на один день». Основна складність, за словами енергетика — погода і болото. Розораний ґрунт, немов трясовина, хапає робітників за гумові чоботи, колеса автотехніки додатково обгорнуті ланцюгами. На ділянці працюють дев'ять електромонтерів, дві автовишки та два допоміжних автомобілі. Два дні тому вони відновлювали світло у визволеному Херсоні. «Як почалася війна, ми їздили в деокуповані Бородянку, Гостомель, Бучу, Ірпінь, — розповідає Станіслав. — Потім були в Краматорську, Слов'янську, Лимані, а потім уже в Херсоні. Налагодили там лінію від Миколаєва на 154 кВ. За три тижні зробили понад дев'ять кілометрів у районі Посад-Покровського». За словами водія автовишки Юрія Деордієнка, різниця між роботою на Одещині та на звільнених територіях — у кількості залишених ворогом мін та в обстрілах. «Тут ми можемо спокійно під'їхати на машині, а там замінували все: дороги, узбіччя, під'їзди до опор і самі опори, — розповідає Юрій. — Спочатку сапери працюють, потім ми. Усі ходили однією стежкою, обгородженою стрічками. Сапери теж не все можуть, після нас вишка вибухнула. Хлопці в порядку, а машина постраждала». Крім звичайного спорядження, одеським електрикам доводилося надягати бронежилети, а звичні помаранчеві пластмасові каски міняти на кевларові шоломи. «У Лимані росіяни стояли за сім кілометрів, але в Херсоні складніше було: бомбили сильніше, — згадує одесит. — Бувало, сьогодні підняли лінію, а її через дві години знову росіяни поклали своїми ракетами. Доводилося їхати назад і піднімати дроти. Спілкувався раз із військовим, так він каже — у вас небезпечніша робота буде, ніж у нас, я хоч під деревом, в окопі, а ви по стовпах лазите, вас здалеку видно».