НОВОСТИ ДНЯ: Погода в Украине: три дня жары до +35, затем похолодание  Вопрос о разработке Юзовского участка пересмотрят - Минэнерго  Кабмин снизил норму потребления газа до 3,3 кубометра на человека  В ЕС планируют давать Украине на евроинтеграцию по €5 млрд ежегодно  Об уровне жизни учителей должно заботиться государство - Гройсман  СБУ задержала жителя Донбасса за предложение взятки военнослужащему в районе проведения АТО  В Киеве Крещатик сегодня вечером вновь перекроют из-за репетиции парада все новости дня
Колонки
Андрiй Любка
26.01.2013 13190

Скоро лютий: місяць, який обікрав імператор Октавіан Авґуст

Уже за кілька днів почнеться найкоротший місяць року. Не просто найкоротший, а ще й найгірший. Чому?

Бо це місяць з «дурною» репутацією. У дохристиянські часи саме лютий був місяцем кінця року, це вже після реформи календаря він став місяцем номер два, а був – дванадцятим. Ось як його називали в Україні: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень. Межень, бо межа між зимою й весною, між холодом і теплом, смертю й життям, кінцем і початком. Найкоротший місяць, лютий має всього 28 днів. Нестабільний місяць, бо під час високосного року днів у ньому стає 29.

Мало хто знає, що в лютого просто забрали, вкрали один день – і зробив це римський імператор Октавіан Авґуст. Справа в тому, що Юлій Цезар у свою честь назвав сьомий місяць року, який в українській мові функціонує як липень (латинська ж назва – Iulius), пізніше цей крок повторив римський сенат, який хотів прославити тогочасного імператора Октавіана Авґуста. – і зробив це, назвавши восьмий місяць року «Augustus» (українською – серпень). Але серпень у той час мав тільки 30 днів, а липень – 31. Такого приниження Октавіан Авґуст стерпіти не міг, тому й забрав один день у іншого місяця й приклеїв серпню. Забрав у найгіршого місяця, «бідного родича» - лютого, звісно.

Але я не тільки про це хотів сказати. Лютий – місяць сузір’я Риб. Мабуть, тому в ньому так і почуваєшся, немов всередині тебе залягла велика холодна риба, яка раз у раз ворушить плавниками. Окрім цього, лютий – останній місяць зими, тобто місяць, коли запаси тепла, світла, вітамінів вичерпуються, коли організм і справді перебуває «на межі», очікуючи початку нового річного циклу тепла. Людина настільки на межі, вже так втомилася від снігів, темряви й холоду, що починаються психічні зміни. Зараз би сказали – виснаження, стрес, депресія. Борис Пастернак про цей стан писав:

Цей лютий! Час для сліз і віршів,
Що не стихають ні на мить,
Коли гримить, гуркоче хвища
Й весною чорною горить.
(переклад з російської Миколи Рябчука)

Але є й інший приклад – не такий романтичний і слізний, але більш правдивий. Та що там правдивий – пророчий. Подвійно пророчий. Видатний (пишу тут «видатний» не як кліше і не як комплімент, а як захоплене визнання) український поет Євген Маланюк, який більше частину свого життя прожив у вимушеній еміграції у Варшаві, Празі й Нью-Йорку. Маланюк знав свою смерть у лице, писав про неї. Ще 1939 році у вірші з циклу «Її нема» поет  писав про «серце, помилившись в ритмі», в імлистий день «в лютім», «спізниться непотрібний лікар», «Ви будете далеко». 25 років потому – 1964 року – наприкінці лютого він напише:

«Лютий місяцю, справді – лютий.
Зачаївся, пантруєш і ждеш:
Хай-но нерви завузлить до скрути,
Хай-но серце доб’ється до меж»

Через чотири роки  після написання цих рядків  Євген Маланюк помер самотнім у своєму нью-йоркському помешканні. Причина смерті – серцевий напад. Дата смерті – 16 лютого.

Оценка материала:

4.46 / 13
Скоро лютий: місяць, який обікрав імператор Октавіан Авґуст 4.46 5 13
 Андрій Любка 26.01.2013 13190
comments powered by Disqus
Еще колонки: Андрiй Любка
  • Прощання з літом: Зима буде довгою Прощання з літом: Зима буде довгою

    Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  • Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві Політична премія Дарвіна: "гасконці" Коломойського і "Правий сектор" змагаються в електоральному самогубстві

      Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

  • Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла Двадцять років різанині в Сребрениці: Росія знову на боці зла

    20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

  • Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження Ідеї Ганни Гопко пішли в народ, або Безалкогольний День народження

    Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

  • "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом "Бей хохлов, спасай Россию": гол Шевченка збірній Росії, або Як я став русофобом

    Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.