Колишній британський дипломат Пітер Форд працював в Україні після здобуття нею незалежності та зробив тут сотні знімків. Тепер він надрукував фотокнигу, гроші від продажу якої підуть на благодійність. Ось якою Форд запам’ятав Україну 90-х. Пітер Форд з 1996 по 1999 рік працював у Міністерстві закордонних справ Великої Британії в Києві. Увесь цей період він знімав життя українців — дещо для себе під час прогулянок, дещо як позаштатний фотограф Associated Press. Зараз Форд на пенсії та живе у Вест-Мідлендсі. Щоб допомогти Україні, він власним коштом надрукував фотокнигу з 300 світлинами свого київського періоду. Кошти від продажу підуть на благодійність. У березні в Києві відбудеться її презентація. Форд розповів Bird in Flight, якою його зустріла Україна 90-х. — Я працював у консульському відділі британського посольства до 1999 року. Потім у Грузії, Анголі та врешті-решт повернувся до Великої Британії. Зараз я на пенсії, але все ще займаюся фотографією. В Україну я більше не приїжджав. У Києві я жив недалеко від заводу «Арсенал»; пам’ятаю, навпроти був відділок міліції. Не можу сказати, що я багато подорожував у той час — побував лише у кількох селах під Києвом, Чорнобилі та у Львові. Як і всюди, тут були молоді люди, які хотіли змін, і старші, які їх боялися. Але в Україні вони ніби органічно співіснували, а не боролися одне з одним. Я побачив терпимість — якої немає, наприклад, у сучасній Росії. У Києві мені нічого було боятися. В Анголі, де я бачив 10-річних дітей з автоматами, було лячно, а в Україні — ні. Страшно було лише у Чорнобилі, куди я потрапив на один день. Не хотілося вірити, що така катастрофа може статися у сучасному світі й українцям про неї брехатимуть. Хочете дізнатися, що таке Росія? Подивіться на Чорнобиль. В Україні я подружився з багатьма фотографами. Я досі спілкуюся з кількома, які живуть у Києві. Один із них — Єфрем Лукацький. Ми кілька разів перетиналися у Києві, потім ще раз у Лондоні і стали добрими приятелями. Він навіть знімав моє весілля. Однак я спілкувався не тільки з колегами. Завдяки знанню російської я часто говорив із таксистами чи продавцями на ринку. Вони були вражені тим, що я їх розумів, і часто ділилися своїми історіями. Питали, що я тут їм, як проводжу час, чи подобається мені країна. Мені згадуються тільки доброзичливі люди. У міграційному відділі, де я працював, я вперше зустрів братів Кличків, які прийшли отримувати документи. Вони вже були зірками. Добре пам’ятаю Ірину Білик. Не можу сказати, що мені чогось бракувало в Україні: я легко пристосовуюся до всього, в тому числі до місцевої кухні. Гадаю, я зміг би жити де завгодно, де можна випити чаю. А от за традиційною українською їжею сумую, особливо за борщем. Грошей мені на все вистачало, врешті-решт це не Гонконг із його високими цінами. Я не великий шанувальник фаст-фуду, але застав і добре запам’ятав відкриття першого «Макдональдса» у Києві: тоді всі столичні багатії прийшли туди. Багато фотографій того періоду здаються мені вдалими, але знімати спорт — це завжди випробування. Тож мої світлини київського «Динамо» у матчах з британськими чи іншими європейськими футбольними командами є моєю гордістю. Їх часто публікували у британських газетах. Чим більше ми, британці, допомагаємо українцям, тим більше дізнаємося про цю країну та її чудових людей. За власні гроші я надрукував 150 примірників книги «Київ: моменти часу» зі своїми українськими фотографіями, купити її можна буде по всьому світу. Прибуток піде у міжнародну організацію Rotary Club в Україні, яка займається доставкою ліків. Книга коштуватиме £28-30. Десь £10 з кожного екземпляра буде спрямовано безпосередньо на гуманітарну допомогу, а решта доходів — на друк другого тиражу. Ці фотографії — справжнє вікно в інший час. Я пам’ятаю дружність і толерантність українців. Сподіваюся, у майбутньому війна цього не змінить.

Землетрус магнітудою 7,8 стався на півдні Туреччини і на півночі Сирії в ніч на 6 лютого. За останніми даними, кількість загиблих у Туреччині та Сирії сягнула 2318 осіб (у Туреччині — 1498 людей, у Сирії — 820). Рятувальники розбирають завали, під якими можуть бути люди, прогнозують, що число загиблих може зрости. Вдень 6 лютого стався ще один потужний землетрус магнітудою 7,7. Наразі невідомо, скільки руйнувань завдав другий землетрус, який також відчувався в усьому регіоні. Раніше Міністерство закордонних справ України повідомило, що перевіряє, чи є українці серед загиблих і поранених внаслідок землетрусу. Десятки урядів країн і міжнародних організацій зголосилися надати допомогу постраждалим від землетрусу. Епіцентр землетрусу, який відчувався і в Каїрі, був на північ від турецького міста Газіантеп у районі приблизно за 90 кілометрів від сирійського кордону. Сильно постраждало сирійське місто Джандарис у контрольованій повстанцями частині провінції Алеппо. У Туреччині найсильніше постраждали провінції Газіантеп, Шанліурфа, Діярбакир, Адана, Адіяман, Малатья, Османія, Хатай та Кіліс. Деякі експерти вважають, що для Туреччини це, можливо, найсильніший землетрус за всю історію спостережень.

4 лютого в Національному цирку України (Київ) відбулася прем’єра вистави «Цирк у стилі джаз». Так, цирк працює, і це вже п’ята вистава за час повномасштабної війни. Більшість номерів стилізовані під часи Великої депресії: епоху гангстерів, «сухого закону» та золотого часу джазу. Також в обох холах на другому поверсі працює фотовиставка, присвячена музикантам, які працюють або працювали в оркестрі цирку. Експозиція охоплює останні 19 років: найстаріша фотографія зроблена у березні 2004 року, а найсвіжіші — під час підготовки програми «Цирк у стилі джаз» та останніх концертів попередньої, різдвяної програми. Автор усіх фотографій — відомий джазовий фотограф Олександр Зубко. Вистава триватиме до 26 березня.

Збройні сили України проводять навчання в Чорнобильській зоні відчуження біля кордону з Білоруссю з метою підвищення готовності військ у разі чергового наступу Росії з території Білорусі. Фото: REUTERS/ В'ячеслав Ратинський, 2 лютого 2023.

2 лютого вдень російські війська повторно завдали удару по центру Краматорська. Внаслідок чого п'ятеро цивільних отримали поранення.Росія з початку широкомасштабної війни цілеспрямовано завдає ударів по житлових будинках та цивільній інфраструктурі України. Попри численні факти, у Кремлі це заперечують

Місто, яке колись містило 75 000 людей, зараз має населення менше 3 тисяч осіб, близько 200 з яких - діти. Російські війська атакують Бахмут не рахуючись з кількістю загиблих, але Збройні Сили України стоять, б'ють ворога і здавати місто не збираються.

Художник-урбаніст з Італії TVboy намалював серію муралів, із посланнями надії, миру та свободи у Бучі та Ірпені – містах, у яких російська армія вчинила воєнні злочини проти цивільних у перші місяці широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Італійський вуличний художник-урбаніст TVboy розповів агенції Reuters, що під час організованого гуманітарною організацією тижневого відвідування України взяв участь у проєкті «Ukraine Street Art», малюючи мурали на пошкоджених обстрілами будівлях та пунктах надання гуманітарної допомоги. На своїй сторінці в Інтернеті https://www.tvboy.it/ TVboy написав, що своїми муралами він хотів віддати належне хоробрості українського народу. «Як данину пам’яті жертвам цієї війни я хотів залишити знак мого проходу вулицями Києва, Бучі та Ірпеня, міст, уражених російськими нападами. Послання, яке міститься в кожному творі мистецтва, – це повідомлення про відродження та надію, бажання, щоб війна якнайшвидше припинилася». Ті, хто бачив твори Vboy кажуть, що його малюнки піднімають настрій, але водночас нагадують про війну, яка триває, головні битви якої зараз точаться за сотні кілометрів на схід від Києва. Буча та Ірпінь, міста під Києвом, стали символом воєнних злочинів російської армії, зокрема катувань та розстрілів цивільних. Після того, як ЗСУ завдали російським підрозділам значних втрат і витіснили їх із Київщини, були виявлені масові поховання...

Люди шукають безпеки на станціях столичного метро, коли Росія вчергове запускає шквал ракет і безпілотників по всій країні. Під час повітряних тривог Київський метрополітен стає укриттям, місцем для навчання й роботи, та навіть локацією для весіль і концертів. За 11 місяців російської агресії метро перетворилося на своєрідний хаб незламності: культурний, освітній, гуманітарний. Метро стало одним з символів українського спротиву та єднання.

Адміністрація Байдена готова відправити в Україну бойові танки M1 Abrams, а це, на думку українського уряду, може змінити правила гри у повномасштабній війні, яка триває вже 11 місяців. Огляд історії танка Abrams та його характеристики від Радіо Свобода. Джерело: Reuters

Цих людей немає, їх ніколи не існувало. Їхні обличчя, та й взагалі все, що ви бачите, створене за допомогою штучного інтелекту нейромережі Midjourney на основі текстових запитів.