Ростислав Семків: Звіт Тома Купера, як завжди, тверезий: ЗСУ тримає оборону; росіяни нескінченно й, загалом, неефективно обстрілюють наші позиції; в Криму активно діють українські ССО. Дочитайте до ударів по Антонівському мосту – піднімає настрій.

До піврічного рубежа великої війни Росія підходить без скільки-небудь значних перемог. Останнє скільки-небудь гучне територіальне надбання – Лисичанськ, який українські війська залишили 3 липня. Щоправда, за кілька днів до цього, 30 червня, жестом «доброї волі» окупанти пішли з острова Зміїний, тож півтора місяця тому росіянам теж не було чого особливо святкувати.

Ростислав Семків: У другій частині свого ретроспективного звіту про тенденції війни в Україні Том Купер зосередився на «живій силі» армії рф (вочевидь, ще буде третя частина про ЗСУ). Певну меланхолію навіває його перелік, скільки ще «м’яса» росія може нагнати на фронт, проте й темпи нищення ворога, які він наводить, доволі вражають.

Влада Республіки Косово вирішила відкласти на місяць введення нових правил в'їзду для громадян Сербії, які анонсували 29 липня. Це рішення раніше викликало протести у етнічних сербів. У неділю жителі Косівської-Митровиці почали встановлювати барикади, а також включати сирени повітряної тривоги. За даними ЗМІ, поліція повідомила про стрілянину в кількох містах на півночі республіки, постраждалих немає. Поліція Косова закрила два неземних переходи з Сербією. Декілька думок.

Євген Дикий: Ну що, мої котики та зайчики – вітаю нас всіх! Вчора росія визнала, що справи на фронті для неї не просто кепські, а певно набагато гірші ніж навіть я собі уявляв. За день це визнання прозвучало двічі – спершу залпом «калібрів» по порту Одеси, потім істеричним голосом Орбана.

Как обратил внимание журналист и историк Алексей Мустафин, 104 дня – столько длилась «Зимняя война» между СССР и Финляндией в 1939-1940 годах. Если же брать весь срок нынешней войны Украины с Россией, то она идет на месяц дольше, чем Вторая мировая, если начинать ее отсчет от нападения Японии на Китай в 1937 году. И ни конца, ни края пока не видно.

Позади три месяца военной весны. По-прежнему факт войны с трудом помещается в голову. В то же время в голову мало что помещается, кроме войны. Но для описания происходящего мучительно не хватает слов.

Война концентрирует на себе почти все наше внимание, и трудно найти силы, чтобы вникнуть в происходящее далеко в стороне от нее. Филиппины сильно далеко, в девяти тысячах километров. Между тем результаты президентских выборов, прошедших там 9 мая, вызывают недоумение и желание разобраться, а при ближайшем рассмотрении не могут не возникать параллели с теми событиями, которые случались в ближних приделах.

Насколько многие ожидали выступления Путина на параде Победы 9 мая, настолько же оно оказалось неожиданным. Неожиданно унылым и бессодержательным.

«Цель главная — помощь людям в Донбассе, народу Донбасса», - это, если кто не понял, то, ради чего 24 февраля российская армия устроила массовое вторжение в Украину. Владимир Путин в Благовещенске, где пообещал возобновить лунную программу и запустить в космос белоруса, разъяснил, наконец, зачем понадобилась смерть десятков тысяч российских солдат и обрушение России в средневековье. Святое: помощь!