Артилеристи 43-ї окремої артилерійської бригади на самохідних артустановках великої потужності 2С7 «Піон» ведуть вогонь по російським військам на Донеччині. Через далекобійність і калібр їх використовують для ударів по ворожій артилерії, командним пунктам, складам боєприпасів, колонам ворожої техніки, станціям радіоелектронної боротьби та іншим важливим цілям. З 24 лютого ці гармати постійно виконують бойові завдання у всіх важливих операціях – від оборони на півночі та сході до контрнаступу у всіх напрямках. 2С7 «Піон» – найпотужніша ствольна артилерія у Збройних силах України – її калібр 203 мм. До того, як Захід почав надавати Україні сучасну артилерію, ця гармата також була найбільш далекобійною – максимальна дальність пострілу звичайним снарядом – 37.5 км.

Місто Лиман, що на Донеччині, російські війська окупували 26 травня. Через чотири місяці боїв навколо міста росіяни відступили під натиском українських сил. Це сталося 1 жовтня. За українськими військовими у Лиман повернулися місцеві поліцейські. hromadske бачило їхню роботу під обстрілами за кілька тижнів до окупації міста. Тепер тут, у розбитому населеному пункті без води, світла, газу та звʼязку, вони мають налагоджувати роботу і життя мешканців. На вулицях тим часом досі безліч тіл — як росіян, котрі не встигли утекти, так і місцевих, які загинули від обстрілів і природною смертю. Люди нескінченним потоком ідуть до поліції — розповідати про те, що в них украли, кого поранили, де розбили дім, а де влаштували масові поховання. Таких у Лимані знайшли вже майже дві сотні.

Чи планують виїжджати кудись, чи запаслися водою та свічками? Ми розпитали мешканців спального району столиці про їхню реакцію на масштабну ракетну атаку та побували в місцях прильотів.

Чорний понеділок. Росія завдала масованого ракетного удару по мирних містах України. Ймовірно, ця атака є реакцією на підрив Керченського мосту 8 жовтня. Російська армія продовжує руйнувати житлові будинки та інфраструктуру в Україні, оскільки на полі бою Росія не може дати адекватної відсічі ЗСУ, вважають експерти.

Сільська дорога, перехрестя, гряда дерев, зарослі чагарниками узбіччя. Це те, що побачить у цих місцях звичайна людина. Та пам’ять воїнів, які билися за ці землі і були змушені відійти, малює їм цілий театр бойових дій. "З цього перехрестя нас вибивали танками, а тут був перших загиблий, а цей міст ми підірвали, коли відходили. І, таким чином, ворожі війська не змогли просунутися далі на Барвінкове…". Військові 93-ї бригади Холодний Яр повернулися на місця, де їм довелося приймати найважчі свої бої, для того, щоб відшукати загиблих побратимів, яких тоді не змогли забрати. Згадати про їх подвиги, жертовність і про обставини їх загибелі за Україну.

Від початку бойових дій з Ізюма виїхала більшість лікарів. На все місто, яке опинилося в окупації, лишилися два десятки медиків Ізюмського відділення екстреної медичної допомоги, які наважилися працювати під дулом російського автомата. «Що більше було прильотів, то більше було обстрілів, то більше, звичайно, хотілося піти. Але коли ти між прильотами приходив до хворого чи пораненого й розумів, що тільки від тебе це залежить, усе це кудись дівалося… Десь є вистріли, десь є крики, значить хтось поранений, треба рятувати», — розповідає старший фельдшер Сергій Боцман, який зібрав довкола себе команду швидкої. У березні, коли місто перебувало під сильними обстрілами, а дороги були встелені уламками, швидка не могла проїхати й медики ходили пішки, спускалися до підвалів і запитували, кому потрібна допомога. Поступово радіус допомоги збільшували, бігаючи містом з каталками і збираючи поранених із найвіддаленіших куточків Ізюма. Пізніше вони змогли відремонтувати пошкоджені через обстріли машини і перевозити хворих та поранених до імпровізованої операційної, яку організували в підвалі лікарні. Це історія про ізюмських медиків, які протягом восьми місяців окупації продовжували рятувати цивільних, відмовляючись зняти шеврони з українським гербом.

Курортний Святогірськ близько 4 місяців виживав під російською окупацією. Місто сильно зруйноване, проте загарбники так і не опанували містечко повністю. Збройні сили України контролювали частину міста, де знаходиться Святогірська Лавра. Уздовж дороги на в'їзді до Святогірська всю окупацію пробули українські прапори: російські військові не знайшли в собі мужності їх зняти, побоюючись вогню української артилерії. У Святогірську залишаються сліди загарбників: шматки форми, бронетехніка захована серед будинків. Нині у місті залишається близько 550 мирних мешканців. Днями завдяки співпраці військової адміністрації, Червоного Хреста та Укрпошти жителі Святогірська нарешті змогли отримати різні види фінансової та гуманітарної допомоги.

Віталій родом зі Скадовська Херсонської області, що тимчасово окупований російськими військами. З 2014 року був моряком на цивільних кораблях, ходив у Середземне море, там і отримав своє псевдо «Гаєчка». Коли над його будинком 24 лютого полетіли перші ракети, Віталій зрозумів, що час вивозити сім’ю і йти у військкомат. «Гаєчка» має трьох доньок, і міг би легко виїхати закордон, але прийняв рішення воювати. Зараз Віталій – командир підрозділу в батальйоні морської піхоти і найбільша його мотивація – це повернути свій дім.

СБУ продовжує слідство щодо розстрілу колони під Куп'янськом у Харківській області. Слідчі виявили нових свідків воєнного злочину. Людмила Потапова разом із матір'ю намагалися виїхати із селища Куп'янськ-Вузловий 25 вересня. Організатор евакуації обіцяв безпечний шлях. За послуги взяв по 6 тисяч з людини. Коли колона рухалася так званою сірою зоною у бік Сватового, несподівано почався розстріл. За словами свідків, невідомі стріляли з гранатометів, підірвали кілька автомобілів та розстрілювали зі стрілецької зброї. У Людмили автоматною чергою вбило батька, який не встиг залишити автомобіль. Після розстрілу в живих залишилося лише 8 осіб. Вони пішки добиралися до найближчого населеного пункту. Ховалися в лісопосадках та в кущах. Адже, стверджують – ті, хто розстріляв колону, шукали живих, щоб добити. Спалену та розстріляну колону силовики виявили 1 жовтня. 5 легкових автомобілів та одна "Газель". За даними слідства, у них загинули 24 особи, серед яких було 13 дітей та одна вагітна жінка. Розстріл був здійснений російською ДРГ. Автор: Оксана Нечепоренко

росія вже кілька тижнів використовує для ударів по українських містах дрони-камікадзе виробництва Ірану. Через характерну форму їх швидко почали називати летючими балалайками, а через гучний звук, який ці дрони видають, мопедами. Проте вони досить небезпечні: можуть нести багато вибухівки та літати на далеку відстань. А що ще і як з ними боротися? Про це ми поговорили з волонтером Павлом Кащуком.