Перемир’я закінчилося, антитерористична операція відновилася, активізувалися дипломатичні переговори, щоб знову відкласти зброю і спробувати домовитися. Але домовлятися можна лише з тими, хто приймає рішення. Немає сенсу вести переговори з донбаськими терористами, адже останнє слово все одно за Путіним. Тому хай собі триває АТО, а світ і Україна паралельно намагаються взаємовигідно домовитися з Росією. Формула з «або» Україну не влаштовує, ми зацікавлені тільки в «і-і»: і АТО, і переговори – одночасно.

Наприкінці цього тижня ми вшануємо соту річницю початку Першої світової війни. 28 червня 1914 року на одному з перехресть Сараєва був убитий ерц-герцог Франц-Фердинанд. Ця смерть розпочала австро-сербський конфлікт, у який майже миттєво включилися ключові світові імперії. Хай там як, а головний висновок Першої світової невтішний, бо в її підсумку програли всі. Цього не розуміють ті, що намагаються втягнути світ у Третю світову. Владімір Путін ще не підозрює, що найбільше від війни постраждає Російська федерація. Аж настільки, що може зникнути з карти світу.

Під час газових переговорів між Україною, ЄС та Росією раз у раз виникає тема знижок, які Росія могла б надати Україні в новому контракті. Попри катастрофічний стан української економіки, Київ з огляду на тактичні й стратегічні інтереси має від знижок відмовитися. Адже кожна знижка – чергова пастка, яка потім стане предметом шантажу.

Президентські вибори 2014 року стали наочним підтвердженням тези про те, що без Криму й Донбасу Україна мала б зовсім інше обличчя. Саме на виборах 2014 ми пересвідчилися, що без електорального впливу цих регіонів держава давно і впевнено б рухалася в європейському напрямку. Коли контроль над Донбасом буде відновлено – такої ідеально сприятливої для європейської інтеграції ситуації вже не буде.

Вибори 25 травня – не просто черговий етап політичного життя, фальсифікованої реальності, відірваної від людей. Саме ці вибори нарешті закінчують революцію Євромайдану, піврічний стресовий період у житті країни. Період, за який народ навчився брати відповідальність за державу у свої руки – і рекордно висока явка цьому лише підтвердження. Спробуємо підбити п’ять ключових плюсів, які ці вибори дають Україні.

Поставивши питання про свій особливий, винятковий статус, Донбаський регіон зробив фатальну помилку: примусив мільйони українців задуматися – чи й справді Донбас настільки важливий, прибутковий і конче необхідний, щоб диктувати умови цілій країні? На превеликий подив Донбасу, відповідь на це питання виявилася негативною. І простого виходу з патової ситуації вже немає.

Референдум 11 травня насправді нічого не вирішує, бо все залежить від рішення Путіна. Якщо Росії захочеться, то пропаганда зможе використати будь-який привід для своїх потреб: звернення комітету матерів Донеччини з проханням про введення миротворчого контингенту, заяву кількох мерів про бажання їх міст стати частиною Росії, рішення облради тощо. Зрештою, анексувати ці території Путін може й без приводу – просто виходячи зі своєї хворої логіки й картини світу.

Джим Джармуш зняв новий фільм, тему якого важко окреслити, але який приємно дивитися і ще приємніше слухати. Використайте вільний час після свят на відвідини кінотеатру – фільм «Виживуть тільки закохані» справді вартий уваги. Хоч і не шедевр.

Зміна влади, конфлікт з Росією і економічна криза, що поглиблюється в Україні, це наш шанс докорінно змінити Україну. Влада опинилася в ситуації, коли в неї немає вибору – або вона проводить реформи і змінює абсолютно все, або буде змушена піти. Саме в такий спосіб і здобувається реальна незалежність.

Після Майдану українці вже не мають права звинувачувати в проблемах ані Путіна, ані «папєрєдніків», ані навіть нову владу – тепер відповідальність за країну на всіх нас. Це раніше можна було зневажливо ставитися до державного апарату й нарікати на даїшників, митників чи жіночок у віконцях ЖЕКів. Але тепер усе змінилося, Україна стала справді нашою країною. Це нове для нас відчуття.