Стереотипне бачення України на Заході складалося з постсовєтсько-російського простору, корупції, політичних переслідувань, Чорнобиля, трохи меншою мірою з прізвищ Шевченка й братів Кличків. За останній рік зусиллями руху Femen до цього списку додалася ще й проституція.

Скажу одразу: я підтримую опозицію і збираюся голосувати за «Батьківщину» на виборах в жовтні. Але це ще не означає, що мене можна тримати за «лоха». Одного тільки аргументу «проти режиму Януковича» замало для любові.

Раніше я вважав, що найбільшу частину бюджету країни треба віддавати на сучасну освіту. Але все більше переконуюся, що левову частку державного бюджету треба направити на охорону здоров'я, а точніше — на лікування психіки.

Важливо розуміти, що Україна, яка отримала право приймати чемпіонат Євро-2012, і Україна, в якій він відбувається, - дві кардинально різні держави.

Ми часто скаржимося на те, що український державний апарат надмірно бюрократизований і далеко недешевий. Однак бюрократія однакова у всьому світі — вона коштує дорого і щоразу вимагає для себе більше грошей. Наприклад, 6% бюджету Євросоюзу йде на утримання й діяльність різних європейських установ.

Сам факт того, що на найвищому рівні піднімається питання про регіональні мови, а де-факто про задоволення «русского міра» в Україні і за її північними кордонами — є наочним підтвердженням лузерства й безпомічності так званих «націонал-демократичних сил». Глибше питання постає під іншим ракурсом: що ж нам насправді робити з російськомовними регіонами?

Цього тижня у Києві розпочнеться один із найкращих літературних фестивалів України - «Київські лаври». Сто добрих поетів на одне місто — таким я собі й уявляю ідеальне місто, в якому співають і порівнюють трамвайну колію із аортою.

Останнім часом усе більше людей несміливо висловлюють здогад, що, можливо, теперішній адміністративно-територіальний устрій згубний для України. Зрештою, що Україна в сучасних кордонах просто втрачає шанс бути нормальною державою.

Кажуть, що до хорошого людина швидко звикає. На превеликий жаль, до поганого процес звикання відбувається ще швидше. Ще інші кажуть, що, мовляв, скажи мені хто твій ворог — і я скажу тобі хто ти. Якщо до цього додати ще анекдот «Ніколи не сперечайся з ідіотом, бо в суперечці ти опускаєшся до його рівня, а там він вже легко давить тебе своїм авторитетом», то отримаємо повну картину змін, які сталися з Україною й українцями з моменту інавгурації Януковича.

Цю книжку почав писати мій прадід, коли пішов із рідного села Олешник (тогочасна угорська назва — Еґреш) на Другу світову війну. Його дружина, змахнувши сльозу, поставила на піч готуватися суп для їхніх 12-ти дітей. Поки він закипів, прадід уже повернувся додому.