Одним із способів пізнавати країни й народи, їхні звичаї й ментальність, є спостерігання за їхньою темною стороною, їхніми фобіями й пенітенціарними збоченнями. Думаю, допитливий іноземець зміг би багато розповісти про Україну й тутешні порядки, аналізуючи самі лише історії життя Гонгадзе чи Тимошенко. Не кажучи вже про радянських українських дисидентів.

Ура-патріоти ладні стерти з поверхні землі й людської пам’яті все, що не пов’язано з Україною. Їхня логіка стверджує, що всі, хто жив на українській землі – або українці, або ж окупанти. Третього не дано. Бруно Шульца у цій ситуації вони радше вважатимуть окупантом, ніж генієм.

Ситуація виглядає так: до народження Христа був перший рік до нашої ери, а після народження – одразу перший рік нашої ери. Неважко помітити, що між ними бракує одного року – так званого нульового. Цілком можливо, що якийсь благородний розум навмисно його пропустив, забув, загубив. Щоб дати людству ще один шанс, ще один рік.

Місто в місті. Мабуть, саме так найкраще можна описати цвинтар – місце, якому відведена роль зберігання пам’яті. Тієї, яка метафізична, і тієї, яка тілесна. У містах залишаються прекрасні (й не дуже) будинки, натомість їхні будівничі й мешканці з часом переселяються у нове, чи то пак старе місто – підземне. Зрештою, міський цвинтар найкраще може пояснити нам саме місто.

13 років тому, 5 жовтня 2000-го, у Сербії поставлено крапку в довгому й виснажливому для всіх пануванню Слободана Мілошевича. Фактично тоді відбулася перша «кольорова революція» в нашій частині Європи – грузинська Трояндова й українська Помаранчева вже будуть тільки ученицями й послідовницями сербської «Бульдозерної революції». Не дивуйтеся, але сербська революція теж у якомусь сенсі зазнала поразки. Через Мілошевича.

Розбита меморіальна дошка Юрію Шевельову у Харкові та нашвидкуруч створений довкола цієї події скандал – загалом закономірні й передбачувані явища. Україна й українці зараз перебувають на такій стадії розвитку, коли пам’ятник Леніну стоїть у центрі Києва, але в центрі Полтави немає пам’ятника Мазепі. Тож чому мав отримати індульгенцію Шевельов у Харкові?

Коли я чую слова «комуністи» і «референдум», мені в голову приходить тільки одна ідея – потрібно терміново провести референдум про заборону комуністичної ідеології в Україні. Як людиноненависницької.

У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» вийшов новий роман Наталки Сняданко «Фрау Мюлер не налаштована платити більше».

Наступного тижня у Чернівцях разом із берлінським поетом Максом Чоллеком ми розпочнемо проект, який не має назви, чіткого опису чи концепції. Ми спробуємо перекласти по кілька віршів одне одного, хоча Макс не володіє українською, а я – німецькою.

Уже дев’ять місяців я не курю. За цей час мені не захотілося курити жодного разу. Та й узагалі: важко зрозуміти для чого курив стільки років. У житті я зробив багато прикрих помилок, але дурнішої за куріння в ньому не було.