Представлена в цьому нарисі десятка музеїв охоплює всі регіони країни - від містичних Карпат до веселої Полтавщини, від Харкова до Одеси, від оригіналів Малевича в сільській глушині до промислових артефактів, пов'язаних з епохою, коли Україна була найбільшою нафтовидобувною територією в Європі. Контракти.ua запрошують пройтися по всіх цих залах та експозиціях. У Верховині Івано-Франківської області існує музей гуцульської магії. Тут можна дізнатися про карпатських магів – мольфарів. Мольфарство як невід'ємна частина гуцульських традицій - пряма спадщина язичницьких культів, що ніколи не зникали в цих місцях. А насильницька смерть найвідомішого мольфара - Михайла Нечая (1930-2011) - тільки додала цій традиції похмурого ореолу.  Головне в музеї магії – розповідь екскурсовода. Тут і з'ясовується, що нібито звичайний ніж здатний розігнати хмари, посох - примирити подружжя, а музичний інструмент - дримба - налаштувати енергетичне поле людини. Магічна колористика гуцульського одягу, розповіді про давні обряди, символи та замовляння, які по цю пору практикуються в горах – все це мало кого залишає байдужим. В музеї проводяться і майстер-класи з виготовлення магічно «навантажених» артефактів або ж по техніці секретного листування, яким передавалися знання від одного покоління мольфарів до іншого.  Тепер переміщуємося на Полтавщину. Аби по-справжньому серйозно відтворити антураж наддніпрянського весілля, слід відвідати музей в с. Великі Будища поблизу Диканьки. Цей музей - свого роду театралізована експозиція. Весілля тут все частіше проходять цілком реальні (заяву можна подати до сільради) - під «чуйним керівництвом» народного ансамблю «Берегиня». Якщо відвідувачам пощастить, вони потраплять на «весільний переполох», і опиняться на гулянці як глядачі. Якщо ні – умовне весілля влаштують на основі групи самих туристів: виберуть молодих, дружок, батьків, сватів – і після цього почнеться справжній «інтерактив» з вітаннями, подарунками, стравами традиційної кухні та незмінним самогоном!  В Харкові є можливість завітати до самого пікантного музею України! Він створений в 1999 році при кафедрі сексології та медичної психології тутешньої медакадемії та позиціонує себе як науково-просвітницький. В 12 залах розповідають про сексуальні культури різних регіонів світу, а також - про статеву поведінку тварин. Можна побачити репродукції картин і малюнків на відповідну тему, скульптури і статуетки, найрізноманітніші «іграшки для дорослих», починаючи з прадавніх часів.  Тепер відправимось на південь. Музей звуку колекціонера Василя Пінчука в Одесі - це величезна колекція звукозаписної апаратури від музичної шкатулки до плеєра, через грамофони і патефони, вінілові платівки і бобінні магнітофони. Зібрана тут і всіляка звукозаписна апаратура - і «шпигунська», і естрадна, і спеціальні мікрофони для вождів СРСР. Ви знайдете тут прямого попередника плеєра - «мікіфон», який був винайдений ще 1924 року в Швейцарії, і передовий німецький радіоприймач часів Третього Рейху, і не менш передовий радянський радіоприймач «Фестиваль», створений 1957 року, а дізайн якого був вкрадений у США...  Містечко Хорошів на Житомирщині відоме своїм музеєм коштовного та напівкоштовного каміння. Довгий час музей мав прикладне значення, як геологічна експозиція при підприємстві «Кварцсамоцвіти», яке видобуває камені з багатющих покладів українського Полісся. 2001 року колекцію визнали національним надбанням України. Тут зібрано 1,7 тис. експонатів, включаючи гігантські кристали кварцу, топазу і берилу, що не мають аналогів в світі – наприклад, гігантський топаз в 28,5 кг, або ж топази ювелірної якості, що мають власні імена - «Академік Ферсман», «Казка» тощо. А один з залів експозиції радує відвідувачів численними виробами з дорогоцінних каменів. У Вінниці, на території підприємства з переробки вторсировини, влаштовано музей «колишнього побуту». Його створив В'ячеслав Воєводін, який довгі роки трудився тут комірником. В колекції Воєводіна до двох тисяч експонатів, знайдених на сміттєзвалищі: німецька бритва 1695 року (!), самовари, посуд, картини, статуетки, ордени, значки, практично цілі сервізи, безліч усілякої апаратури, не кажучи вже про книжки - зібраній «на смітнику» бібліотеці можна позаздрити.  На Черкасщині, на хуторі з дивною «французькою» назвою – Шампанія, що розташований між двома головними «шевченківськими» селами - Моринцями і Шевченкове - знаходиться найбільший в країні приватний музей військових артефактів. Його створив учасник афгано-радянської війни, колишній військовий та волонтер Олег Бойко. Рідкісні зразки зброї, чудово збережена форма різних армій і епох, колекція німецьких пропагандистських плакатів часів Другої Світової та жетонів російських «іхтамнетов» з нинішньої донбаської війни, не кажучи вже про особливо повну «афганську» частину колекції - все це багатство можна оглянути в трьох залах. Усього тут зібрано майже 30 тис. експонатів, 80% з яких - дійсні раритети. З 2011 року, коли музей відкрився, його відвідали туристи з 130 країн. Місто Ніжин на Чернігівщині має декілька незвичних музеїв, але зупинимося в цьому нарисі на одному з них -  Ніжинській поштовій станції. Перебування в цьому невеличкому, в дві кімнати, музеї буквально занурює в атмосферу Ніжина середини XIX ст., коли це повітове місто було перехрестям доріг на Москву, Петербург, Одесу, Харків, Царство Польське тощо. Власне, експозиція розташована у флігелі станційного наглядача. В будиночку відтворена обстановка середини ХІХ ст. зі справжними експонатами. Крім того, в музеї проводяться виставки, присвячені відомим уродженцям Ніжина або особам, з ним пов'язаним.  В Пархомовці Харківської області є художній музей, який називають «сільським Ермітажем». Тут можна побачити роботи Кандинського, Малевича, Рєпіна, Реріха, Айвазовського, Тропініна, Боровиковського, Кіпренського, Левітана, Сєрова, Бенуа, Васильківського, Княжицького, Глущенка, голландців XVII ст. Рейсдала та Хоха, митців XVIII ст. – француза Фрагонара та італійця Пиранезі. А ще - оригінал знаменитого «Голуба миру» Пікассо, подарований цьому музею самим митцем.  Якщо ж підтвердиться ще і справжність офортів, приписуваних Рембрандту, робіт Гогена, Сезанна, Мане і Пісарро, а також іспанця Мурільо (XVII ст.), то колекція в Пархомівці може бути віднесена до найбільших живописних збірок країни. І це – не враховуючи ікон та предметів побуту, дбайливо зібраних в цьому колишньому графському палаці родини Підгоричані. Цей унікальний музей виник у 1955-му зусиллями сільського вчителя Панаса Луньова (1920-2004). Той почав створювати при школі постійну експозицію живопису, й дуже швидко налагодив контакти спочатку з колекціонерами, потім - з головними музеями СРСР, а пізніше й зарубіжжя, та особисто з відомими художниками (включаючи того ж Пікассо). І усі вони дарували свої полотна для демонстрації в далекому селі...  Окремо варто зазначити, що Казимир Малевич саме в Пархомівці провів частину дитинства. Будинок, в якому жив його батько - керуючий цукровим заводом, зберігся. Нарешті, знову повертаємося на захід країни. Тут, в передмісті міста Надвірна – селі Пнів – є музей нафтопромислів Галичини. Він висвітлює той феноменальний період, коли Галичина була нафтовим центром Європи. В музейній кімнаті розповідається про історію виникнення нафтовидобувної промисловості в регіоні, демонструються інформативні стенди та документи, присвячені цьому досить маловідомому аспекту економічної історії України. Але головні експонати знаходяться просто неба - справжнє обладнання тих буремних часів, причому в більшості своїй - в робочому стані.  Повну версію статті можгна прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/105630  Павло Ковальов

Президент Володимир Зеленський разом з послами західних країн – партнерів України побував на передових позиціях у зоні проведення Операції об'єднаних сил на Донбасі. Глава держави та дипломати ознайомилися з поточною ситуацією в зоні проведення ООС, умовами служби та проживання військових. Разом з Володимиром Зеленським передову відвідали Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен, Посол Німеччини Анка Фельдгузен, Посол Великої Британії Мелінда Сіммонс, тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін, Посол Канади Лариса Ґаладза, Посол Швеції Тобіас Тиберг. «Дуже важливо, щоб посли дружніх і партнерських країн бачили на власні очі, що відбувається на Донбасі та які наслідки спричинила війна. Західні дипломати повинні отримати з перших вуст правдиву інформацію про те, як Україна виконує взяті на себе зобов'язання зі встановлення режиму припинення вогню, якого не дотримується протилежна сторона», – наголосив Глава держави. Керівник Офісу Президента Андрій Єрмак зауважив, що Володимир Зеленський прагне особисто донести до військових важливість режиму припинення вогню та їхньої надважливої ролі у його збереженні попри провокації з боку противника. «Безпека безпекою, але це наші люди, і вони повинні відчувати, що Президент приходить до них. Це для них важливо, тому що вони воюють за нас, за країну. Якщо Президент говорить про те, що він за режим припинення вогню, то він сам показує своїм приїздом, що для нього це важливо, – наголосив він. Андрій Єрмак нагадав, що Глава держави вже проїхав майже 60% лінії зіткнення. - Тому, коли Президенту доповідають військові, він розуміє, про що йдеться, тому що практично всюди він був». Єрмак відзначив важливість сигналу від послів Франції та Німеччини – країн, які беруть участь у Нормандському форматі, а також від послів Канади, Сполучених Штатів, Великої Британії, Швеції, що Україна дотримується встановленого режиму припинення вогню. «Збереження режиму припинення вогню є найбільш принциповим. Будь-які перемовини далі неможливо вести, коли вбивають наших людей. Важливо, що вбивають спеціальні групи снайперів, які не є у постійній дислокації. Тобто це провокація, дуже гарно організована. Це професійні вбивці, які саме для цього сюди приїжджають», – наголосив керівник Офісу Президента. Володимир Зеленський на передовій вручив цінні пам'ятні подарунки трьом військовослужбовцям.

Лютий 2021 року в Києві загрожує обернутися найсніжнішим за останні 43 роки: Україну накрив циклон Volker. Про це повідомив аналітик і публіцист Андрій Блінов на своїй сторінці в Facebook. В минулий раз, за словами Блінова, щось схоже трапилося в лютому 1977 го, коли випало понад 100 см снігу (1 м заметів). "За весь час після того року лише одного разу українська столиця була близька до даного показника. Це сталося у 2013 році, який кияни запам'ятали в кліматичній пам'яті завдяки чудовому своїми наслідками сніговому циклону-бурану у 20-х числах березня. Однак, і в попередньому лютому тоді насипало 78 см. Просто більш яскраві враження весни-13 стерли це з пам'яті ", - написав Блінов. Він зазначає, що синоптичні карти показують, що сніговий покрив в Києві виросте на 14 лютого до 70-75 см. "З огляду на дощі на початку цього місяця, очевидно, що по рясним опадам нинішній лютий буде стояти поруч з відповідним місяцем 1916, 1940, 1969, 1970, 1977, 2013 років. А періодів, коли сніговий покрив за неповні три доби виростав на пів метра, в історії останньої сотні років нашого вічного міста було не так багато. Саме це і станеться 11-13 лютого 2021 ", - пише Блінов. Початково прогнози говорили, що досить вузька смуга, яка зміщується із заходу циклону, позначить пік снігопадів по фронту Краків - Брест - Бобруйськ - Брянськ - Курськ - Воронеж, але циклон дещо змістився. "У результаті ті, хто пересувається за містом найближчими днями на будь-якій ділянці біля довгої дуги Перемишль - Львів - Коростень - Київ - Чернігів - Брянськ - Калуга - Москва - Володимир - Н.Новгород повинні бути озброєні великою лопатою, повним баком палива і харчами. На полях і трасах в околицях до неділі намете горезвісний метр заметів. Краще, звичайно ж, перечекати негоду ", - попередив Блінов. На зміну циклону прийде новий заряд холоду з північного сходу - 17-18 лютого очікується до мінус 25 ° C. "Що ж зумовило наявність вже настільки незвичних морозів? З другої половини січня фільтр Уральських гір щодо поставки холодних сибірсько-арктичних мас зламався. З району Карського моря на північний схід Європи вільно закачується 30-40 градусний холод, відроги якого то дійдуть до сходу Франції, то проберуться до Балкан, то прогуляються по просторах України до узбережжя Чорного моря. Це говорить про те, що зимова холоднеча затримається в Центральній і Східній Європі, як мінімум, до кінця місяця. Незалежно від того, в якому настрої прокидалися бабаки в зоопарках ", - зазначає Блінов.

Каждый взрослый порой хочет вернуться в детство, поностальгировать, ощутить ту беззаботность и веселье. Теперь же у каждого жителя и гостя Днепра появится возможность ощутить себя ребенком, а также «вернуть в прошлое» своих детей, поскольку в городе открыли «Музей детства». Это проект и детище Михаила Прудникова, директора технического музея «Машины времени». Новый музей расположился на проспекте Нигояна, 50, в старинном особняке Брянской колонии. На первом этаже здания находилась автошкола, именно на ее месте и появился новый музей, — сообщает Информатор. По сути, «Музей детства» — это филиал музея «Машины времени», так как технический музей себя перерос. Всего в новом музее 3 зала. Первый зал посвящен игровым автоматам и настольным играм. В нем находится «изюминка» музея – интерактивный стол, а также уголок, посвященный эре компьютеров. Все игровые автоматы находятся в рабочем состоянии. Жетоны для них можно найти здесь же – в аутентичном винтажном кафе. Второй зал посвящен игрушкам, а третий – это арт-пространство для выставок, лекций и мастер-классов. В залах находится около 1000 экспонатов 1960-1990-х годов, но разместилось не все, а потому каждые 2 месяца экспозицию планируют дополнять и менять. Если же у вас также есть игрушки, соответствующие тематике музея, и вы готовы пополнить его новыми экспонатами, можете приносить их в рабочие дни в «Музей детства», либо в музей «Машины времени». Первых посетителей «Музей детства» готов принять в четверг, 11 февраля. Начиная с этого дня музей будет работать четыре дня в неделю, с четверга по воскресенье, с 10:00 до 18:00. Стоимость входного билета составляет 80 гривен для взрослых и 40 гривен для детей, вход для малышей до 3 лет бесплатный. Предусмотрены скидки для студентов, а за 150 гривен можно заказать экскурсию (для групп до 10 человек).

У Києві за дві доби негоди випало 30 сантиметрів снігу. Спецтехніка продовжує роботу. У понеділок, 8 лютого, зі столиці вивезли 350 тонн снігу.

В понедельник, 8 февраля, весь день в Киеве сильный снегопад. Коммунальщики чистят дороги и тротуары, но столица замерла в пробках, общественный транспорт уже ходит с опозданиями.

У Києві до 8 лютого триває Ukrainian Fashion Week. Через пандемію коронавірусу він відбувається у цифровому форматі без глядачів.  На Ukrainian Fashion Week підняли тему рівності. Разом з моделями на подіум вийшли люди, які зіштовхуються зі стереотипами у житті. А одяг доповнили написами на обличчі. Молода дизайнерка Поліна Веллер разом з художником Рустемом Скибіним у своїй колекції на Ukrainian Fashion Week продемонстрували ойму (OYMA) – це візерунок кримських татар. Зазначається, що зазвичай його вирізають з паперу. Частину речей у колекції зробили зі старих банерів та пакетів, щоб завдати менше шкоди довкіллю. Доповнювали образи моделей незвичним взуттям османського періоду на високих підборах.

На 1914 рік Київ був розбудовувся шаленими темпами, випереджаючи по кількості кубометрів нового житла Одесу, Харків та «дихаючи у спину» Петербургу. Тут було зведено чи не рекордне для Російської імперії число прибуткових будинків висотою понад чотири поверхи. Тодішня преса, до слова, щосили обговорювала і засуджувала будівництво «позбавлених смаку монстрів, зведених з безсоромним купецьким шиком та такою ж безсоромною швидкістю». Контракти.ua склали топ-9 знакових багатоповерхових будинків позднеімперского періоду. Для початку – декілька загальних даних. За 1897-1905 рр. в Києві було побудовано 850 прибуткових будинків, у 1907-1914 рр. – близько 1000. У 1914 р. видано дозвіл на будівництво ще 76 будинків, більша частина яких була закінчена до 1917 року. До нашого часу збереглися більше 80% такого роду будинків, зведених з 1887 по 1918 роки. Ціна квартир залежала, багато в чому, від поверху. Найбільш престижними вважалися другий і третій. Площа кімнат зазвичай становила 15-30 кв. м в квартирах з 3-5 кімнат, і 30-50 кв. м - у великих квартирах.  Рентабельність володіння прибутковими будинками була дуже високою - 10-12%, тоді як рента цінних банківських паперів - 4-4,5%.  На жаль, близько десятка шедеврів архітектури, які відігравали дуже важливу роль у формуванні образу і силуету міста, загинуло в пожежах Другої Світової. В цілому, радянські часи для колишніх прибуткових будинків характеризувалися перетворенням їх в величезні комуналки, нищенням внутрішнього, а, подекуди, і зовнішнього, декору. В наші часи насунулася ще більша проблема - багато з них опинилося на десятки років років у руїнованому стані, і досі доля багатьох досі не вирішена.  Почнемо огляд з будинку Бендерського (1897 р.; вул. Вел. Васильківська, 25). Архітектором його був В. Городецький, і це один з перших його суто житлових проектів. Складно уявити, що колись будинок виглядав геть по-іншому. В 1930-х роках з нього показово збили всі «буржуазні» прикраси. Приводом для розправи над декором став шматок карниза, який завалився на тротуар. В 1943 р. будинок горів, і був відновлений у вигляді 1930-х. Але в під’їзді, що дивно, досі зберігаються грати сходів та навіть візерунчасті двері ліфту часів Городецького.  На 1914 р. квартири тут оцінювалися понад 2000 руб. за 6 кімнат, і понад 2200 - за 8, що включало його в першу десятку найдорожчих прибуткових будинків міста. При цьому квартир менш ніж в 4 кімнати в будинку не було.  Наступний наш «герой» - будинок Мороза (1910-12 рр.; вул. Володимирська, 61/11). Зовнішнє декорування цього кутового гіганта є доволі простим, проте унікальними для Києва за фактом збереженості є інтер'єри під'їзду і, як досі стверджується, декількох квартир.  У вестибюлі бачимо витонченої роботи мармурову фігуру сидячої дівчини. Збереглися первісні світильники під стелею і одне з перил маршових сходів італійського мармуру. В деяких квартирах збереглися первісні підлоги і фризи під стелею, на яких використовуються мотиви «квіткового модерну».  До послуг мешканців був ліфт Otis, первісну сантехніку ставила англійська фірма Poре. У будинку були пральня, котельня, і практично у кожного власника - телефон. 6-кімнатні апартаменти (з кухнею і 2 кімнатами для прислуги) на другому поверсі коштували 3100 руб. на рік. 8-кімнатні на більш високих поверхах - до 3400 руб. Інші квартири, в залежності від поверху і розташування вікон (у двір або на вулицю) - від 2184 до 2293 руб.  Далі переміщуємося на Андріївський узвіз, 15. Відомий будинок Орлова (1900-1902 рр., він же - «замок Річарда») цінувався, в першу чергу, за пейзажі з вікон. Цей будинок оповитий декількома скандалами та легендами, починаючи з того, що його зводили незаконно, без дозволу, та ще й за «краденим» проектом одного з нереалізованих петербурзьких будинків. Коли ж Орлова вбили влітку 1910 року на Далекому Сході, його дружина вирішила цю нерухомість продати, аби оплатити борги чоловіка. З того часу і почалися поширюватися легенди про «прокляття» цього будинку тощо.  Вартість квартир в «замку» нам достеменно невідома. На перших трьох поверхах знаходилися чотири квартири з різним числом кімнат, четвертий поверх займала величезна квартира з 11 кімнат (!), на п'ятому знаходилися 3 квартири. У цокольному поверсі були льодовик для зберігання продуктів, бакалійна та м'ясна лавки, перукарня тощо. До розселення будинку в 1980-х в під'їзді можна було побачити живопис з ангелятами і квітами… Далі в нашому нарисі поговоримо про два будинки Л. Гінзбурга. Перший зберігся. Він збудований 1900-1901 рр., і стоїть на вул. Городецького, 9. Цей квартал називають ще «Київський Париж». Близько року після спорудження це був найвищий будинок Києва - 32,5 м, до того ж, на його даху було 5 дерев'яних веж, покритих оцинкованих залізом, кожна по 6,4 м висотою.  Будинок обійшовся Гінзбургу в 573,4 тис. руб. Особливістю його були двоповерхові магазини. Квартири в 11, 9, 3 і 2 кімнати займали ще чотири верхні поверхи. Всього квартир було 14.  Про інтер'єри будинку ось уже 70 років можна говорити тільки в минулому часі. Зберіглися кріхти, здебільшого – відновлені після пожежі 1941 року. Тоді ж відтворили й більшу частину декору, а ось башти - не поновили. В тому ж кварталі Гінзбург звів 1912 року звів найбільший прибутковий будинок Києва – справжній хмарочос. Гігантська споруда мала адресу вул. Інститутська, 14-18: саме на цьому повороті вулиці тепер знаходиться сквер Небесної Сотні.  Гігантська споруда мала форму букви h, а корпуси - різну поверховість, що обумовлено складним рельєфом. Будівництво обійшлося в 1,5 млн руб. Висота корпусів становила 53 м, на вершині знаходилася вежа зі шпилем висотою 14,5 м. Загальна висота будинку - 67,5 м, що за рахунок розташування на високій точці робило будинок домінантою центру, відмінно видною і за Дніпром. В 1912-41 рр. це була найвища будівля в Україні!  У двох корпусах хмарочоса знаходилися 94 квартири - від 2 до 11 кімнат. Частина приміщень використовувалася під готель. При цьому вартість квартир в будинку не перевищувала 2000 руб. Є дані за 1917 рік, згідно з якими квартири тут коштували від 1300 до 1700 руб. Після вибухів 1941 року рештки зруйнованого гіганта розібрали, поставив трохи далі місця торцового корпусу готель з показовою назвою «Москва». Наступний «фігурант» - будинок Сироткіна (1902 р.) - стоїть на вул. Володимирська, 39/24. 10 років він був найвищим житловим будинком Києва (42,5 м з башточкою на куті) - аж до появи хмарочоса Гінзбурга. Квартири в такому будинку вважалися справді елітними: три найбільші з них, по 7-8 кімнат, коштували по 2500 руб. на рік.  В середині 1980-х увесь будинок поставили на реставрацію, яка й досі не завершена, хоча було декілька спроб відкрити тут готель. Інтер’єри не зберіглися – те, що існувало ще в 1980-х, було знищено пожежею та тривалим «недоремонтом».  Знаковим для Києва є і комплекс будинків Родзянка, зведених в 1908-1911 рр. по Ярославому Валу, 14а-14 г. У будинку 14б збереглася значна частина інтер'єрів колишньої 6-кімнатної квартири господаря - вітальня, кабінет, зал, будуар, а на другий поверх ведуть парадні сходи з дзеркалами і жіночими статуями внизу. В цій тут розташовується з 1988 року театр «Сузір'я».  У 1911 році квартира, подібна по плануванню до хазяйської, коштувала 1800 руб. на другому та третьому поверхах. Така ж квартира, але на четвертому-п'ятому поверхах, коштувала 1750 руб., а 5-кімнатна - від 1450 до 1500 руб.  Дуже престижним був і один з двох будинків міського голови І. Дьякова, що в 1912-1941 рр. стояв на пл. Франка, 4 – там, де зараз пам’ятник письменникові. Квартири в ньому сумарно коштували чи не дорожче, ніж у всіх інших прибуткових будинках міста, беручи до уваги і хмарочос Гінзбурга. За даними 1917 року, вартість 6-кімнатних квартири на третьому і четвертому поверхах перевищувала 2 тисяч руб. Найдешевшими вважалися квартири в підвалі і на верхньому поверсі. Річний прибуток від здачі квартир, а також лавки на першому поверсі, становив 51380 руб. Чому на цьому місці після Другої Світової вирішено було нічого не будувати, залишається нез'ясованим.  Ну а найдорожчим та найпрестижнішим прибутковим будинком Києва маємо вважати відомий «будинок з химерами» В. Городецького на Банківській, 10. В ньому було усього 7 квартир. На першому і другому поверхах 9-10-кімнатні квартири (квартира самого Городецького мала 13 кімнат) оцінювалися в 3500 руб., а 8-кімнатна квартира на третьому поверсі - 2750 руб. «Скромні» 2-3-кімнатні квартири з вікнами на двір коштували по 420-510 рублів - набагато дорожче, ніж аналогічні у будь-якому іншому будинку міста.  У 1918 році найдорожчі квартири тут, включаючи і колишню квартиру Городецького, коштували 7593 руб. Зростання цін, ясна річ, був обумовлене інфляцією і революційними потрясіннями, але цей рекорд, з формальних міркувань, можна вважати не побитим. Таким чином, Городецький залишив Києву дійсно унікальний в усіх відношеннях будинок. Повну версію статті читайте тут: http://kontrakty.ua/article/101696  Павло Ковальов

Кияни на вулицях свого міста в кінці ХІХ-го - на початку ХХ-го століття. Підбірка ретро-фото від пабліку "Клуб корінного киянина"

У період пандемії коронавірусу можливості українців для подорожей значно скоротилися. Втім, навіть в таких умовах можна знайти, як відпочити. Насправді, туристом можна бути і в межах власного міста. Адже, зазвичай, насправді ми не так вже й добре знаємо власне місто - поза нашим щоденним маршрутом на роботу чи навчання. А, головне, за усією цією метушнєю у нас просто немає часу на те, щоб зупинитися, все добре роздивитися і, можливо, навіть відкрити для себе кілька досі невідомих фактів. Ну а поки в світі карантин, нам не залишається нічого іншого, як більше гуляти містом. Тим паче, що Київ гарний у будь-яку пору року, і зима не виняток. Приміром, радимо прогулятися від Майдану Незалежності до Подолу через Володимирську гірку. До новорічних свят в КМДА навіть спеціальний маршрут розробили. Звісно, новорічних локацій вже майже не залишилось, але цей маршрут і в будь-який інший час вартий уваги. Засніжений Київ ідеальний для романтичних фотосесій та чудових селфі. А засніжені дахи старого Подолу у сонячному промінні виглядають дуже фотогенічно. Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка взимку особливо полюбляють любителі катання з горок. А ще тут у будь-яку пору-року приголомшливі заходи сонця. Дехто грається тут з песиками, дехто ліпить сніговиків, а дехто просто гуляє, насолоджуючись свіжим повітрям, чистим снігом та мальовничими краєвидами з пагорбів. В зимовий період року ботсад Гришка працює на вхід з 8:00 до настання сутінок. Вартість вхідного квитка - 50 гривень для дорослих, 20 гривень для школярів та безкоштовно для дошкільнят, пенсіонерів та пільгових категорій громадян. Також можна придбати місячний абонемент за 500 гривень, який надає право безлімітного відвідування ботсаду одним дорослим разом з однією дитиною віком до 7 років.