Напередодні поїздки до Північної Кореї фотограф Тед Лау подивився серіал «Чорнобиль», випущений НВО, — і деякі райони однієї з найзакритіших країн світу нагадали фотографу його епізоди. Спілкуватися з місцевими жителями Теду, звичайно, заборонили, а ось дозвіл на зйомку він отримав і зобразив КНДР так, що можна обійтися без слів. Слоган «Праця робить вільним», який розміщували на воротах концтаборів, є інтерпретацією латинського виразу Labor omnia vincit («Праця все переможе») Вергілія. Поет підтримував політику Цезаря і закликав жителів імперії «повернутися до землі». У наші дні англійський аналог римського напуття з’явився в назві фотокниги Work Will Set You Free гонконгця Теда Лау, який висловив у цій фразі свої враження від відвідин Північної Кореї. У проєкті автор розмірковує про те, що гучні обіцянки уряду народові будуть виконані, тільки якщо ніхто не зможе зазирнути за яскравий фасад. На думку Лау, праця насправді не звільняє, і йому шкода, що у північних корейців немає можливості бути повноцінними господарями власного життя. — До того як побувати у Північній Кореї, я уявляв її не як місце, де всі люди — роботи, а як країну, громадян якої вчать дотримуватися певного способу життя. Повірити в це було легко, враховуючи, що я відвідував гонконгську школу, де існували правила навіть для стрижки учнів. Звичайно, я багато чув про голод, бідність і «парадний фасад», який створює уряд Північної Кореї (фальшиві магазини і будинки, куди приводять туристів), — до цього я ставився скептично. Можу повірити, що таке існувало в найпохмуріший період історії країни, але для нинішньої КНДР це неактуально. Тому я з нетерпінням чекав, коли приїду і дізнаюся, що там насправді. Я розумів, що країна буде зовсім не схожою на всі, де я бував раніше: дивне поєднання Сходу і комунізму з ретельно продуманою демонстрацією націоналізму. Очевидно, Китай теж так виглядав багато років тому, тому поїздка до Північної Кореї нагадувала метафоричне повернення в минуле. Я знав, що великої свободи переміщень мені не нададуть і доведеться суворо дотримуватися графіка. У подорож я збирався багато років, а приїхав туди в жовтні 2019-го. Напередодні я подивився серіал HBO про Чорнобиль, і деякі корейські райони нагадали мені епізоди про життя у СРСР. Нас одразу попередили про заборону спілкуватися з місцевими жителями; крім того, сильно відчувався мовний бар’єр, тому контактували ми в основному з нашими гідами. Заборони на зйомку не було, що, до речі, здивувало, адже зображення варте тисячі слів. Найбільш сюрреалістичним досвідом я б назвав відвідування системи печер. Екскурсоводка розповідала про візит Кім Чен Іра, його неймовірну хоробрість, виявлену під час прогулянки слизькими каменями на самоті, і доброту по відношенню до робітників, для яких він відкрив поблизу клініку. Такі історії, звісно, вражають — абсолютно звичайні дії та вчинки несамовито хвалили і підносили як дивовижно цінні. Північна Корея — не найзручніше місце для життя в матеріальному плані, але часи голоду і фальшивих продуктових кіосків давно минули. Більшість людей здавалися ситими. Однак, як я й гадав, вони всі живуть у своєму маленькому світі, відрізаному від решти планети. У вступних текстах до моєї фотокниги часто зустрічається слово «красивий», яким як я, так і інший автор статей, тайванський художник Ю-Цина, визначаємо побачене в Північній Кореї. Коли ми описували північнокорейський народ як «красивий», то мали на увазі, що це такі ж добрі люди, як і представники будь-якої іншої нації. Ми впевнені, що за вдачею жителі країни не злі і нічого підступного проти нас не замислювали. Адже уряд не дорівнює народ. Сама Північна Корея прекрасна, тому що основна її територія не зачеплена і не зіпсована цивілізацією. Відвідуючи пам’ятки в будь-якому іншому куточку світу, ви неодмінно натрапите або на натовпи туристів, або на купи сміття, здатного зіпсувати усяке враження. Під час поїздки я багато розмірковував про свободу і щастя. Велика частина світу сьогодні «вільна» — тобто ви можете обирати, чим займатися, де жити, куди вирушати в подорож, що їсти. До цієї поїздки я ніколи не замислювався, наскільки ж мені пощастило мати цю свободу. Але я не вірю, що вам потрібно бути вільним, щоб бути щасливим. Це залежить від того, що ви за людина і чого прагнете. Багато хто, непевне, пам’ятає персонажа «Матриці» Сайфера, який вирішив зрадити повстанців, щоб повернутися до Матриці і провести залишок життя в симуляції. Не можна сказати, що Північна Корея — ідеальний симулятор, але якщо ви ігноруєте (або не підозрюєте про її існування) можливість кращого життя, то цілком можете бути щасливі і в своєму маленькому пузирі! Без сюрпризів, без розчарувань, без очікувань. У чомусь у Північній Кореї навіть легше знайти щастя — тому що, врешті-решт, воно не полягає в матеріальних речах. Був би я щасливий, якби народився в Північній Кореї, і якою людиною я б виріс? Гадаю, що зовсім іншою, хоч я і вірю, що щастя можна знайти навіть у такому місці. Але хотів би я там жити? Однозначно ні.

Один з найбільш гарячих напрямків на Донбасі нині – селище Шуми. Тут регулярно ведуть вогонь по українських військових. Кореспонденти Радіо Свобода прожили кілька днів із солдатами. За цей час військові помітили нестандартну тишу, вони кажуть, що вперше за довгий час вдалося виспатися.

Гірські рятувальники ДСНС України у Закарпатській області сьогодні знайшли тіло 40-річного туриста-киянина, який заблукав в районі гори Гемба ще 13 лютого. Про це повідомляє пресслужба відомства. "На жаль, дива, на яке усі так сподівались, не сталося... 27 квітня о 16:00 гірські рятувальники знайшли тіло туриста-киянина, що заблукав в районі гори Гемба ще 13 лютого. Тоді 40-річний чоловік разом із товаришем разом вийшли в гори, аби покататись на лижах, але в умовах поганої видимості друзі заблукали. Намагаючись знайти дорогу, вони загубили впітьмі один одного... Наступного дня пообіді рятувальники знайшли першого туриста. Пошукові роботи  другого тривали 21 день, аж до 5 березня. У пошуках брали участь десятки одиниць техніки та навіть авіація. Згодом, коли зійшов сніг, рятувальники відновили пошуки і сьогодні загиблого було знайдено в ущелині біля потічка у підніжжя гори Жид-Магура.Після проведення правоохоронцями першочергових слідчих дій тіло чоловіка буде транспортовано до с. Березники.До пошуків 27 квітня залучались 10 рятувальників та 2 одиниці техніки від гірських пошуково-рятувальних відділень м. Ужгорода та Мукачева". Рятувальник Євген - один з тих, хто брав участь у порятунку зниклого лижника ще взимку. За його словами, вдалося відстежити місцеперебування останнього дзвінка лижників - це лісова вирубка на 950 м висоти. "Пошукові роботи на цій території вкрай ускладнені. Це вивернуті з корінням дерева, велетенські пеньки, гнилі поліна, дрібні кущі та пролісок", - пояснив він тоді під час пошуків. - Якщо у перший день пошукових робіт товща снігу сягала максимум 40 см, то зараз там снігу понад метр. Кожну добу + 20см. Та й погода рятувальників не дуже балує". Коли навесні зійшов сніг, рятувальники відновили пошуки і таки знайшли загиблого. Рятувальник Євген знов брав участь у пошуках: "27.04. 2021г. поисковые работы в Березниках. Мы нашли тело Алексея... Две группы спасателей из Мукачева и Ужгорода вышли опять на "мистическую" вырубку, где потерялся Алексей. Накануне из штаба ДСНС принесли квадрокоптер с видеокамерами высокого разрешения и просканировали вырубку и склоны примыкающие к ней. На вырубке Опаленик В.И. достал ноутбук и мы начали просматривать результаты сканирования. К сожалению это нам не помогло. После короткого совещания мы разделились на три поисковые группы. Одна продолжала поиски на вырубке, вторая на восточном склоне, где снег частично растаял, а мы с Василем на снегоступах решили пройти траверсом все склоны примыкающие к вырубке по кромке леса. Траверс оказался не простой, крутые заснеженные склоны около 40 градусов. Через три часа мы почти завершили его, осталось спустится в глубокий кулуар с водой который начинался с отрога г.Магура. Тело Алексея лежало на дне кулуара... Он сорвался на снежно ледовом склоне г. Магуры не дойдя до вершины метров 300. Парень в итоге оказался бойцом, переночевав в районе вырубки без бивуачного снаряжения в 15 градусный мороз. Утром поднялся на отрог Магуры - дальше фатальный срыв... Транспортировочные работы по сложному, лавиноопасному склону будут завтра".

Під час робочої поїздки до Херсонської області Президент України Володимир Зеленський відвідав передові позиції військовослужбовців на адміністративній межі з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим. Капітан Руслан Маришев ознайомив Главу держави з оперативною обстановкою та системою укріплень на адмінмежі з АР Крим. На передовій позиції Володимир Зеленський оглянув бліндаж та окопи й коротко поспілкувався з військовослужбовцями, які несуть тут службу. Президент поцікавився рівнем забезпечення та умовами перебування бійців на позиціях. Також Глава держави відвідав базовий табір українських військових поблизу села Чаплинка, де ознайомився з умовами розміщення особового складу. У модульному містечку Володимир Зеленський оглянув спальний, санітарний модулі та польовий спортивний зал. У санітарній частині Глава держави поспілкувався з черговими лікарями, запитав про забезпечення медобладнанням та лікарськими засобами, а також поцікавився епідемічним станом і перебігом вакцинації серед військових. «Ми сьогодні на Херсонщині. Бачимо наші позиції, перевіряємо готовність з точки зору техніки, наших бійців, наших бригад. Дуже важливо як на передовій, так і в резерві бачити стан наших військових, стан нашої армії – технічний і психологічний. Це важливо для того, щоб розуміти: те, що війська відходять, не значить, що армія не повинна бути готовою до того, що може в будь-який момент бути повернення військ до кордонів нашої країни», – сказав Володимир Зеленський. Також Глава держави передав двом військовим підрозділам прилади нічного бачення та тепловізори.

У Лос-Анджелесі в 93-й раз роздали Оскари - найпрестижнішу нагороду у світі кіно. Фільм "Земля кочівників" став найкращим, а його режисерка Хлоя Чжао отримала статуетку за найкращу режисуру. Вона стала першою жінкою - представницею расових меншин США, хто отримав "Оскара" у цій категорії, і лише другою жінкою-володаркою "Оскара" як найкраща режисерка. Першою була Кетрін Бігелоу, яка отримала у 2009 році нагороду за фільм "Повелитель бурі". Церемонію провели у незвичному місці - на залізничній станції, гостей було менше, ніж зазвичай, і скасували всі вечірки, які традиційно влаштовують в оскарівську ніч. "Земля кочівників" розповідає історію вдови, яка вирішила жити у фургоні, подорожуючи по Америці. Акторка, яка зіграла головну героїню стрічки Френсіс Макдорманд, отримала "Оскара" за найкращу жіночу роль. "Земля кочівників" зібрала головні нагороди і стала тріумфатором "Оскару"-2021. "Оскара" за найкращу чоловічу роль отримав 83-річний Ентоні Хопкінс, який зіграв чоловіка, який страждає на деменцію у фільмі "Батько". Сер Ентоні Хопкінс став найстаршим актором в історії, який отримав "Оскара" за головну роль. Кінокритики очікували, що "Оскар" в цій номінації можуть посмертно присудити Чедвіку Боузману, який помер минулого літа від раку (за роль у фільмі "Ма Рейні: Мати блюзу"). Пан Хопкінс не був на церемонії, нагороду від його імені отримав актор Хоакін Фенікс. Церемонію вручення "Оскарів", яка мала пройти 28 лютого, перенесли на 25 квітня через пандемію. Вона стала першою з початку пандемії церемонією вручення кінонагород, що проходить в очному, а не віртуальному режимі. Найпрестижнішу кінопремію світу вручили не в кінотеатрі Dolby, як це було раніше, а в будівлі залізничного вокзалу Лос-Анджелеса Union Station. Не всі номінанти змогли приїхати до США особисто - для тих, хто не зміг, організували кілька майданчиків в Європі - в Парижі і Лондоні. Простір для гостей розділили на кілька зон, щоб легше дотримуватися соціальної дистанції. Організатори постаралися зробити все, щоб церемонія була безпечною для всіх учасників - список гостей обмежили, всі присутні були у масках. Знімати їх дозволили тільки номінантам для виголошення промови, ведучим і зіркам, які вручали нагороди. Найкращий актор другого плану - темношкірий британець Деніел Калуя - змусив хвилюватися свою маму, коли сказав зі сцени вступне слово, яке звучало так: "Моя мама зустріла тата, вони зайнялися сексом, це приголомшливо". Уже зійшовши зі сцени, він сказав журналістам: "Мабуть, я поки не буду відповідати на дзвінки мами. Але вона класна! І у неї є почуття гумору". Він також додав, що "абсолютно очевидно, що всі наші батьки займалися сексом". 73-річна Юн Е-джон - перша корейська актриса, що отримала "Оскара". Щойно вийшовши на сцену, вона стала зіркою не тільки кіно, але і інтернету. Премію актрисі вручав Бред Пітт, і вона почала свою промову зі слів: "Містер Бред Пітт, приємно познайомитися з вами. Нарешті!".

Обережно! Деякі фото можуть вас шокувати.Український фотожурналіст Ігор Костін був одним з перших, хто знімав зруйнований атомний реактор у Чорнобилі в квітні 1986 року. Фотографії Костіна, які радянське керівництво дозволило публікувати лише за кілька тижнів після аварії, розійшлися світом, засвідчивши її масштаби. Після катастрофи фотограф часто повертався до Зони відчуження, а також знімав жахливі наслідки, які радіоактивне забруднення мало на людей і тварин в Україні й Білорусі. Ігор Костін загинув У 2015 році в автокатастрофі. Йому було 78 років. Історичні знімки ВВС отримала від родини фотографа.

Одного дня львівська фотографка Яна Сідач проходила повз Приміський вокзал Львова та звернула увагу на кафе, що працює там уже років тридцять. Заклад давно обіцяють знести, але кафе «Кафе» продовжує існувати наперекір усьому — часу, змінам, обставинам. Яна почала заходити туди та знайомитися з відвідувачами — як постійними, так і тими, хто забігає до кафе перед електричкою на «сто грам». — Після ремонту Головного залізничного вокзалу планується ремонт Приміського вокзалу, і прохід, де розташоване кафе, мають перетворити на торгово-розважальний центр. Заклад доживає останні дні, його багатолітня історія завершується, а з нею підуть і постійні клієнти з різними характерами — вся ця строката ковдра певного прошарку суспільства з конкретної епохи. Коли я вперше зайшла до «Кафе», то одразу звернула увагу на продавчиню — щиру та привітну. І чим більше я проводила там часу, тим більше мені подобалася пані Галина. Через місцезнаходження закладу та його аудиторію ця жінка стикається з конфліктними ситуаціями, навіть бійками, та попри все їй вдається залишитися делікатною, ввічливою та стриманою. Інколи за розмовами я дивувалася широті та сміливості її поглядів, а говорили ми про дуже різні речі. Багато відвідувачів «Кафе» приходять саме до неї, бо її тут люблять. Перед тим як перейти сюди, пані Галина 25 років пропрацювала в кафе «Експрес», що за рогом вокзалу. За спеціальністю вона технолог харчового виробництва, тож знає все про цю справу. Перед Новим роком пані Галина сама прикрашала «Кафе» гірляндами, ставила ялинку, бо хотіла створити затишок. «Так приємно, коли приходять люди, говорять із тобою та не хочуть нікуди йти. Я відчуваю їхню радість, і від цього мені теж стає дуже добре», — зізнається вона. Відвідувачі ж «Кафе» спочатку ставилися до мене сторожко. Мені потрібно було заслужити їхню довіру, вписатися в тутешній простір, зробити щось таке, щоб стати своєю: їсти і пити те, що й усі, слухати і чути їхні історії, розповідати про себе, просто бути тут і зараз. Тільки так я отримала взаємність — щире спілкування і добре ставлення. Люди тут зазвичай шукають компанію, але іноді до кафе заходять і випадкові відвідувачі, які в очікуванні своєї електрички їдять чанахи та п’ють «сто грам». Якось один чоловік приніс до кафе свого кота, а потім бігав по ганчірку, щоб протерти стіл, де той кіт став лапками. Мене часто вражало, як люди з іншого виміру — того, що зазвичай вважається гіршим, — дивували своєю чуйністю і порядністю. Тут моральна система переверталася з ніг на голову: ті, на кого суспільство вішає ярлики, виявлялися в деяких ситуаціях більшими людьми, аніж решта. Ще запамятався чоловік, який приходив до кафе майже кожного дня, сідав за столиком біля вікна і завжди замовляв 70 грамів горілки та 30 грамів води. Сидів хвилин п’ятнадцять, слухав інших, сам нічого ніколи не говорив і виходив. Також у кафе інколи буває ромка Рада, з якою пані Галина познайомилася ще 25 років тому. Відтоді Рада вже народила стільки дітей, що продавчиня перестала запам’ятовувати їхні імена, але останнього сина точно звуть Чак Норріс. А нещодавно до кафе зайшла муніципальна поліція з вимогою зробити позначки для дотримання соціальної дистанції. Так тут з’явилася одна чорна стрічка на все «Кафе».

У Зайцевому, що під Горлівкою, Донецької області, військові Збройних сил України тримають оборону вже не перший день. За словами солдатів, останні кілька тижнів на околицях Горлівки відчувається активізація бойових дій. Як вони розповіли, днями військові позиції російські гібридні сили обстріляли із мінометів, гранатометів та іншого озброєння. Також в цих районах, кажуть українські вояки, бойовики мінують територію дистанційно – дронами закидають міни ПОМ-2, які заборонені Оттавською конвенцією. Утім, Росія продовжує їх використовувати, оскільки цю конвенцію, на відміну від України, не підписала (Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків, Кремль відкидає ці звинувачення). Обстріли військові оцінюють як провокації. Мета, кажуть, одна – втягнути в бій Збройні сили та продовжити ескалацію на Донбасі. Бойовики ж на своїх ресурсах звинувачують в обстрілах, навпаки, ЗСУ. Українські військові розповідають, що дають відповідь на вогонь противника, проте лише у тому випадку, коли є явна загроза життю та здоров’ю або ж висувається диверсійна група. Вже незабаром після виїзду журналістів українські військові повідомили, що їхні позиції знову обстріляли із мінометів. Із 00:01 27 липня 2020 року на Донбасі набрала чинності чергова домовленість про «повне та всеосяжне припинення вогню», яка формально чинна й далі, попри численні порушення її російськими гібридними силами, про що щодня повідомляють в штабі ООС. Ці сили, за повідомленнями штабу, порушують її, як і всі попередні такі домовленості, практично щодня, внаслідок чого українські військові час від часу – і останнім часом дедалі частіше – зазнають поранень чи й гинуть. На цей час, за повідомленнями, внаслідок обстрілів противника й підривів на вибухових пристроях протягом нинішнього перемир’я загинули принаймні 35 українських військовослужбовців (із них близько 28 лише протягом цього року), ще понад 85 були поранені чи зазнали бойових травм.

21 апреля во многих городах России прошли митинги в поддержку основателя Фонда борьбы с коррупцией, одного из лидеров оппозиции Алексея Навального. Митинги проводились в рамках заявленной акции протеста "Финальная битва между добром и нейтралитетом". Сотни участников этих митингов были задержаны.

Фоторепортаж з навчання 130-го батальйону територіальної оборони Солом’янського району столиці. Оскільки офіційних вишколів бракує, деякі підрозділи за власною ініціативою проводять додаткові навчання. Тренування 130-го батальйону допомагає організовувати ГО «Територіальна оборона столиці». Серед інструкторів – колишні військові з цієї громадської організації. Не всі підрозділи тренуються так само інтенсивно – регулярність та ефективність вишколів залежать від мотивації бійців та командирів. На восьмому році нинішньої війни досі не ухвалений закон про тероборону. Наразі основу військ територіальної оборони Сухопутних військ ЗСУ складають 25 бригад – це 580 кадрових військовослужбовців, 8000 резервістів-контрактників і кілька десятків тисяч військовозобов'язаних, яких при необхідності призиватимуть за мобілізацією. Росія останніми тижнями активно нарощує військову присутність біля українських кордонів і в окупованому Криму. За даними розслідувачів, вже стягнула 80 тисяч військових до східного кордону з Україною та у Криму. Зокрема, розслідувачам вдалося зафіксувати великий табір російських військових у Воронезькій області, за 250 кілометрів від кордону з Україною. У Кремлі заявили, що пересування російської армії територією Росії не повинне викликати занепокоєння інших країн, зокрема України.