Мешканці України щодня стикаються з жахливою реальністю російського вторгнення

Одразу після оголошення часткової мобілізації однодумці Олексія Навального, російські опозиційні та антивоєнні рухи закликали росіян вийти на протести. Акції відбулися у більш ніж 30 містах Росії. Кількість затриманих перевищила вже тисячу людей. Порівняно з протестами минулих років, нинішні акції були нечисленними. Однак у багатьох містах поліція діяла жорстко. За даними "ОВД-Інфо", станом на 01:33 21 вересня "затримано понад 1403 людей у 38 містах".

В ніч на 22 вересня Україна визволила з полону 215 людей. Серед них 188 захисників "Азовсталі" та Маріуполя. Це військові з батальйону "Азов" (108 людей), 9 прикордонників, поліцейські, працівники СБУ. Українські соцмережі радіють таким новинам і це стало головною темою ночі та ранку. Проте ще кілька тисяч захисників Маріуполя можуть залишатись у російському полоні. Росія натомість отримала кума Володимира Путіна Віктора Медведчука і 55 своїх військових. Президент Володимир Зеленський у нічному відеозверненні розповів деякі деталі обміну. За його словами, ця операція готувалася доволі довго і росіяни спочатку пропонували повернути 50 людей в обмін "на одного з тих, хто перебував у слідчому ізоляторі СБУ". Йдеться про Віктора Медведчука. "Ми говорили. Наполягали. Число 50 зросло до двохсот… ми обміняли одного фаната Росії на 200 воїнів ", - сказав Зеленський. Віддати Медведчука за справжніх воїнів - не шкода, зазначив президент і розповів, що Медведчук пройшов усі слідчі дії, які передбачені законодавством. - Україна отримала від нього все, що необхідно для встановлення правди в межах кримінальних проваджень". Серед звільнених з полону є бійці Нацгвардії, армії, військово-морських сил, прикордонники, поліцейські, тероборонівці, працівники СБУ. Герої України - Євгеній Бова, Лев Пашко, Денис Прокопенко. Загалом 108 бійців "Азова". Восьмеро були поранені під час російського теракту в Оленівці. Це азовці: Дмитро Козацький "Орест" - фотограф з "Азовсталі", Катерина Поліщук - "Пташка", вагітна Марʼяна Мамонова, Валентина Зубко, Яна Шумовецька, Зоряна Репецька, Анастасія Черненька. Також Микола Кущ і Костянтин Нікітенко - їх бойовики засудили до смертної кари. На волі український арбітр та нейрохірург Дмитро Кубряк. В рамках обміну з полону повернули голову патрульної поліції Маріуполя Михайла Вершиніна, старшого сержанта 36-ї бригади Михайла Діанова. Більшість з них потрапили у полон у травні, коли після домовленості сторін захисники "Азовсталі" за наказом командування здались росіянам. Тоді у полон потрапили понад дві тисячі бійців. Невелику частину з них обміняли раніше, а близько 50 азовців росіяни вбили під час вибуху у колонії в Оленівці. Окрім 200 військових також вдалося повернути пʼятьох бойових командирів, за яких, за словами президента, довелося найдовше і найскладніше поборотися. Зеленський назвав їх супергероями і сказав, що їм загрожувало найжорстокіше. Це - Сергій Волинський "Волина", Святослав Паламар, Денис Прокопенко "Редис", Олег Хоменко, Денис Шлега. "В обмін на них ми віддали 55 тих, хто не заслуговує ані жалю, ані співчуття, ані взагалі будь-яких слів. Тих, хто воював проти України. І тих, хто зрадив Україну. Тих, хто нам з вами точно не потрібен", - заявив президент. Про цей обмін Україна домовилася з Туреччиною. Зеленський подякував за допомогу президенту Реджепу Ердогану. До кінця війни звільнені командири перебуватимуть "у повній безпеці, у комфортних умовах і під особистою протекцією Президента Туреччини". Родини зможуть з ними бачитися. Також президент зазанчив, що Україна допомогла друзям - вдалося звільнити десятьох іноземних громадян, які перебували в російському полоні. "Це питання честі для України, питання нашої вдячності за допомогу нашій державі", - сказав Зеленський. Про це раніше він говорив з Борисом Джонсоном і з представниками США. Звільнили п'ятьох громадян Великої Британії, двох громадяни США, по одному громадянину Марокко, Швеції і Хорватії. Їм росіяни призначили вироки - довгі терміни ув'язнення чи смертну кару. Вони повернуться додому за посередництва Саудівської Аравії. Маріуполь потрапив в оточення на початку березня. Частина захисників тримала оборону до травня. "Ми памʼятаємо про всіх наших людей і намагаємося врятувати кожного українця. І обов'язково зробимо все, щоб урятувати всіх, хто перебуває в російському полоні", - заявив президент.

Радість за останні досягнення ЗСУ затьмарюють сумні кадри, зроблені на місцях нещодавніх битв у Харківській області. Фотоматеріал агенції АР.

Святогірськ — туристичне українське містечко, яке ще у 2014 році стало надійним прихистком для багатьох переселенців із Донецької та Луганської областей. Його називали маленькою Швейцарією у Донецькому регіоні. Місто радо приймало туристів з усієї України, але не цього року. З приходом російських військ життя тут змінилося… Святогірськ три місяці перебував під окупацією. 12 вересня стало відомо, що українські військові зайшли у місто. Наразі сили оборони проводять стабілізаційні заходи, працюють сапери, правоохоронці виловлюють колаборантів, а вулиці розчищають від розбитої техніки. Перше, що бачиш при в’їзді у місто — це Святогірська лавра. Це той самий монастир, який став прихистком для багатьох українців. Там перебували переселенці та місцеві жителі. Жили вони у страху, тому що ворог нищівно завдавав ударів по інфраструктурі. Заїхати у саме місто не так просто. Всі мости були зруйновані під час російської окупації, тому дорога пролягає через переправу. Про перебування тут російської армії нагадує все: вщент розбомблені будинки, зруйновані дороги, на яких валяються уламки від ракет, покинуті автівки та боєприпаси. У місті, де колись проживало понад чотири тисячі людей, тепер не нарахувати й сотні. Тут наразі відсутні газопостачання, електрика, вода. Місцевий житель Дмитро пережив тут всю окупацію, евакуюватися не збирався. Розповідає, що раніше тікав сюди від «русского міра» із Донецька. Почав нове життя, але і тут його наздогнала війна. — До початку війни тут було світло, газ та можна було купити все. Я працював на хлібзаводі й спокійно жив. А прийшли російські солдати і все розбомбили. Заходили у домівки й проводили обшуки на наявність зброї. З чоловіків знімали одяг та шукали татуювання з українською символікою, — розповідає Дмитро. Літня жінка, побачивши українських військових, кидається в обійми та плаче. Зі страхом згадує пережиті події.— росіяни прийшли сюди стріляти по людях і по хатах. У мене розбитий будинок, вікна всі повилітали, — говорить Ганна. — Сподіваюсь, що вони не повернуться. Ми — українці, самостійна нація й Україна у нас одна. Попри те, що місто понівечене росармією, місцеві вірять, що у них є майбутнє разом із Україною, а от у російських окупантів єдиний вихід — бігти… Як із Святогірська, покидаючи техніку, зброю, одяг, амуніцію і, звичайно ж, своїх. Військовослужбовець на позивний «Вуйко» жартує: «москалі тікали, ходаки губили». — Вони намагалися зберегти своє життя, тому що на той час їм було вже не дуже солодко. Ми ускладнювали їхнє пересування. Тепер ситуація у місті стабільна. Ми плануємо і надалі вибивати ворога із сусідніх населених пунктів, — говорить «Вуйко». Про те, що Святогірськ — українське місто, свідчать синьо-жовті прапори вздовж вулиці. Їх знімати окупанти не насмілилися, наче відчували, що наші військові прийдуть звільняти свої землі… — Святогірськ — курортне місто. Тут Лавра й сюди постійно приїжджали віряни. Тому тут багато готелів і приватних садиб. Це «Донецька Швейцарія», розташована в низині серед лісів із чудовим кліматом. Тепер тут зруйноване місто, понівечені людські життя, — розповів воїн ЗСУ на псевдо «Професор», який родом із цих країв. Звільненню та зачистці Святогірська передували важкі та тривалі бої, розповідають наші хлопці. — Два тижні тому заїхала якась «спецура». У них були дрони камікадзе, то вони ними «розносили» місця нашої дислокації, — каже «Професор». Однак мужність, стійкість, професіоналізм та шалена мотивація зробили своє — й українські воїни вибили ворога. — Вони втекли й залишили нам просто неймовірну кількість боєкомплекту. Таке враження, що вони просто покидали автомати й поїхали. З трофеїв залишили навіть такі рідкісні штуки, як кулемет «Печенєг» із нічником та відстанеміром. А цей набір коштує скажених грошей. Техніки практично не залишили, лише те, що ми спалили, але вони її й не особливо сюди заводили, бо ми їх артилерією били нещадно, — веде свою розповідь «Професор». Він каже, що це було ще те видовище, бо українська артилерія безперестану знищувала ворога, який, не шкодуючи життя та машин, тривалий час намагався перехопити ініціативу і продовжував свій наступ. — Вони намагалися завести у Святогірськ техніку через Ярову по прямій дорозі. Там наша арта їх зустрічала й працювала чергою по три снаряди в квадрат 2 на 2 метри. Горіло там усе: танки, «бехи», бронетранспортери. Другого вересня, коли звільняли Святогірськ, наші артилеристи працювали з восьмої ранку до другої ночі, палили все, працювали каскадом і навіть били їм у тили. А вони перли лавиною, у наших хлопців стволи перегрівалися. Здихали окупанти, як таргани, але й плодилися так само, — пригадує «Професор». — Орки, щоби ви розуміли, коли чують за собою силу — «друга армія світу», а коли тікають — то сиплються, як доміно. Коли відступали, то була в них паніка. У перехопленнях їхніх розмов ми чули лише лайку. Звучали накази не відступати, інакше буде розстріл, — розповідає воїн ЗСУ на псевдо «Мисливець», який працює в підрозділі радіо- та аеророзвідки. — Гадаю, там дійсно розстрілювали, але вони себе й самі калічать. «Мисливець» стверджує, що окупанти відстрілюють собі пальці, аби не потрапити в поліетиленовий мішок.— Вони там нікому не потрібні. У їхніх переговорах чути, що є поранені, а вони відходять на марші та їх залишають. Насамперед киває п’ятами керівництво. Вони виїжджають і лише за кілька годин доводять наказ організовано відходити. Але й це в них не виходить, одна з їхніх колон відступила і досі в цих краях кружляє, то наша артилерія вже третій день їх довбе, — каже «Мисливець». Дії окупантів не перестають дивувати українських воїнів. Одним із прикладів стали четверо російських полонених, які під час наступу українців купували горілку в місцевому магазині.— Чуваки вирішили поїхати за горілкою в магазин, коли ми вже були на вулицях Святогірська. Були в цивільному, але це їх не врятувало, біля прилавка і взяли, — розповідає «Професор». Та не всім щастить, як згаданим окупантам, які вирішили випити горілки під час українського наступу.— Чули в переговорах навіть таке: орк у рацію кричить про трьох «трьохсотих» і просить про евакуацію, а йому у відповідь — «та ні, укропи дають „тягла“, ми зараз не можемо, давай вечора почекаємо». За кілька годин знову виходять на зв’язок, і питає, чи буде евакуація, бо вже не три «трьохсотих», а півтора «двохсотих». У відповідь лунає: «як півтора?». То він каже, що снаряд попав, то, може, півтора нашкребуть… Це їхнє ставлення до людей, які, як розхідний матеріал. Тільки в голові не вкладається, чого вони настільки тупі, що самі цього не розуміють, — розмірковує «Мисливець».Його слова доповнює напарник на псевдо «Грізлі», що є інформація, начебто росіяни застосовують загороджувальні загони, тож, мовляв, ніде діватися, але однаково дурні, були б розумні, то в полон здавалися б.Окупанти кажуть, що наші хлопці вже оговталися, підтягнули резерви й почали обстріли з артилерії та реактивних систем залпового вогню.Воїни ЗСУ повні сил та оптимізму й ні на секунду не сумніваються в перемозі.

Після 10 днів офіційної жалоби Велика Британія прощається з померлою королевою Єлизаветою II. Її похорон відбувається у Вестмінстерському абатстві — місці, де Єлизавета вийшла заміж і була коронована. Щоб провести королеву в останню путь, люди чекали з ночі.Двері Вестмінстерського абатства відчинилися сьогодні вранці для гостей, які прибувають на державний похорон королеви. Труну з монархом провезли урочистою процесією від Вестмінстерського палацу до Вестмінстерського абатства, де у церемонії бере участь 2 000 гостей. Труну королеви помістять у катафалк і відправлять до Віндзорського замку. Паралельно з цим до Віндзора йтиме процесія Довгою алеєю (The Long Walk). До неї приєднаються король і члени королівської сім'ї. А вже ввечері, о 19:30, відбудеться приватна похоронна служба за участю лише короля та королівської родини. Труну королеви покладуть у каплицю Святого Георгія разом із принцом Філіпом та її батьками, королем Георгом VI та королевою-матір'ю. Старші представники королівської сім'ї, зокрема король Чарльза III і його сини приїхали до Вестмінстер-голу, звідки вони супроводжували процесію з труною королеви до абатства.  Принцеса Шарлотта і принц Джордж разом зі своєю родиною прийшли на похорон своєї прабабусі. Меган Маркл і Кетрін, принцеса Уельська, виглядали похмурими. Серед присутніх на службі - політики, королівські особи та знаменитості. Президент Франції Еммануель Макрон, президент США Джо Байден, прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо та президент Ірландії Майкл Хіггінс, імператор Японії Нарухіто та імператриця Масако - серед світових лідерів, які приїхали на церемонію. Прем'єр-міністр Британії Ліз Трасс і колишні прем'єри також присутні на службі. Представників росії, Білорусі та Сирії не запрошували. Від України прибули вшанувати королеву Єлизавету ІІ прем’єр-міністр Денис Шмигаль та перша леді Олена Зеленська.Щоб провести Єлизавету II в останню путь, люди з ночі займали місця. А втім, устигнути вдалося не всім. Ті, хто так і не потрапив на прощання з королевою у Вестмінстер-холі, чекали на проїзд її труни за раніше анонсованим маршрутом. Очікується, що в день похорону Єлизавети на заходи у Лондоні збереться приблизно мільйон людей. Для охорони безпеки у місті залучили понад 100 тисяч поліцейських та інших працівників. Масштаб похорону Єлизавети II називають більшим за Олімпійські ігри 2012 року та Платиновий ювілей королеви.Служба також транслювалася на телебаченні та радіостанціях, по всій країні для цього встановили приблизно 125 кінотеатрів.

Поховання знайшли поряд із кладовищем, де під час окупації російськими військами міста Ізюму в період з 2 квітня до 15 вересня ховали цивільне населення під безіменними похованнями. Наразі невідома точна кількість людей, які захоронені в могилі, також невідомо, хто похований у сусідніх могилах. Триває розмінування території. «Ми так порахували, тут десь близько 20-25 людей. Хоча напис тут був 17. Ми перевіримо це уже коли будуть підіймати (тіло - ред.)», - повідомив уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко. Після звільнення міста 12 вересня депутат Ізюмської міської ради Максим Стрельніков заявив, що щонайменше тисяча цивільних жителів Ізюму загинула за час російської окупації. Після деокупації Київщини у квітні у визволених містах і селах були зафіксовані масові випадки загибелі цивільних жителів. Україна і деякі представники Заходу вимагають притягнути Росію до відповідальності за воєнні злочини через події на Київщині. Кремль «категорично відкидає будь-які звинувачення у вбивствах цивільних», навіть попри те, що факти вбивств цивільних у період російської окупації були підтверджені супутниковими знімками.

Лише за першу добу активних контрнаступальних дій у Харківській області українські військові просунулися уперед на 19 кілометрів, за 5 днів – пройшли 110 кілометрів, звільнивши від окупації майже 400 населених пунктів, заявив президент України Володимир Зеленський. Під контроль ЗСУ перейшли зокрема ключові міста Харківської області – Балаклія, Куп’янськ та Ізюм. Втрату останнього експерти називають однією з найбільших стратегічних невдач Москви у повномасштабній війні в Україні, оскільки для російських військ Ізюм був базою та важливим вузлом постачання військ. Через Куп'янськ проходять важливі шляхи постачання з Донбасу, а також просування на півдні. За словами Володимира Зеленського, станом на зараз Харківська область зараз майже повністю деокупована. «150 тисяч українців, які залишалися на цій території, тепер знову відчувають, що таке нормальне безпечне життя», – сказав він. Фотокореспонденти зафіксували на деокупованих землях емоції людей: тих, хто пережили окупацію і хто побачив тих, які пережили; тих, хто вперше за кілька місяців побачив рідних, а також тих, хто брав участь у боях за визволення цих територій.

Балаклія стала першим містом, з якого почався великий контрнаступ Сил оборони України на Харківщині. Офіційно про звільнення Балаклії повідомив президент Володимир Зеленський 8 вересня. Після цього Україна деокупувала й низку інших міст області — Куп’янськ та Ізюм. Окупанти зруйнували школу у Вербівці біля Балаклії. У самій Балаклії у центрі міста люди зранку записалися в чергу на отримання гуманітарної допомоги. Загалом у черзі стояло понад 300 людей. У центрі міста зруйновані будинки та пусті вулиці. На пам'ятнику Тарасу Шевченку українські прапори. У балаклійському відділенні поліції окупанти влаштували катівню, де тримали затриманих та викрадених людей. Контрнаступ на цьому напрямку почався у вересні. Станом на 13 вересня у Міноборони прозвітували, що українські військові в області вже звільнили від окупації більш як 150 тисяч людей та понад 300 населених пунктів. Втім, це лише попередні дані — насправді ця кількість ще більша. Відомо, що українські сили зайшли у міста Балаклія, Ізюм, Вовчанськ та Куп'янськ.

Харківщина: фотографії трофейної російської техніки і покинутого боєкомплекту. У результаті швидкого контрнаступу Збройних сил України на Харківщині, в результаті якого було звільнено за даними Генштабу понад 3 тисячі квадратних кілометрів української території, українські військові здобули значну кількість покинутої російської техніки та боєкомплекту. Це є у фотосвідченнях з фронту. Натомість, у Росії стверджують, що на Харківщині відбулося сплановане відведення російських військ для «досягнення заявлених цілей звільнення Донбасу з-під українського контролю».