Околиці Одеси обстрілює російська армія. Розмови про можливу висадку десанту ведуться тут від початку війни. Одеський фотограф Максим Фіногєєв показав і розповів, чим живе місто, яке готується до штурму, і чому тривожні новини та страх, що Одеса повторить долю Миколаєва, змінили її мешканців на краще. — Іноді мені здається, що в Одесі нічого не змінилося. Місто живе та працює, вранці на деяких вулицях навіть з’являються затори. Але це відчуття триває недовго, війна нагадує про себе постійно — барикадами, блокпостами, сиренами. Особливо на вихідні, коли з вулиць зникають люди й машини. Нещодавно я опинився біля пам’ятника Невідомому Матросу. На території цього меморіального комплексу із колонок звучать вірші, присвячені Другій світовій. Серйозний, добре поставлений голос читає про те, як важливо пам’ятати жертв війни. Дивно, як це повідомлення резонує з тим, що відбувається зараз. Я бачу, як ми щодня здійснюємо подвиг, про який нам у школі розповідали ветерани Другої світової. Ми переживаємо переломний момент історії — не лише української, а й всесвітньої. З кожним днем я пишаюся нами, українцями, все сильніше. Нині в Одесі дуже багато іноземних фотографів. Військові забороняють їм знімати все, що пов’язано з військово-оборонною інфраструктурою. Самих військових знімати можна, але вони найчастіше проти. Тому фотографують звичайних людей. Я ніколи не бачив такого піднесення волонтерського руху в моєму місті. Охочих допомогти настільки багато, що у кожної групи з’явилася своя специфікація: одні займаються медициною, інші допомагають знайти пісок та мішки для барикад, треті плетуть маскувальні сітки. У місті їхня робота не дуже помітна, вся активність відбувається у телеграм-каналах. Волонтери самоорганізувалися за лічені дні, ніхто нікому не пояснював, ніхто нікого не вчив. Я переживаю, що Одеса може опинитися в такій же ситуації, що й Маріуполь. Місто можна легко відрізати від країни. Постійно спливає інформація, що росіяни в Одесі намагаються висадити десант. Хочеться вірити, що вони цього не зможуть зробити. Місто, як мені здається, добре захищене. Я полагодив валізу, зібрав речі, але так і не зміг залишити Одесу. Подумав — ну поїду я, і що далі? Пообіцяв собі, що евакуююся, тільки-но відчую — вже час. Але з кожним днем поріг чутливості до того, що відбувається, підвищується: якщо спочатку було дуже страшно, то тепер я майже не боюся. Щодня я розумію, що нікуди звідси не поїду.

На пункті пропуску «Краковець» у Львівській області облаштували так званий «гуманітарний коридор» для громадян, які перетинають українсько-польський кордон. Тут біженці можуть відпочити, поїсти, зігрітись, переодягнути дітей, зарядити телефон і навіть переночувати перед перетином кордону. Встановлено намети, де волонтери роздають їжу та гарячі напої. Цілодобово чергує бригада швидкої допомоги. На всіх пунктах пропуску на українсько-польському кордоні облаштували пункти обігріву, де чергують волонтери та медики.

15 березня Святошинському районі, внаслідок влучання боєприпасу в шістнадцятиповерховий житловий будинок, сталися значні руйнування будівлі з подальшим загоранням з 1 по 16 поверхи. Внаслідок 2 особи загинуло та 46 врятовано. О 09:50 пожежу локалізовано. Крім того, у Святошинському районі Києва, внаслідок влучання боєприпасу в дев’ятиповерховий житловий будинок, сталося незначне пошкодження будинку  з подальшими незначними локальними загораннями на поверхах. О 05:36 загорання локалізовані, а о 05:50 - ліквідовані. Також 15 березня у Подільському районі Києва, внаслідок влучання боєприпасу в десятиповерховий житловий будинок, сталося загорання з 1 по 5 поверхи. О 06:46 пожежу локалізовано, а о 06:51 - ліквідовано. Підрозділом ДСНС врятовано 1 особу, яку госпіталізовано до лікарні.Крім того, внаслідок обстрілу Шевченківського району міста пошкоджено фасад станції метро «Лук'янівська», місцевий ринок та прилеглі будинки.У районі Осокорків, внаслідок обстрілу сталося влучання боєприпасів в двоповерховий приватний житловий будинок з подальшим загоранням. О 05:57 загорання локалізовано на площі 10 м кв., а о 06:40 - ліквідовано. Жертв та постраждалих немає.

Окупанти близько 5 ранку поцілили в багатоповерхівку на Оболоні в Києві. Станом на 07:40 в дев’ятиповерховому житловому будинку виявлено тіло 1 загиблої особи, 3 особи госпіталізовано, 9 особам допомога надана на місці. Підрозділами ДСНС врятовано 15 осіб та евакуйовано 63 особи, пошуки тривають. О 07:58 пожежу ліквідовано.

Передмістя Києва зазнали руйнувань через обстріли з боку російських військ. Армія РФ розбомбила Бородянку, Гостомель, Бучу, Ворзель, Васильків та Ірпінь. Російські військові не припиняють обстріли і під час евакуації: 6 березня кореспондент Радіо Свобода повідомляв, що в Ірпені війська Росії відкрили вогонь по цивільних, які евакуювалися. Тоді внаслідок цього щонайменше вісім людей загинули, в тому числі – діти. За словами мера Києва Віталія Кличка, Ірпінь – одне з тих міст на Київщині, які ворог знищує «з особливою люттю», і де «цілеспрямовано вбиває мирних мешканців». Точні дані про кількість убитих і поранених за час ведення бойових дій жителів міста Ірпінь встановити наразі неможливо – про це повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію». Кремль раніше заявляв, що в ході своєї так званої «операції» не чіпатиме цивільних в Україні, натомість обстрілює житлові будинки, лікарні, дитячі садки, школи та іншу цивільну інфраструктуру.

Гігантська вогняна куля, що вибухнула з боку житлового будинку в сильно постраждалому Маріуполі, була лише однією з багатьох в ході триваючих російських атак в Україні в п’ятницю. Безперервне насильство в містах по всій Україні спонукало все більше жителів приєднатися до 2,5 мільйонів, які, за оцінками, вже покинули країну. Але захисники України незламні та наносять вражаючих втрат загарбнику по всіх напрямках.

Українські військові штурмують населений пункт на Київщині, де перебувають російські сили.

У Києві 9 березня інструктори 112-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ провели навчання із вогневої та бойової підготовки, тактичної медицини, а також протитанкової боротьби для одного з підрозділів тероборони міста Києва. Резервістів навчали, як користуватися шведсько-британською переносною протитанковою керованою ракетою NLAW, а також іншими протитанковими гранатометами та іншою зброєю.

Російські війська зустрічають запеклий опір, особливо в українських містах та поблизу них, оскільки чоловіки та жінки вступають у загони територіальної оборони та формують власні місцеві ополчення.

Віктор Брагінський — начальник КП «Київський метрополітен» розповів про роботу станцій у воєнний час. «Метрополітен продовжує свою роботу як транспорт і як укриття. На станціях є вода та санвузли. Ми забезпечили постачання необхідних товарів для людей. Частина пасажирів має свої домівки, але повертається у метрополітен як укриття. На жаль, у частини людей немає можливості повернутися додому», — розповів Віктор Брагінський. Також працівники підземки та волонтери на безоплатній основі забезпечують мешканців всім необхідним. За останніми даними в київському метрополітені укривається 15 тис. осіб. Технічна можливість метрополітену — 100 тис. «Щодня ми публікуємо графік руху поїздів. Якщо потрібно їхати, маєте ознайомитися з ним. Найголовніше — хочу подякувати працівникам метрополітену, які щодня самовіддано працюють та забезпечують роботу київського метрополітену і всіх волонтерів». Пасажир Олександр на станції «Дорогожичі» розповідає: «Наша родина перебуває у метрополітені з кінця лютого. Волонтери приносять гарячу їжу щодня. З нами чотирирічна Аліна, саме через її безпеку вирішили спуститися сюди. У денний час, по можливості, виходимо на вулицю, повертаємося до домівки, вночі знов спускаємося в укриття». В метрополітені стали найкращими подругами Валентина, Орина та Людмила. Пані Орині понад 80 років, говорить трьома мовами — українською, німецькою та англійською.У Києві Орина одна — діти за кордоном, у США. Пані Орина дякувала волонтерам, які щодня турбуються про літніх людей: «Волонтери дуже ввічливі, приносять нам їжу тричі на день. В ці важкі часи ми, літні люди, не залишаються на самоті з труднощами воєнного часу».