12 квітня в Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського, що у Києві, пройшло святкування 70-річчя письменника, громадського діяча та джазмена Сергія Грабара. Воно мало форму джазового концерту, на якому звичні музикальні номери чергувалися з музично-літературними, для них Сергій кілька років тому вигадав спеціальний термін — «джазочитання»: він сам, а в одному місці — конферансьє Олександр Рудько, промовляли новели авторства Сергія, а товариші виконували відповідні до них джазові твори. Сергій Грабар видав майже два десятки книжок, у 2016 році заснував та очолює громадську спілку «Всеукраїнська асоціація джазу». Найтриваліший з київських джазових фестивалів «Єдність», організатором якого є Сергій, стартував ще у 2002 році. Переривався він лише в перший ковідний рік та з початком великого вторгнення «стоїть на паузі». Текст та фото — Олександр Зубко

Різке потепління, яке, здається, змушує перестрибнути з джинсів із начосом одразу в шорти, значно пожвавило узбережжя від Ланжерона до самої Чорноморки. І хоча далеко не всі підприємці вже розпочали розконсервацію своїх закладів, тих, хто вірить у Сили оборони й готовий на ще один ризикований військово-пляжний сезон, не так мало. Кореспонденти видання «Думська» Віталій Прус і Ростислав Баклаженко провели інспекцію пляжів, а ще поговорили з чиновниками й вченими щодо правових і природничо-наукових аспектів прийдешнього купального проведення часу. Губернатор Олег Кіпер про відпочинок в Одесі: «Ви так називаєте — «пляжний сезон», ми трохи по-іншому бачимо. Це для оздоровлення наших сімей, сімей наших воїнів. Хлопці, які перебувають на нулі і бувають у відпустках, приїжджають і можуть оздоровитися. Це перша причина. А друга — стихійні пляжі, які утворилися в місті», — зазначив очільник обласної військової адміністрації і додав, що питання необхідно опрацювати з міською владою, військовими та іншими службами. «Алгоритм є, розуміємо, як це робити. Складова безпеки в Одесі — останнім часом дуже напружено все з цим, але за можливості будемо відкривати», — сказав Кіпер. Інших подробиць з'ясувати поки що не вдалося. У пресслужбі обласної військової адміністрації коментувати нічого не стали. Зберігають мовчання і в одеській мерії. За словами директора департаменту муніципальної безпеки Віктора Кузнєцова, жодних розпоряджень йому не надходило. «Ми не можемо нічого робити без відповідних документів, їх поки що немає, тому ми перебуваємо в режимі очікування, як і всі. Щойно отримаємо письмові розпорядження, негайно розпочнемо обстеження дна, облаштування та комплектування рятувальних постів», — зазначив він. Вчені-екологи, своєю чергою, на купальний сезон 2024 року дивляться з істотно більшим оптимізмом. В Українському центрі екології моря регулярно роблять забори води для контролю її якості і визнають, що на сьогодні вона набагато чистіша, ніж минулого літа. Утім, остаточно ситуація проясниться не раніше травня. З приходом відносно стабільних теплих днів прибережна зона наповнилася людьми. На Трасі здоров'я збільшилася кількість велосипедистів, ролерів, а на пляжах фіксують уже непоодиноких засмагальників. Дедалі більше й більше кав'ярень і ресторанів відчиняють свої двері для клієнтів. У явному плюсі ті заклади, які на зиму не закривалися — вони буквально забиті відвідувачами. При цьому чимало закладів залишаються в анабіозі, особливо ті, які розміщуються безпосередньо на піску. Деякі з них являють собою купи дощок та інших матеріалів, яким тільки належить перетворитися на об'єкти рекреації. Втім, для початку квітня в Одесі це цілком звична картина — сезон стартує не раніше початку травня, а на пік виходить тільки до другої половини червня. А якщо врахувати, що досі жодної офіційної інформації про те, чи відкриють пляжі, немає, то боязкий стукіт молотків і ревіння дрилів уже можна відзначити як сміливу ініціативу. Загалом узбережжя має відносно доглянутий вигляд — трава на схилах якщо не підстрижена, то принаймні очищена від сміття і сухостою, дерева точково підрізаються, зливостоки чисті. Однак ідилічна картина спостерігається далеко не скрізь, є й занедбані ділянки, чимало сходів малопридатні до експлуатації, а то й зовсім небезпечні для людей. Узбережжя має неоднорідний вигляд. На деяких ділянках воно, можна сказати, симпатично сучасне, але на більшості — це звичний пострадянський антураж зі старим асфальтовим покриттям, моторошними туалетами класу сортир та іншими принадами. Влітку все це нівелюється буйною зеленню, масами відпочивальників, будками, магазинами, ресторанами, але саме зараз убогість одеської курортної зони традиційно вводить у депресію. Все це посилюється впливом сил природи, які за відсутності оперативного реагування комунальних служб завдають нових і нових ударів по рекреаційній інфраструктурі. Таким чином, Одеса підходить до чергового курортного сезону в дуже «втомленому» стані, коли проблеми накопичуються, а спроб вирішувати їх не спостерігається. Ні для кого не секрет, що берегоукріплювальні роботи — це дуже витратне заняття. На жаль, коли вирує велика війна, вони явно не в пріоритеті. Не до жиру — бути б живу! Автор — Ростислав Баклаженко, фото — Віталій Прус, Ростислав Баклаженко

Фотограф Ян Доброносов: Куп'янськ, це місто яке знаходиться за 40 км від ворога. Та менше 10 до ворожих позицій. Насправді місто пракчтино знищили. Нагадує Ліман після деокупації. Єдине що мотивує, це наші люди. Які впевнені, що рано чи пізно ворог буде покараний

Маневреність, швидкість, легкість у керуванні і потужна гармата – основні переваги французького «колісного танку» АМХ-10 RC, який опанували українські військовослужбовці за період повномасштабної війни з Росією. Морпіхи постійно вдосконалюють навички стрільби з основної 105-мм гармати АМХ-10 RC та штатного кулемета. Кореспондент Радіо Свобода Іван Антипенко побував на тренуванні екіпажу АМХ-10 RС 37-ї бригади морської піхоти.

У Харкові незабаром відкриють першу в Україні підземну школу. Навчальний заклад почали будувати ще торік, він розміщений під землю на глибині 6 метрів та спланований за усіма сучасними будівельними та безпековими нормами, які відповідають параметрам бомбосховища. Тут є рекуперація повітря, протирадіаційний захист та три незалежних один від одного джерела енергопостачання. У дві зміни тут зможуть навчатись до 900 учнів. З міркувань безпеки влада не розголошує точне місце розташування навчального закладу. Як повідомили в Департаменті освіти, у школі облаштовані 20 повноцінних навчальних кабінетів, буфетна зона, медпункт тощо. Вчитися там будуть учні 1-11 класів. «Цього року за парти готові сісти понад 600 школярів, з яких переважна більшість - учні початкової школи, що відповідає актуальному запиту батьків. Навчання проходитиме у дві зміни. А ще діти отримуватимуть безкоштовне харчування», - розповіли в департаменті. Зокрема, у новому навчальному році за парти сядуть близько 200 першокласників. Діти у Харкові зараз здебільшого навчаються онлайн, для деяких класів організували офлайн-навчання у Харківському метро. Переважно це молодші та випускні класи. П'ять станцій харківської підземки, відведених під школу-метро, не вміщають усіх бажаючих. Харків є другим містом України, після Києва, за кількістю населення. Місто розташоване близько до кордону з Росією і з перших днів шикоромасштабної війни потерпає від постійних обстрілів російської армії.Згідно з даними поліції Харківщини, станом на 24 лютого 2024 року у місті і області за два роки великої війни внаслідок дій Росії загинули 2419 цивільних, з яких 87 – діти.

Попри свій вік, машина безперервно виконує поставлені завдання. Морпіхи зазначають, що гармата 122-го калібру вражає скупчення піхоти, вантажівки, легку броньовану техніку, пункти управління та інші цілі на окупованій території Херсонщини. У прибережних районах Дніпра армія РФ використовує чимало засобів БПЛА – від FPV-дронів до безпілотних авіаційних комплексів типу крило («Зала», «Ланцет», «Орлан»). Російські військові полюють, зокрема, і за артилерійськими позиціями Сил оборони України – морпіхам часто доводиться працювати у несприятливих погодних умовах та використовувати різні засоби маскування, розповідають вони. «На кожному напрямку свої особливості, різні підрозділи працюють. Але ми говоримо так: для морської піхоти нема завдань, які неможливо виконати. В будь-яку погоду, в будь-яких умовах», – сказав кореспонденту Радіо Свобода командир взводу, старший офіцер артилерійської батареї з позивним «Шульц». Автор: Іван Антипенко

Поїзд-кухня Укрзалізниці продовжує працювати на Харківщині, яка оговтується після ворожих обстрілів. Команда поїзда останніми днями завантажена на повну потужність: чим довше в місті спостерігаються перебої з електроенергією та іншими критичними ресурсами, тим більше зростає потреба в готовій їжі, особливо серед лікарень, мешканців віддалених територіальних громад регіону та внутрішньо переміщених українців.Вчора та сьогодні команда Food Train встановила одразу два персональних рекорди: завдяки потужностям поїзда-кухні за весь час роботи поїзда на Харківщині (не тільки цього разу, але й минулого, коли поїзд працював у Ізюмі) для мешканців регіону команда приготувала 102 343 порції їжі. А за один тільки сьогоднішній день - 10 245 порцій, що перевищило граничну виробничу потужність поїзда за добу.В сьогоднішньому меню - домашній суп з локшиною, вівсяна каша, молочні сосиски та морква по-корейські. Щоб встигнути закрити всі запити від місцевої влади та забезпечити всіх мешканців їжею, організувати операційну діяльність поїзда, перші працівники починають підготовку до наступного робочого дня о 00:00 ночі, а всі технічні процеси - приготування їжі, пакування, відвантаження, прибирання та підготовка продуктів на наступний день закінчується о 17:00. Завдячуємо можливістю допомагати українцям нашим друзям та партнерам Фонду Говарда Баффета (The Howard G. Buffett Foundation), які забезпечили створення та фінансують операційну діяльність поїзда. Продовжуємо робити важливі речі разом.Фото: Yan Dobronosov

Вранці 25 березня російські війська атакували центр Києва двома балістичними ракетами з окупованого Криму. Вибухи почали лунати майже одночасно із сигналом ракетної небезпеки. Станом на 16-ту годину 25 березня влада повідомила про 10-х постраждалих, двоє з них були госпіталізовані. Вибухи почали лунати одразу після оголошення сигналу повітряної тривоги. Як повідомили Повітряні сили ЗСУ, обидві ракети були збиті протиповітряною обороною. Однак, внаслідок падіння уламків, як повідомив міський голова Віталій Кличко, у Печерському районі столиці була зруйнована триповерхова будівля навчального закладу, також пошкодження будівель сталися у Солом'янському, Голосіївському та Дніпровському районах Києва. У Міністерстві культури України уточнили, що російська ракета зруйнувала центральну частину корпусу Академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука – вщент знищено спортивну залу, конгрес-хол та виставковий центр, суттєво пошкоджено кафедри та аудиторії. Президент Володимир Зеленський прокоментував ракетний удар Росії по Києву 25 березня. Він вказав на те, що атака спричинила пошкодження житлової забудови. «Ми не втомлюємося повторювати, що Україні потрібно більше ППО. Це безпека для наших міст і збережені людські життя. Всім нам у світі, хто поважає й захищає життя, треба зупинити цей терор», – наголосив президент. На місце обстрілу прибув мер Києва Віталій Кличко. Він повідомив, що одну з госпіталізованих постраждалих – 16-річну дівчину – вже виписали з лікарні. Іншим медики надали допомогу на місці. На ранкову атаку відреагувала посол США в Україні Бріджит Брінк. «Сьогодні вранці Росія знову атакує Україну гіперзвуковими ракетами. Гучні вибухи в Києві. За останні 5 днів Росія запустила сотні ракет і безпілотників проти суверенної країни. Україна потребує нашої допомоги зараз. Не можна втрачати ні хвилини», – написала Брінк у соцмережі Х. Російська армія із перших днів масштабної війни обстрілює міста та села у різних регіонах України ракетами, ударними БПЛА, КАБами, РСЗВ. Станом на 21 лютого ООН підтвердила загибель 10 582 людей і поранення 19 875 – внаслідок  повномасштабної війни Росії проти України. Слідчі ООН наголошують, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою.

Рано-вранці 21 березня російські війська випустили по Києву 31 ракету, усі їх збили сили ППО, повідомили Повітряні сили. У Києві було чути приблизно 10 потужних вибухів. Атака тривала впродовж трьох годин. Росія атакувала столицю як балістичними, так і крилатими ракетами. Російські військові використовували стратегічні бомбардувальники, а також запускали ракети зі своєї території. В результаті атаки поранення зазнали щонайменше 13 людей, у тому числі 11-річна дівчинка, були пошкоджені житлові будинки та промислові об’єкти, повідомила міська влада. «Після 44-денної паузи ворог знову завдав ракетного удару по Києву, – сказав Сергій Попко, голова КМВА. – На місцях працюють усі екстрені служби. Триває ліквідація наслідків ракетного обстрілу». Постраждали щонайменше три райони столиці: Святошинський, Шевченківський і Подільський. Також під час ракетної атаки зазнав значних пошкоджень склад та транспорт інтернет-магазину ROZETKA. Про це у Facebook розповів співзасновник маркетплейсу Владислав Чечоткін. За його словами, від складу майже нічого не залишилось, але головне, що усі 99 працівників, які були на зміні, не постраждали, бо вчасно спустились у бомбосховище.

14 березня в Українському домі відбулося відкриття виставки, що присвячена знаковій постаті, українській художниці та правозахисниці: «Алла Горська. Боривітер». Експозиція містить не лише роботи Алли — частина «Діалоги» демонструє твори художників старшого покоління, імена яких вона згадує в своїх нотатках: Марії Примаченко, Ганни Собачко-Шостак, Анатоля Петрицького, Сергія Колоса, Олександра Саєнка. Елементи експозиції складаються в єдину картину, яка розказує про світогляд і долю Алли Горської, а через неї — про український мистецький, національний і політичний андеграунд 60-их років минулого сторіччя. Один з елементів виставки — інформаційно-синхроністичне панно, де знакові події держави СРСР і навколишнього світу співвідносяться з подіями життя мисткині. В її долі занадто багато перегукується з сучасністю: народилася та виховувалася вона в російськомовній сім’ї, мешкала у Москві та Ленінграді, а вивчати українську мову стала після настання тридцятиріччя, тоді ж з товаришами організувала Клуб творчої молоді «Сучасник», заходи якого носили національний характер. З друзями багато подорожувала Україною. У залі на першому поверсі є ескізи костюмів до народних свят. В цьому та інших приміщеннях багато замальовок декорацій до театральних постановок українських авторів. Є чимало портретів діячів української культури тих часів, багато зображень Тараса Шевченка, і на них Кобзар сам стає об’єктом мистецьких експериментів. Найвідоміший — вітраж «Шевченко. Мати» — був створений для Червоного корпусу Київського університету та був знищений напередодні відкриття. За його мотивами Олексій Сай і Микола Марусик створили проекційну інсталяцію, яка вже є самостійним об’єктом сучасного мистецтва. Творчі експерименти Горської перегукуються з роботами її сучасників та попередників, і дають глядачу своєрідну ретроспекцію вітчизняного образотворчого мистецтва. Через свою громадську діяльність, громадянську позицію, підтримку політв’язнів та неугодних діячів культура Алла двічі виключалася із Спілки художників. Аби творити та просто заробляти на життя, вона була змушена відмовитися від імені на своїх творах. На відміну від бойчукістів, це її геть не тішило. Але вона з товаришами досить плідно працювала над створення численних мозаїк, і таким чином її твори були доступні широкому колу глядачів. Але більшість з них зроблені на Сході України, і станом на сьогодні на підконтрольній території знаходяться лише два твори. А два з, імовірно, найбільш відомих — «Дерево життя» та «Боривітер» (саме на честь нього названо виставку) знаходились на двох сторонах кутової стіни ресторану «Україна» у Маріуполі, і зараз вони частково або повністю зруйновані. Їх фотографії та ескізи зустрічають відвідувачів у головній залі. Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком Алла відкрила місця поховання жертв репресій у Биківнянському лісі, про що вони повідомили владу. Цій трагедії присвячений окремий зал на третьому поверсі, а у залі навпроти нього розказується про вбивство Алли Горської. Тут знаходиться скульптура Аліси Забой, присвячена цій події. Експозиція складається з понад ста творів живопису, графіки, ескізів монументальних робіт з музейних і приватних колекцій, а також архівних матеріалів. Готували її Національний центр «Український Дім», арт-фундація «Дукат» у співпраці з Фондом Алли Горської і Віктора Зарецького. Значна частина творів широкому загалу демонструється вперше. Виставка працюватиме до 28 квітня. Текст та фото — Олександр Зубко