В Киеве 18 октября устроили осенний "Ретро круиз". Участники в винтажной одежде собрались возле Мариинского дворца на чаепитие, а потом поехали на велосипедах по центральным улицам города. Девушки выбрали юбки ниже колена, яркие шляпки, жакеты, плащи-накидки и винтажные аксессуары. Не забыли они и про ретро-макияж и прически. Велосипеды тоже были ретро, ярких цветов, украшенные цветами и корзинками. Не отставали от их и мужчины-участники "Ретро круиза": твидовые костюмы, фуражки, туфли оксфорды, очки и усы.

В Украине по состоянию на 16 октября показатель активных больных COVID-19 составляет 176,5 человек на 100 тысяч населения. Согласно новому эпидемическому зонированию, Запорожье находится в "желтой" зоне

Длительный конфликт между Арменией и Азербайджаном за территорию Нагорного Карабаха/Арцаха вновь обострился в сентябре 2020 года. С обеих сторон за несколько недель войны погибли сотни военных и мирных граждан. Несмотря на объявленное гуманитарное перемирие, боевые действия продолжались и на этой неделе. Коррепонденты агентства Getty Images Алекс Макбрайд и Брендон Хоффман работали в эти дни в Степанакерте, Аскеране и Шуши.

Марш слави на честь 78-ї річниці створення Української повстанської армії організували ВО "Свобода", "Національний корпус", "Правий сектор". У заході брали участь активісти цих партій та ветерани російсько-української війни. Учасники Маршу, що пройшов у столиці під гаслом «Бій колаборантам!», передали в Офіс президента свої вимоги. На мітингу біля Офісу президента колишній командир полку "Азов", керівник центрального штабу партії "Національний корпус" Максим Жорін озвучив вимоги учасників маршу. "Перше: ми вимагаємо прийняти закон про захисту Української держави від колаборантів", - сказав Жорін. Він висловив переконання, що той факт, що такий закон не ухвалений, свідчить про те, що в Офісі президента перебувають колаборанти. "Друге: ми вимагаємо звільнити з посади генерального прокурора Венедіктову, тому що ця людина не має ані морального права, ані професійної компетенції. Більше того, саме Венедіктова системно працює над тим, щоб фабрикували справи та кидати за грати українських патріотів", - наголосив Жорін. Третя вимога до влади - припинити переслідування патріотів та людей, які захищають Україну. "І нарешті розпочати реальну боротьбу з п'ятою проросійською колоною всередині країни", - наголосив Жорін. До учасників зібрання вийшов представник Офісу президента, якому передали вищезазначені вимоги у письмовому вигляді. Разом з тим активісти передали в ОП розроблений юристами законопроект про захист української державності від проявів колабораціоналізму, який вони вимагають ухвалити. Наприкінці мітингу активісти запалили піротехнічні засоби. Учасники зібрання скаржилися, що президент Володимир Зеленський не вийшов до них, й у зв'язку з цим скандували: "Ганьба!". Після передачі вимог було оголошено про завершення заходу.

10 жовтня в Національному цирку України (Київ), після тривалої карантинної перерви, відбувся прем’єрний показ нової програми «День народження. Свято цирку». Вистава присвячена шістдесятиріччю сучасного його приміщення — на площі Перемоги. Тож і вистава побудована навколо святкування дня народження. Головна дійова особа — клоун Zippo (артист Анатолій Скобляков) — на початку дійства отримує в подарунок торт із свічкою та час від часу з’являється з ним на манежі. Після кожного номера учасники дарують йому нову наліпку на смартфон і часто фотографуються на той самий величезний, на весь людський зріст, смартфон. У фіналі вистави на сцені з’являється величезний макет торту, з якого вилітає Zippo. З технічних причин на прем'єрі не було тигрів та левів з атракціону Юлії та Миколи Козирєвих. Але програма йде до 13 грудня, і ми ще встигнемо їх побачити. Захід проводиться із дотриманням санітарних норм: на вході в гостей заміряється температура, до приміщення вхід можливий лише в масках, половина місць в залі перев’язана сигнальними стрічками.

В понедельник, 12 октября, представители внутренних органов Беларуси задействовали против пенсионеров и студентов в Минске светошумовые гранаты и слезоточивый газ. Это произошло после того, как ранее Министерство внутренних дел Беларуси заявило о готовности "применять спецсредства и боевое оружие" в отношении протестующих. Как сообщает Telegram-канал NEXTA со ссылкой на очевидцев, возле Белорусского национально-технического университета было слышно минимум пять взрывов. Также отмечается, что силовики начали задерживать студентов, которые пришли на помощь к пенсионерам. "В Минске напротив БНТУ фашисты закидали бабушек и дедушек гранатами. Очевидцы сообщают по меньшей мере о пяти взрывах. Полицаи задерживают студентов, которые пришли к пенсионерам на помощь!", - говорится в сообщении. Кроме того, представители внутренних органов Беларуси перекрыли проспект Независимости, устроив таким образом транспортный коллапс в Минске.

На спеціалізованому регбійному стадіоні «Юність» у Львові завершилися поєдинки третього заключного етапу жіночого чемпіонату України з регбі-7.  Після перших двох етапів, які пройшли у Києві та Харкові, «золото» за собою зарезервувала збірна команда Одеси: підопічні Крістіни Катилової набрали 27 очок і були недосяжними для конкуренток. Тож, боротьбу за решту медалей вели команди київського "Авіатора" (11 очок), харківського "Олімпу" (9 очок) та господарки – "Львівські левиці" (9 очок).Матчі пройшли за коловою системою (регламент - два тайми по 7 хвилин чистого часу) та принесли такі результати: Одеса-Харків (29:5), Львів- Київ (7:14), Одеса- Львів (28:10), Харків - Київ (14:14), Київ- Одеса (7:45), Львів- Харків (26:14). У підсумку «срібло» вибороли столичні спортсменки (тренер – Олексій Поздняков), а володаря «бронзи» виявив очний поєдинок «Львівських левиць» та харківського «Олімпу».  Господарки, підопічні тренера  Артема Глинки перемогли і ВПЕРШЕ в своїй історії піднялися на почесне третє місце. Харків’янки (тренер – Сергій Гарькавий) залишилися без медалей елітного українського жіночого дивізіону. Підсумкова турнірна таблиця (із урахуванням бонусних очок, які нараховуються командам, які здійснили протягом гри 4 і більше занесень): Одеса- 42 очки, Київ -17 очок, Львів - 15 очок, Харків -11 очок.

Страшна світлина стада слонів, які харчуються на сміттєзвалищі у Шрі-Ланці, зроблена Тілаханом Тармапаланом, перемогла у конкурсі фото Королівського біологічного товариства (RSB). На фото слони бродять звалищем у пошуках їжі неподалік від заповідника в окрузі Ампара. Нещодавно місцева влада заборонила сміттєзвалища поряд із заповідниками через зростання випадків захворювання і навіть смерті слонів, які отруїлися відходами. Судді обрали роботу Тармапалана через те, що, на їх думку, вона найбільш точно відображає тему конкурсу цього року: "Наш мінливий світ". Переможець отримає грошову винагороду у $1300.

Скільки було великих та малих садиб на усій території сучасної України станом, відповідно, на 1918 та 1939 роки, підрахувати неможливо. Розмита цифра «кілька тисяч» є, водночас, великою та замалою. Приблизні підрахунки свідчать, що на наш час цілковито знищено приблизно половина колишніх маєтків, а серед тих, що збережені, понад 90% перебувають в незадовільному або у край незадовільному стані. Контракти.ua відібрали 8 садиб, в яких ще є фрагменти інтер’єрів, цікаві для туристів, незважаючи на високий ступень руйнації або аварійності. Усі вони знаходяться на Правобережній Україні. Великі Межирічі, Рівненська область, садиба Стецьких Це невеличке містечко на Волині – резиденція заможного роду Стецьких - однієї з головних магнатських фамілій на Волині та Поліссі. Великий садово-палацовий комплекс збудований тут в 1770-х Яном Стецьким (1730-1820) на місці колишнього замку. Архітектором став італієць Доменіко Мерліні. Стецькі мешкали тут до 1939 року, поки останнього господаря не розстріляли більшовики. Далі палацові судилося стати інтернатом для дітей з видами розвитку, який і зараз – формально – знаходиться тут. Фактично ж, тільки в палацових флігелях, тому що в головному корпусі більшість приміщень є аварійною.  Якщо домовитися з адміністрацією, в центральному палаці можна буде побачити розписи та ліпнини, сходи, прикрашені видами руїн старого замку, та парадний зал, у якому також цікаві архітектурні деталі – обрамлення панно (всередині яких в 1970-х були намальовані місцеві пейзажі), зображення рогів достатку, лір, театральних масок тощо. В інших приміщеннях другого поверху також зберігається декоративне оздоблення. Окрім палацу та парку, в Великих Межиричях слід подивитися на закинутий костел Святого Антонія (1725 р., пам’ятка національного значення), дерев’яну Петропавлівську церкву (1884 р.), закинуті синагогу та єврейський цвинтар.  Вищеольчедаїв, Вінницька область, палац Когана Якщо десь і відчувається найбільше поняття «закинута краса на межі знищення», то саме тут, серед, в буквальному сенсі, хащів, які оточують палац, навпроти якого – ще одна руїна – будівля цукрового заводу. Обома володів київський купець Нафталій Коган (1850-1932). Цікаво, що розкіш відносно невеликого палацу Когана свого часу вважалася кричущим несмаком, але саме цей «несмак» вцілів - аби ми могли оцінити, що в ХІХ сторіччі вважалося неестетичними забаганками нувориша. Звичайно ж, зараз оздоблення палацу знаходиться у поганому стані. Але від повного зникнення цей апофеоз фарбованої ліпнини поки рятує саме її кількість - декором тут вкрито все, навіть двері. Основні розкоші тут знаходяться на другому поверсі. Головний зал зветься «блакитним» - через колір «небесної» стелі. Інший оздоблений картинами на мотиви пор року. В оздобленні ще одного присутня мавританська тематика. Ще тримається одна з люстр, не розібрані (але на межі цього) пара камінів. Зверніть на увагу на паркет – у кожній залі він різний, навіть іграшково химерний.  В радянські часи в палаці було влаштовано дитсадок. 2011-го в ньому спалахнула пожежа, яка не особливо зачепила головні зали, але стала причиною виведення звідси дитсадка. З того часу і почалося руйнування.  Журавно, Львівська область, палац Скшинських-Чарторийських Колись це було містечко – тут і досі стоять ратуша та деякі міського вигляду кам’яниці, мурована Михайлівська церква, колишня синагога та каплиця на цвинтарі, де поховані господарі Журавна. Головна ж пам’ятка Журавна – палац Чарторийських. Ще 20 років тому в ньому перебував дитячий протитуберкульозний санаторій, який, на папері, існує і досі. Палац збудували в період 1900-1939 рр. в стилі модернізованого французького ренесансу. Всередині ще можна побачити рештки ліпнини та різьблення. З початку цього тисячоліття палац перебуває у стадії затягнутого ремонту. За цей час встановили нові пластикові вікна – і все. Навколо будівлі - великий захаращений парк.  Коропець, Тернопільська область, палац Бадені У цьому селі (також колись містечку) стоїть палац, який буквально декілька років тому був на межі повної загибелі – у вересні 2014-го провалився дах центрального куполу. Зараз дах відновлено, й навіть розроблено навіть детальний та дуже вартісний проект реставрації (на 66 млн грн), але виконано тільки першочергові консерваційні роботи.  Коропецький палац завершили будувати 1906 року на замовлення графа Станіслава Бадені у стилі віденського ренесансу. Головне, що привалює в обліку палацу – три бані, які надають йому неповторного вигляду. Під час Першої Світової палац розграбували російські війська. В Другу Світову він не постраждав, тому до 1955 року тут навіть знаходилися усілякі офіційні установи. Далі його передали військовому інтернату. Якщо вам вдасться потрапити всередину, ви побачите частково збережені ліпні прикраси у бібліотеці та декількох залах, оздоблення ніш-стінних шаф, декілька кахельних пічок, старовинні двері, набірні паркети в головних приміщеннях першого поверху. З урахуванням усіх руйнувань, це доволі непогано.  Нападівка, Вінницька область, садиба Ланге Тут, серед подільського лісостепу, мешкав та помер датський письменник, дипломат, етнограф, агроном та ботанік Тор Ланге (1851-1915) – людина, яка втретє, після легендарної доби вікінгів та нещасливого походу Карла ХІІ, відкрила Україну світові, причому суто мирним шляхом – через переклади та поетичні твори. Данець оселився тут через шлюб – у маєтку дружини Наталії. Подружжя мешкало в Нападівці з 1883-го по рік смерті Ланге, а наприкінці 1920-х його літній удові дозволили виїхати у Данію, туди ж перенесли і прах вченого. Після цього палац розграбували, а бібліотеку Ланге знищили.  В Овальній залі та одній з суміжних кімнат колишнього маєтку досі можна побачити колони та ліпні барельєфи зі сценами на античні теми. Ланге вони подобались – бо він був ще й блискучим перекладачем античних авторів. Райгородок, Житомирська область, садиба Мазаракі За 19 км від Бердичіва знаходиться справжня садибна перлина, яка досі практично ніяк не підпадає у туристичні маршрути. Між тим, саме вона збережена поки чи не найкраще з усіх, описаних в цьому нарисі. Будинок в Райгородку (фактично, заміську віллу) звела 1887 року родина грецького походження Мазаракі. Стиль палацу трактується як «фантазії на тему тосканських вілл».  Зовнішній вигляд будівлі дійшов до нас майже без змін. Особливість її – чотири несхожих фасади. Крім того, замовник та архітектор добряче «погралися» з численними терасами, лоджіями, балконами, дерев’яними колонками балкону, та звели вежу, стилізовану під замкову. Всередині можна побачити фрагменти оздоблення, дерев’яну стелю та перила сходової клітини – до речі, чи не найкраще збереженої частини будинку.  Старий Розділ, Львівська область, палац Жевуських-Лянцкоронскьих Ця резиденція колись навіть мала власну назву – Франкопіль. Будівництво величезного ансамблю велося практично 30 років, починаючи з 1874-го. Найбільш відомим власником палацу був граф Кароль Лянцкоронський (1848-1933) - мандрівник, історик, археолог, колекціонер та меценат. Зібрана їм колекція вважалася третьою за значущістю в усій Австро-Угорські імперії, а потім – другою у відновленій Польщі. В 1890-х роках він привіз з Малої Азії багато античних старожитностей та прикрасив ними палац, хоча особливо їхнє походження не афішував – в ті часи вивезення раритетів почало вже вважатися моветоном. Найбільш цінні речі та картини син Кароля ще перед Другої Світовою завбачливо забрав до родових маєтків у Австрії та Швейцарії. Решта, тобто практично усе, включно з меблями, що знаходилося у палаці на 1939 рік, було вивезено до музеїв Львова та Дрогобича. Та частина колекції, що залишилася у Дрогобичі, є тепер окрасою тамтешнього музею. Радянська влада відкрила у палаці санаторій, який проіснував до початку 2000-х, поки його задешево не продали приватному власнику – і це обернулося вивезенням у невідомому напрямку решток оздоблення часів Лянцкоронських. Зараз палац повернуто у державну власність, але він продовжує руйнуватись. Зверніть увагу на барельєфи-маски, що прикрашають фасад палацу - не виключено, шо це також можуть бути античні оригінали. Рятує їх досі тільки те, що вони вмуровані занадто міцно, і при виколупуванні їх можна пошкодити. Всередині стан палацу нагадує більше руїни радянського періоду, хоча можна ще побачити оздоблення стель, сходової клітини та ліпнину у декількох залах. Все це треба шукати, адже палац дуже великий, і артефакти минулого можуть зустрітись у будь-якому приміщенні. Стригани, Хмельницька область, палац Четвертинських Споруда дивного вигляду, стиль якої визначають як суміш модерну з неоготикою, «кричить» до нас вибитими вікнами посеред занедбаного парку, що знаходиться між околицею Славути та градирнями Хмельницької АЕС. Чомусь саме тут мимоволі виникають асоціації про «прокляті місця», й недарма - наприклад, 1944 року червоні партизани (а фактично - працівники НКВС), які отаборилися в палаці, розстрілювали на подвір’ї місцеву молодь, яка намагалися втекти до УПА. Після Другої Світової в цій садибі знаходилися протитуберкульозний санаторій, дитячий табір і навіть тренувальна база місцевих футболістів. Всередині й досі тут можна зайти унікальні елементи інтер’єру. Наприклад, в оздобленні практично усіх кімнат по кутах можна побачити зображення сов – можливо, символів масонського братства. На першому поверсі, у вестибюлі, знаходиться величезна настінна картина, що зображує нічний пейзаж, місяць над водою і сидячого грифона на березі, а на бічних арках ще збереглися зображення двох янголів. Склепіння вестибюлю спирається на ліпнину у вигляді грецьких богинь, по центру – родинний герб Четвертинських. Ось таким виявився наш сумний променад тільки дещицею маєтків, які знаходяться на межі загибелі. Останні рештки колишньої краси потенційно ще можна врятувати, але для цього потрібні і великі кошти, і велика воля. Тому хоча б зафіксувати, заради власного сумлння, збережені об'єкти ми можемо та маємо. Повний текст статті можно прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/151137 Павло Ковальов

Похоже, что лето окончательно отступает. К пасмурной, хоть и теплой погоде, добавился осенний шторм. Грязное море со всей силы бьется о набережную Ланжерон, привлекая толпы любителей фотосессий на фоне стихии. В гонке за лайками некоторые получают хороший душ из соленой воды. А самые смелые одесситы рискуют окунуться в бушующее море. Ну а мы просто наблюдаем. Фото — Александр Гиманов