Відзначення річниці створення дивізії “Галичина” розпочалося панахидою в Архикатедральному соборі Св. Юра. Після вручення відзнак борцям за незалежність України, відбулося урочисте погашення урочисте погашення спеціально приурочених до дати пам’ятних почтових марок та конвертів. Опісля, на 76 полі почесних поховань Личаківського кладовища учасники акції поклали квіти та лампадки до Меморіалу, спільно виконали гімн. Реконструктори, одягнуті у форму вояків дивізії “Галичина” салютували полеглим воякам. Далі відбувся Марш Величі Духу, у якому взяли участь близько тисячи людей, здебільшого – це молодь і представники добровольчих організацій, зокрема батальйонів «Азов», «ОУН», «Карпатська Січ», «Айдар», ДУК «Правий Сектор». Організатори - представники громадської організації «Резерв дивізія Галичина». За словами її представника Захара Саджениці, вперше подібні заходи відбуваються без політичних гасел чи прапорів якихось організацій. Й попри те, що на марші таки були представники націоналістичних рухів і політичних партій, однак своєї приналежності до них вони не афішували: «Для мене це герої і для багатьох це герої, яких потрібно вшановувати. Наприкінці війни дивізія «Галичина» отримала назву «Перша українська дивізія Галичина Української національної армії». Вони присягнули на вірність Україні. Нюрнберзький трибунал їх не засудив. Після Нюрнберзького процесу, було ще два і дивізія не була визнана такою, що брала участь у каральних акціях»Учасники маршу пройшли вулицями міста від пам’ятника Степанові Бандері до пам’ятника Тарасові Шевченкові і повернулися до початкової точки. Більшість людей були в національному вбранні. Дорогою учасники викрикували гасла: «Галичина» – дивізія героїв», «Стережись, чужинець - тут господар українець», «Шухевич, Бандера – герої України». По закінченні ходи виступив гурт «Кому вниз» та один із небагатьох досі живих дивізійників – Іван Мамчур. В українському суспільстві триває гостра дискусія щодо того, чи варто святкувати цю дату. Зокрема, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що річниця створення дивізії «Галичина» не є святом для українців: «Річниця створення Ваффен СС дивізії «Галичина» — не свято для українців. В німецькій та радянських арміях у Другій світовій українці сприймалися однаково — як гарматне м‘ясо. Різниця лиш в тому, що мобілізованих до дивізії «Галичина» вишколювали рік перш ніж кинути у бій, а новобранців Червоної армії часто кидали у м‘ясорубку відразу. Але то не через любов німців до українців — вони лиш раціонально використовували людські ресурси, яких мали менше за росіян».Крім того, подія викликала обурення директора українського єврейського комітету Едуарда Долінського. За його словами дивізійники воювали не за українську ідею, а за нацистів: «Це не була українська дивізія, вони не воювали за Україну. Вони пішли добровільно воювати за Гітлера і вони складали присягу на вірність нацистській Німеччині і персонально Адольфу Гітлеру. В цій присязі не було жодного слова про Україну, тому ми не можемо відзначати якісь події з її приводу. Вони всі були засуджені Нюрнберзьким трибуналом. Сучасна європейська ідентичність базується на тому, що це — злочинці». По завершенню Маршу біля пам'ятника Степанові Бандері виступив із концертом рок-гурт «Кому вниз».

Фотограф и путешественник Дмитрий Дятлов: "Кто не бывал в Каппадокии, тот не видел особую, необычную и совершенно прекрасную во всех отношениях Турцию. Атмосфера этого места будет манить вас снова и снова, стоит хоть раз там побывать. Для фотографа это рай! Но этот объект нельзя назвать простым! Очень важна погода, свет, и ходить приходится очень много. На протяжении двух дней съемки нас радовала гостеприимность и открытость местных, дикая природа, замечательно гармонирующая с цивилизацией, погода и множество сюжетов для фото".

На полігоні, який розташовано на узбережжі Азовського моря відбулись найбільші з початку року тактико-спеціальні навчання з залученням артилерії, авіації, броньованої та колісної техніки, особового складу окремої повітрянодесантної бригади та окремої десантно-штурмової бригади. За задумом навчань, умовний ворог порушивши досягнуті мирні домовленості, застосувавши новітні десантні кораблі знищив опір Державної прикордонної служби України та розпочав повномасштабне вторгнення в нашу державу. Щоб зупинити агресора військовослужбовці окремої повітрянодесантної бригади та окремої десантно-штурмової бригади дали зустрічний бій, в результаті якого знищили ворога. Своєрідною родзинкою навчань було те, що вся тренувальна смуга була забезпечена спеціальними радіокерованими мішенями. Це дозволило в повній мірі імітувати наступ та тактичні дії ворога. Крім цього, для організації взаємодії командири всіх ланок користувались лише штатними засобами зв’язку. Загалом, у тактико-спеціальних навчаннях взяли участь понад 500 військовослужбовців та близько 200 одиниць різноманітної техніки: танків, бронетранспортерів бойових машин десанту. Повітряну підтримку забезпечували кілька ланок ударних гелікоптерів Мі-24 та транспортних гелікоптерів Мі-8. Також у навчаннях взяли участь кілька батарей самохідної артилерії, мінометів та ракетних систем залпового вогню.

Саміт між Південною та Північною Кореєю 27 квітня став чи не найбільш обговорюваною та очікуваною подією дня у світі. Лідери Південної Кореї Мун Чже Ін і Північної Кореї Кім Чен Ин зустрілися вранці 27 квітня біля демаркаційної лінії, що розділяє корейський півострів, і провели насичений день.

Військовослужбовці десантно-штурмового батальйону 80 окремої десантно-штурмової бригади провели символічний ритуал на носіння марунового берету. Адже маруновий берет це символ мужності, відваги та витривалості українського десанту.- Маруновий берет, це не просто елемент форми одягу, його потрібно не лише заслужити, а й вибороти, здавши важкий «екзамен» на психологічну та фізичну стійкість. Основною цілю даного заходу було створення серед військовослужбовців стимулу до виховання високих моральних і вольових якостей десантника. До проведення іспиту були допущені усі військовослужбовці батальйону не залежно від віку та статі, – зазначив командир десантно-штурмового батальйону майор Олег Апостол.Розпочався іспит рано вранці, адже десантникам належало подолати вісімнадцять кілометрів дистанції по пересіченій місцевості, з них біля десяти кілометрів марш кидок на час у складі підрозділу, долали військовослужбовці і психологічну смугу перешкод, було багато інших завдань таких, як перенесення умовного пораненого, перенесення вантажу. Разом з військовослужбовцями дистанцію долали досвідчені інструктори, які слідкували за дотриманням заходів безпеки. До фінішу дійшли усі, адже кожен десантник це міць та робота в команді, в команді Десантно-штурмових військ ЗС України.Відразу після проходження завдання в урочистій обстановці командир батальйону вручив марунові берети особовому складу батальйону.

Сегодня, 26 апреля, отмечается Международный день памяти о чернобыльской катастрофе. Он был провозглашен резолюцией Генеральной Ассамблеей ООН 71/125 от 8 декабря 2016 года. 26 апреля 1986 года на Чернобыльской АЭС произошла крупнейшая техногенная катастрофа - в результате взрыва на четвертом энергоблоке был полностью разрушен ядерный реактор. В окружающую среду попали радиоактивные вещества, а облако, образовавшееся от горящего реактора, разнесло их по территории Украины, Беларуси и других стран Европы. В результате аварии произошло радиоактивное заражение территории общей площадью 207,5 тыс.кв.км. В ноябре 2016 года четвертый энергоблок ЧАЭС накрыли новым саркофагом. Над проектом "Укрытие", крупнейшей подвижной конструкцией в мире, работали специалисты из 30 стран. Она простирается на 110 метров в высоту, 257 метров в ширину и 164 метра в длину. Журналисты издания ABCnews побывали на Чернобыльской АЭС и посмотрели, как она выглядит спустя 32 года после аварии.

Жителі стихійного поселення на Троєщині в Києві заявили про вимоги виселитися до кінця тижня і погрози у протилежному випадку зрівняти табір із землею. Як розповідає одна з мешканок поселення, Віра Макова, живуть ці люди, переважно збираючи і здаючи металобрухт. Хоча б приблизну кількість жителів поселення жінка не називає, але каже, що частина після п’ятничного інциденту виїхала в інше місце. Наразі у саморобних будівлях залишаються люди різного віку, зокрема діти.

Мер Києва Віталій Кличко на своїй сторінці у Facebook показав процес створення пам’ятника богатирю Іллі Муромцю, який встановлять в оновленому столичному парку, що тепер називається "Муромець". Позує скульптору сучасний український богатир Василь Вірастюк. «Встановити пам'ятник плануємо влітку в парку «Муромець» (колишній парк Дружби народів), де зараз триває реконструкція. У конкурсі на облаштування зеленої зони перемогла авторська група на чолі з молодим талановитим художником-скульптором Володимиром Журавлем, - зазначив Віталій Кличко. - Його скульптури прикрашають сьогодні Поштову площу. У новому парку поєднаються і дух нашої доблесної старовини, і сучасність», - написав мер. Він підкреслив, що назву «Муромець» парк отримав не випадково, бо розташований в історичному місці, де у 12-13 століттях була територія сторожової застави та місце постійної дислокації київської дружини. Висота скульптурної композиції буде приблизно 15 метрів – зазначає Володимир Журавель. За його словами, сама фігура богатиря буде заввишки 4 метри та відлита з бронзи. На фото, яке оприлюднив Віталій Кличко, скульптор демонструє модель пам’ятника та один з уже готових елементів композиції – богатирський меч. За словами Василя Вірастюка, сучасного українського богатиря, який погодився позувати скульптору, за час спільної роботи над пам’ятником він почав відчувати себе частиною легенди: «Може воно так і було. Сидів Ілля. Дивився за небокрай. Чи не сунуть на нас непрохані злі люди». Віталій Кличко також зазначив, що парк "Муромець" буде облаштовано із використанням сучасних трендів в ландшафтній архітектурі, сучасною системою інформації та навігації, велодоріжками, сучасним освітленням.

Президент Петро Порошенко на Херсонщині взяв участь у заключних вогневих випробуваннях ракетного комплексу «Вільха». «Чому це так важливо? Не тільки тому, що українська армія нарешті отримає високоточну зброю, яка значно підвищить ефективність дій підрозділів Збройних Сил України. Це важливо і тому, що ракета «Вільха» зібрана повністю з українських комплектуючих. Нам ніхто не може перешкодити виробляти цю високоточну зброю», - наголосив Глава держави. Президент поставив завдання розпочати серійне виробництво ракети у 2018 році.

Одесский экстремал Евгений Лата забрался в заброшенный отель «Кемпински-Одесса» на Морвокзале и заночевал в одном из самых дорогих номеров. Свою вылазку он запечатлел на фотокамеру. Историю о своих похождениях Евгений опубликовал на своей странице в Фейсбуке: "Чи було вам цікаво як виглядає славнозвісний готель Одеса зараз, через 7 років після його занедбання? Височенний покинутий готель ще й досі зберігає меблі в кімнатах і алкоголь в міні барах. Ще й досі звідси відкривається чудовий краєвид на Одесу. І ще й досі він стоїть всіма покинутий замість того, аби приймати участь у розвитку туристичного потенціалу Одеси :( Чесно кажучи, я не знаю причини його занедбання, але цей факт мене дуже засмучує. Тим не менш, сьогодні він не був самотній. Нам вдалося туди проникнути і заночувати в найдорожчому номері цього готелю. Нажаль, води, електроенергії і wi fi там не було, але це не заважає насолоджуватися чудовим краєвидом на місто, що прокидається". «Кемпински-Одесса» на Морвокзале — один из крупнейших отелей Украины, был спроектирован как самый большой отель в Одесской области. Он построен в 2001 г. с прицелом на «пять звезд». Отель находится непосредственно в море в центре Одесской гавани, за Морвокзалом. С трех сторон гостиничный комплекс «Одесса» окружают причалы для пассажирских лайнеров и морских яхт. Здание имеет 18 этажей и 2 цокольных этажа. Оно построено на сваях, вдавленных на глубину 32 м. Площадь комплекса — 26 000 квадратных метров, 158 комфортабельных номеров. Также в здании есть конференц — залы, комнаты для переговоров, бизнес — центр, банкетный зал, рестораны, бары. 1500 квадратных метров занимают бассейн и бани, фитнес-залы, массажные кабинеты, солярий. На строительство здания ушло 24,7 миллионов долларов. Заказчиком и собственником выступил Одесский порт. Отель перестал принимать гостей в 2011 году. По словам сотрудников, из-за того, что не приносил прибыли. Многие архитекторы говорят о том, что здание небезопасно: территория подвергается остаточной деформации, там небезопасно находиться людям. В 2016-м году часть гостиницы перешла в частные руки, в этом же году ее обещали открыть после реконструкции. Однако гостиница так и осталась стоять пустой.